вигод від співпраці з Росією, прийняли рішення про показовому проведенні якоїсь «червоної межі», за яку Кремлю заходити не можна.
терпець урвався
Дійсно, російська агентура в них відчуває себе аж надто вільно, не тільки збираючи потрібну Москві інформацію, а й впливаючи на що відбуваються в цих країнах процеси, що сильно переважує можливі вигоди від економічного співробітництва.
Варто згадати, що до такої ситуації привела безкарність російських шпигунів і їх агентури, яким фактично «зійшло з рук» вплив на референдуми в Нідерландах і Британії, вибори в уже досить великій кількості країн, розпалювання сепаратизму в Каталонії і Шотландії. Нагадаємо, що за результатами розслідувань цих недружніх актів, була розкрита причетність Кремля до «подій», але реагування з боку Європи в жорсткому форматі, за винятком «Солсберійского справи», не було.
Однак, не маючи політичного рішення на «загострення відносин з Росією», багато європейських спецслужби «щільно працювали» по розкритої агентурі, збираючи необхідну доказову базу. Чому публічна прочуханка російської гебні почалася саме зараз, сказати складно. Толстим натяком можуть бути практично синхронні повідомлення ЗМІ про арешти російської агентури - терпець урвався.
«Естафета» арештів
Все почалося з Чехії, де на спеціальній прес-конференції керівник Служби безпеки та інформації (BIS) Михайло Коуделка оголосив про ліквідацію розвідувальної мережі ФСБ РФ, що складалася з росіян, які отримали громадянство Чеської Республіки. За його словами, цю мережу фінансували з Росії, а також за допомогою посольства цієї країни в Празі. Російські агенти повинні були здійснювати спеціальні атаки на цілі в Чехії і в країнах-партнерах, використовуючи спеціально створені сервери. Агенти діяли під прикриттям двох комерційних фірм, зареєстрованих в Празі, що займалися продажем комп'ютерів і програмного забезпечення. Що цікаво, мережа «по-тихому» ліквідували ще на початку 2018 року, а повідомили про це тільки зараз.
«Естафету» підхопили Польща і Болгарія, які 28 жовтня синхронно заявили про арешти російських шпигунів. Зокрема, спікер міністра-координатора спецслужб Станіслав жаринь повідомив, що 24 жовтня співробітники польського Агентства внутрішньої безпеки, зібравши докази співпраці з російською розвідкою, затримали якогось Петра С.
За його місцем проживання проведено обшуки, за результатами яких висунуті додаткові звинувачення в незаконному зберіганні зброї, боєприпасів і використанні фальшивих документів. Ким є підозрюваний в шпигунстві на користь РФ, його статус, як і розвідувальні можливості, офіційно поки не розкривається. Однак незалежні джерела стверджують, що він нібито працював в Агентстві військового майна, відає широким колом питань - від операцій з нерухомістю до закупівель озброєнь і техніки, а також оформлення пільг військовослужбовцям. Варто правда зазначити, що прес-секретар цього відомства М. Вебер вказала, що затриманий «не є і не був співробітником агентства».
У той же день було оголошено про затримання Державним агентством нацбезпеки Болгарії першого секретаря посольства Росії Володимира Русяєва, а це вельми висока посада в дипломатичній місії. За повідомленням болгарської прокуратури, «дипломат» з вересня 2018 роки збирав інформацію, що представляє державну таємницю з метою передачі її «іноземній державі» - Росії. Збір він здійснював на платній основі за допомогою постійних конспіративних зустрічей «з громадянами Болгарії і з керівним складом госорганизаций, що мають доступ до секретної інформації Болгарії, ЄС і НАТО». В даному випадку, завдяки дипломатичному імунітету Русяев відбувся «легким переляком» - екстрено відбув на батьківщину, а ось що стало з його агентурою, повідомлень поки не послідувало, що ставить додаткове запитання: чому?
Кількість на шкоду якості
Що ж насправді сталося у відносинах східноєвропейських держав з Кремлем? Можливо, що непрямий вплив на дані події надала безперервна війна між ФСБ і ГРУ Генштабу РФ, в ході якої вже неодноразово, з подачі «конкурентів», «засвічувалася» агентура обох спецслужб в ряді європейських країн. Крім того, таким «провалів» явно сприяє падіння загального рівня професіоналізму російських розвідувальних органів - «шлейф» скандалів, пов'язаних з ними, тільки за цей рік досить значний. Причина проста: зниження «якісних» параметрів в їх роботі змушує посилювати «кількісну» складову з відповідними негативними результатами.
До чого таке зазвичай призводить - теж зрозуміло: агентура «світиться» і потрапляє «під ковпак» місцевих контрозвідників, які у відсутності політичного рішення на їх арешт, як правило «роблять пропозицію, від якої неможливо відмовитися». Судячи з усього, саме така ситуація і виникла в Чехії, Польщі та Болгарії, що ставить резонні запитання: скільки дезінформації отримав В.Русяев і його «колеги» від західних спецслужб і яка кількість діючих російських агентів прямо зараз «ведуть» західними спецслужбами? Складно сказати, але виникає відчуття, що чимало.
А ось «чистка» від російських шпигунів, судячи з усього, почалася досить масштабна, наприклад, в березні минулого року в Польщі затримали чиновника Мінекономіки Марека У., півтора місяці тому в Болгарії главу руху «Русофіли» Н.Малінова , який працював на « похідну »розвідки РФ - Російський інститут стратегічних досліджень (РІСД). Причому, за результатами цієї справи в'їзд до Болгарії закрили для «знакової постаті» - екс-директора РІСД і колишнього начальника відділу аналізу та захисту інформації Служби зовнішньої розвідки РФ генерала Леоніда Решетникова, як і відомому російському олігархові, фахівця з «впливу», Костянтину Малофєєву. Це далеко не повний перелік, такі дії носять масовий характер.
Наближення «межі»
Чому ж саме зараз? По-перше, схоже, що з Росії «видоїли» вже майже все, що можна: з урахуванням стану її економіки, Москва в якості фінансової підтримки вже здатна тільки борги країнам Африки списати. Далі буде тільки гірше, адже сучасна російська політика «люди - нова нафту» довго тривати не може - народ знаходиться в тій мірі зубожіння, при якій у нього взяти вже практично нічого.
Причому, часу у Путіна для будь-якого рішення щодо виходу з ситуації катастрофічно мало, «російський мужик», звичайно, розгойдується довго, але, якщо настає «російський бунт», він проходить тільки за одним сценарієм - безглуздий і нещадний. Ситуація ускладнюється тим, що Кремль не вирішив жоден з по-справжньому важливих питань: Україна, Сирія, Венесуела, зняття санкцій, модернізація власної економіки, «стиснення» можливостей на світовому енергетичному ринку.
Замість цього, у Путіна вийшло накопичити ще більше проблем, які з часом почали рости за принципом «снігової кулі». Як результат - Росія перебуває «на межі стрибка у прірву», як мінімум в політичному і економічному сенсі.
В історії таке вже було після Кримської війни 1853-1856 років, коли у імператора Миколи І виникла ілюзія можливості легкої перемоги над ослабленою Османською імперією. До чого це призвело, теж відомо - до повного розладу фінансової системи російської імперії, тотальної поразки країни у військовому і дипломатичному сенсах, передчасну смерть самого імператора і початку доброї російської традиції - приблизно раз в сто років топити Чорноморський флот.
Судячи з усього, багато європейських країн відчули наближення «межі», та й історію знають, тому найближчим часом ми будемо спостерігати активізацію їхніх зусиль в питанні остаточно і безповоротно «вирватися з обіймів великого брата», адже як показала практика, навіть якщо ти член НАТО, це ще ні про що не говорить, а як раз ліквідація російської агентури - один з ключових пунктів такої «порядку денного». Так що будемо спостерігати, події далеко не закінчені: «шоу буде продовжуватися», а ось сподобається воно Кремлю чи ні, мабуть, уже мало кого цікавить.
Коментарі
Дописати коментар
Олег Мічман в X: «Donations and support for media resources, bloggers, projects, and individuals. https://t.co/HPKsNRd4Uo https://t.co/R6NXVPK62M» / X
https://twitter.com/olukawy/status/1703876551505309973