Гіпсова матір Божа важливіша за гідність.

[Переслано від Філіжанка]

Ісус та Богородиця не мали грецьку зовнішність, з якою їх звично зображають

на іконах. Але якщо зобразити Ісуса чубатим арамеєм, яким він насправді

був, то середньостатистична бабуся з села Стільсько схопиться за серце через

різку біль у грудях. Спеціально чекав, щоб скандал з Стільським городищем притих, аби вдосталь поглумитись над рагулями 

Цінності, що появились в наслідок відсутності інтелекту, житель Стільська

ставить вище за культурну спадщину. Поставити гіпсову скульптуру Божій

матері, хоч на могилах древніх трипільців – не матиме жодних моральних

перешкод для “набожного” селянина. Якби “набожний” селянин хоча б раз у

своєму житті відкрив старий завіт, він б побачив, що Бог просив не

поклонятись ідолам і не робити ідола з себе.

І якщо скликатися на Біблію, то розбивання чола від поклонів перед ідолом Господнім – гріх.

Проте перекладати всю відповідальність на селян, що роблять з

археологічної пам’ятки погреб для картоплі, не можна. В їхньому ідіотизмі

винна церква, як єдине джерело знань і авторитету в селі.

Для стільськчанина не слово Боже закон, а слово ксьонза.

Власне з наказу ксьонза й була остаточно спаплюжена найдревніша пам’ятка про білих

хорватів на території України. “Які білі ховати, ти бачив тих хорватів? Я ту

живу вже 70 років, немає ніяких хорватів”, – каже бабуся, що прийшла

відстоювати гіпсовий пам’ятник. З її логіки, якщо вона не бачила хорватів, то

їх не було. Але певне вона й не бачила Бог, то може його теж немає?

Важко уявити, якби англійські набожні католики побудували гіпсову матір

Божу серед каменюк Стоунхенджу. Цього ніколи не буде, бо на відміну від

“набожних” галичан, у британців присутня інституція культури.

Стодоля

Просмотры: