сву партизанськими
Під час кампанії в Іраку у 2000-х роках асиметричні (партизанські та терористичні) формування перетворили використання саморобних вибухових пристроїв (**СВП**, англ. *IED — Improvised Explosive Device*) на свою головну стратегічну зброю. Головним джерелом вибухівки стали колосальні незахищені радянські та західні арсенали колишньої армії Саддама Хусейна, а також контрабандні компоненти. Цей арсенал умовно поділявся на кілька ключових типів боєприпасів за конструкцією та способом доставки. ## 1. Класичні дорожні СВП (Крупнокаліберні фугаси) Основою для більшості придорожніх мін ставали не саморобні суміші, а промислові армійські боєприпаси, що зв'язувалися між собою детонуючим шнуром: * **Артилерійські снаряди та мінометні міни:** Найчастіше використовувалися радянські 122-мм та 152-мм осколково-фугасні снаряди, а також 120-мм міни. Іноді їх об'єднували у зв'язки («coupling») по 3–5 штук для ураження важкої бронетехніки на кшталт танків M1 Abrams або БМП Bradley. * **Авіац...
