Російська загроза: 5 можливих сценаріїв

 

Росія повторює в Білорусі український сценарій гібридної агресії

By

 

informnapalm.org

10 min

View Original

Публікуємо інформаційно-аналітичний огляд, який вийшов на сайті часопису “Український Тиждень” 25 серпня 2020. Огляд підготував редактор білоруської версії сайту міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm Денис Івашин.

Редакція InformNapalm додала до публікації тематичні посилання на OSINT-дослідження та зображення, які органічно доповнюють цей матеріал.

---

Події в Білорусі, що відбуваються протягом останніх місяців, починають чітко нагадувати пряме російське втручання у внутрішні справи України на рубежі 2004-2005 і 2013-2014 рр. Виникає стійке відчуття того, що в Білорусі Російська Федерація застосовує український сценарій гібридної агресії, але модифікований з урахуванням білоруських особливостей.

Остання електоральна кампанія в Білорусі, основною метою якої було чергове «елегантне» переобрання диктатора Лукашенка, запустила процеси, які загрожують стерти білоруську державу з політичної карти світу. Необхідну підготовку для цього ще два роки тому активізувала легальна резидентура російських спецслужб, організована на базі підрозділів МЗС РФ в Білорусі.

Резидентура

Очільник дипломатичної місії РФ у Білорусі Михайло Бабич, біографія якого тісно пов’язана з КДБ та ФСБ, мав значні можливості сприяти проведенню в Білорусі активних заходів по лінії російської зовнішньої розвідки починаючи з 2018 року. Це розвідувально-агентурна діяльність, вербування представників військово-політичного керівництва держави, регіональної номенклатури, бізнес-кіл, а також впливових фігур громадянського суспільства Білорусі.

Як член Ради безпеки РФ, Михайло Бабич брав участь у запуску спецоперації окупації Криму. Саме ця обставина стала ключовою у рішенні Києва відмовити в узгодженні його кандидатури на посаду посла РФ в Україні. Позиція ж Мінська по відношенню до цього «посла війни» навпаки виявилася більш погоджувальною.

Михайло Бабич та Владислав Сурков / Фото: premier.gov.ru

Протягом останніх двох років Посольство РФ в Білорусі було перенасичене співробітниками Головного управління Генштабу ЗС РФ (колишнє ГРУ), СЗР і ФСБ. Перебуваючи безпосередньо в Білорусі вони могли опрацьовувати реалізацію всіх можливих сценаріїв з примусу режиму Лукашенка до повноцінної інтеграції Білорусі в межах так званої «Союзної Держави».

Для цього РФ необхідно максимальне ослаблення режиму Лукашенка, створення умов для відновлення проти нього міжнародної ізоляції, надмірне збільшення токсичності самого диктатора, а в разі необхідності задіяння контрольованого трансферу влади і заміна його на іншу проросійську фігуру. Значну роль для реалізації цього сценарію грають агенти впливу РФ на всіх рівнях системи держуправління РБ.

«Нова опозиція»

Очевидно, що чергова кампанія по переобранню Лукашенка в серпні 2020 року була обрана для ключового удару. У травні, за три місяці до цього, раптово з’являються три нових опонента до чинної влади, які ніколи до цього не були суб’єктами політичного процесу і не заявляли про свої претензії на найвищу посаду в державі. Всі особи цієї «нової опозиції» так чи інакше пов’язані з Російською Федерацією. Показово, що білоруські національно-демократичні чинники у «нової опозиції», як і питання національного розвитку чи сприяння зміцненню національної ідентичності – взагалі відсутні.

Незареєстрований кандидат в президенти Валерій Цепкало почав свою кар’єру співробітником Посольства СРСР в Фінляндії, яке було наповнено агентурою Першого головного управління КДБ – попередника Служби зовнішньої розвідки РФ. Тривалий час він підтримував тісні зв’язки з російським черносотенцем Валерієм Скурлатовим. Разом з ним входив до правління російської партії «Возрождение», метою якої було відновлення СРСР в межах 1945 року.

Валерій Цепкало / Фото: UDF.BY

За півмісяця до закінчення електоральної кампанії Цепкало втік до Росії і звернувся до Путіна з відкритим листом, в якому попросив його підтримати проведення «вільних президентських виборів», а також висловився на захист затриманих у Білорусі російських бойовиків. Російські ЗМІ активно висвітлюють його політичну активність. Валерія Цепкала можна назвати основним претендентом на головну роль в «новій опозиції».

Ще одним новоявленим опонентом Лукашенка з президентськими амбіціями став бізнесмен Сергій Тихановський. Маючи свої основні активи в Росії, він починає раптово проводити медіа-активність у Білорусі в березні 2019 року, коли в посольському кріслі РФ в Мінську ще перебував Михайло Бабич. Його перше відео на YouTube-каналі «Страна для жизни» набирає відразу ж десятки тисяч переглядів, що може свідчити про цілеспрямоване фінансування каналу. До цього абсолютно невідомий в політичних колах, він починає проводити зустрічі з лідерами білоруського опозиційного мейнстріму. Феноменально, але рівно за рік Тихановський стає фігурою, яка починає претендувати на найвищу посаду в державі.

Сергій Тихановський / Фото: YouTube-канал «Страна для жизни»

Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm встановила, що Сергій Тихановський в 2017 році незаконно відвідував тимчасово окуповану територію Криму та робив відеозвернення про «русский мир», в якому він стверджує що Білорусь була також частиною цього «миру».

Його дружина Світлана Тихановська, яка мобілізовувала весь протестний потенціал Білорусі, стала основним опонентом Лукашенка. Каталізатором цього стала проведена наприкінці травня 2020 року провокація спецслужб щодо її чоловіка з подальшим інтернуванням його в каземати слідчого ізолятора. Об’єднаний штаб «нової опозиції», який згуртувався навколо її персони – свого єдиного зареєстрованого кандидата – в повній мірі використав накопичений соціальний капітал її чоловіка. Тихановська при цьому завжди заявляла про свій суто технічний статус кандидата. 11 серпня вона також втекла з Білорусі та на даний момент фізично віддалена від об’єднаного штабу. Зроблені нею заяви перевели радикалізацію масового протесту в мирне русло.

Незважаючи на те, що Тихановська відверто називає Росію «старшим братом», а її риторика полягає в проросійському дискурсі, є ймовірність того, що при необхідному протистоянні впливу міжнародних акторів вона все ж буде сприяти реалізації власного білоруського сценарію.

Світлана Тихановська по центру / Фото: AFP

Віктор Бабарико, ще один новоявлений опонент Лукашенка з президентськими амбіціями, безпосередньо афілійований із стратегічно важливою державною російською компанією Газпром, двадцять років очолював її білоруську «дочку» – Белгазпромбанк. Бабарико займав керівну посаду в структурі, доходи від діяльності якої йшли в тому числі і на фінансування російської військової агресії в Грузії, Україні та Сирії. За допомогою Белгазпромбанку Росія здійснювала також прямий тиск на Білорусь в енергетичній сфері.

Віктор Бабарико / Фото: Reuters

У 2010 році саме за допомогою Газпрому і його дочірньої компанії «Газпром-Медіа Холдинг» (телеканал «НТВ») Росія здійснювала повноцінну інформаційну війну проти режиму Лукашенка. Основним продуктом цієї війни став багатосерійний фільм «Крестный батька», який в деякій мірі вплинув на масовість протестних виступів проти влади в грудні 2010 року, коли відбулися так звані «президентські вибори». На той момент перед РФ стояло завдання зупинити небезпечне для неї зближення Республіки Білорусь з ЄС, активізувати розгортання Митного союзу і примусити Мінськ до входження в Єдиний економічний простір.

Залучення репресивного апарату, жорстокий розгін протестуючих 19 грудня 2010 року, арешти сотень людей по всій країні та їхнє кримінальне переслідування занурили режим Лукашенка в міжнародну ізоляцію. Цілі і завдання РФ були повністю виконані. Крім цього, Росія отримала стратегічний контроль над газотранспортною системою Білорусі, стала єдиним кредитором і постачальником енергоресурсів до країни. Білоруська держава багато в чому втратила самостійність зовнішньої політики, ставши за багатьма ознаками російським протекторатом.

Примушення до інтеграції

Через 10 років аналогічним чином РФ використовує в своїх цілях «президентські вибори» в Білорусі і намагається реалізувати поточні геополітичні завдання. Безпосередню допомогу при цьому надають прямі агенти російського впливу, якими перенасичена вся система держуправління РБ.

9-12 серпня 2020 року весь світ був шокований відвертим терором, який застосували силові підрозділи проти мирного населення Білорусі. На даний момент офіційно підтверджена смерть не менше трьох учасників акцій протесту проти диктаторського режиму. Це Олександр Тарайковський з Мінська, Олександр Віхор з Гомеля і Геннадій Шутов з Берестя. Сотні людей отримали вогнепальні поранення, а також травми від розриву гранат. По всій країні були затримані близько 7000 осіб, в відношенні значного числа з них були застосовані тортури та знущання. Багато з них утримувалися в нелюдських умовах, по 50 осіб в камерах, розрахованих на чотирьох.

Протести у Білорусі / Фото Belaruspartisan.by

Загибель людей, велика кількість поранених, абсолютно невмотивована особлива жорстокість підрозділів МВС, ненадання інформації родичам затриманих в перші дні, стала основним тригером загальнонаціональних масштабних мирних акцій протесту, яких раніше не знала Білорусь. Є свідчення, що до каральних операцій проти учасників протестів були залучені навіть елітні Сили спеціальних операцій ЗС РБ. Іншими словами, проти мирних людей направили навіть армію.

Якщо в перші дні на протести виходили десятки тисяч по всій країні, то після відвертого терору проти населення ця кількість збільшилася на порядок. Також це стало однією з основних причин організації широкого страйкового руху.

Протести у Білорусі / Фото: China Global Television Network

Подальша логіка дій режиму говорить про те, що процеси протидії створеної для нього загрози знаходяться вже очевидно під контролем зовнішнього російського управління.

Як і в 2010 році, після деякої відлиги у відносинах із Заходом риторика Лукашенка повністю змінилася, з’явилися звинувачення у втручанні Польщі, Чехії, США і Великої Британії. Очевидно, боязнь все наростаючого потенціалу мирного білоруського протесту, барикади на вулицях Мінська, вуличні бої одразу в декількох містах та небезпека втрати реальної влади стала причиною звернення режиму Лукашенка по допомогу до РФ. Також він віддав Росії затриманих раніше бойовиків “ПВК Вагнера”.

За офіційною версією слідчих органів Білорусі, це проксі-формування Генерального управління Генштабу ЗС РФ було надіслано для дестабілізації обстановки в країні. Передача «вагнеровців» відбулася незважаючи на нанесення істотного збитку відносинам з українською стороною, яка зажадала їхньої видачи. Багато хто в Україні сприйняв це як абсолютно ворожий крок, який ставить режим Лукашенка в один ряд з державою-агресором РФ.

Україна вперше відкликала з Білорусі свого посла для проведення консультацій, а міністри закордонних справ Євросоюзу прийняли рішення про запровадження санкцій проти причетних до розгону акцій протесту і фальсифікації результатів «виборів» у Білорусі.

Антикризове управління Білоруссю

12 серпня спільнота InformNapalm зафіксувала переміщення двох літаків Ту-134АК Повітряно-космічних сил ЗС РФ на територію Білорусі. Ці спецборти VIP-класу перевозять російських військових рангом не нижче заступника міністра оборони РФ разом з обслуговуючим персоналом.

16 серпня російська сторона офіційно підтвердила Лукашенкові свою готовність сприяти у вирішенні проблем на підставі Договору про створення так званої «Союзної Держави», а в разі потреби і в контексті ОДКБ.

Вже ввечері 18 липня в національному аеропорту «Мінськ» приземлився спецборт Ту-204/2014ВПУ. Встановлено, що оператором літака є Спеціальний льотний загін (СЛЗ) «Россия» Управління справами президента РФ. Він обладнаний висотним пунктом управління і був побудований спеціально для ФСБ РФ. СЛЗ «Россия» перевозить передусім найвищих представників системи держуправління РФ. Тобто на термінові переговори до Мінська міг прилетіти як директор ФСБ, так і члени апарату Путіна.

Читайте також: Військово-транспортний літак Іл-76МД здійснив декілька підозрілих рейсів між РФ та РБ

Все це свідчить про те, що Росія проводить з Лукашенком інтенсивні перемовини, а також консультує його на найвищому рівні. Цілком можливо в Білорусь були доставлені російські військові фахівці, радники і політтехнологи, які на місці здійснюють «антикризове управління» ситуацією. Саме цим можна пояснити раптове проведення вперше з 1994 року масових акцій на підтримку Лукашенка по всій Білорусі.

За своїм духом, формою та змістом вони чітко нагадують мітинги «Антимайдана», спеціально організовані для мобілізації прихильників Януковича й протистояння Революції Гідності. Учасників мітингів як в Мінську, так і в регіонах масово звозили на автобусах з різних регіонів Білорусі. Під час їх проведення широко використовується атрибутика (про)російського чорносотенного руху «НОД» і державні прапори Росії.

Мітинг на підтримку Лукашенка / Фото: Belsat.eu

Поява Лукашенка на центральному мінському проспекті в бойовій екіпіровці з автоматом АКС на тлі спецпідрозділів та внутрішніх військ, причетних до особливо жорстокого придушення мирних протестів, практично переводить його у розряд російських польових командирів, яки перебувають на ручному керуванні, на кшталт Кадирова чи ліквідованого Захарченка. Ймовірно, це також результат роботи російських політтехнологів, які раніше створювали образ супергероя для Путіна. В будь-якому разі надмірне збільшення токсичності Лукашенка вже досягнуто.

“Польовий командир” Лукашенко з автоматом поруч із спецпризначенцями / Фото: Belta.by

Разом з тим кремлівськими стратегами здійснюється спроба штучно розпалити громадянський конфлікт в Білорусі та створити чинник застосування сили вже від імені частини суспільства, що підтримує Лукашенка. Аналогічні заходи РФ здійснювала в Україні під час та в період між  двома останніми Революціями. В опублікованих матеріалах міжнародної спільноти InformNapalm щодо листування архітекторів «Русской весны» – очільника апарата Путіна Владислава Суркова (SurkovLeaks) та представника Інституту країн СНД Констянтина Затуліна Кірила Фролова (FrolovLeaks) – приведений весь механізм застосування Росією цього елементу гібридної війни.

Поглинання країни

Тим часом страйкуючих журналістів і техперсонал Белтелерадіокомпанії вже замінили на декілька груп російських фахівців з ведення інформаційної війни. Пряму трансляцію з акцій на підтримку Лукашенка вже здійснює один з основних російських пропагандистських каналів RT. Очевидно, що пріоритетними цілями РФ на даному етапі є встановлення контролю над інформаційним простором та суспільної-політичною сферою Білорусі.

До цього часу в РБ був відсутній впливовий суб’єкт політичного поля, який представляв та артикулював інтереси Кремля. Тому для здійснення значного впливу Росія може використовувати наявний потенціал для створення псевдодемократичного опозиційного руху, свого роду аналога (про)російської партії «ОПЗЖ» в Україні. Не виключено, що даний рух може з’явитися з надр структур «нової опозиції».

Вочевидь, магістральним напрямком для РФ є взяття під свій контроль системи держуправління, а також силового блоку РБ. Крім цього, Росія, як і в 2010 році має намір отримати повний доступ до ключових галузей білоруської економіки.

В даний момент як представники режиму Лукашенка, так і російські ЗМІ, синхронно проводять інформаційно-психологічні операції по створенню уявної загрози з боку НАТО і, перш за все, Польщі, яка нібито прагне захопити в Білорусі західні території. Для протидії цій «загрозі» в Гродненську область вже перекинуті значні сили та засоби ЗС РБ. Громадська думка як Білорусі, так і Росії готується для виправдання можливого російського вторгнення в країну.

Скріншот допису у Twitter головної редакторки пропагандистської агенції «Россия сегодня» і керівниці телеканалу «Russia Today» Маргарити Симоньян

Все це створює оперативний простір для проведення диверсій будь-якого роду, які в свою чергу дозволять задіяти на території Білорусі російські війська в рамках «Союзної Держави» або ж виконання положень ОДКБ. Вочевидь, режим Лукашенка може до цього вдатися в разі втрати контролю над ситуацією в країні.

Слід особливо зазначити, що біля кордону України та Білорусі вже сформована єдина наступальна лінія Збройних сил РФ. Біля білоруського кордону дислокуються ударні формування 144-ї мотострілецької дивізії 20-ї загальновійськової армії ЗС РФ. Військова техніка перебуває в повній бойовій готовності у польових таборах в місті Клинці Брянської області та в місті Єльня Смоленської області, поряд з основними шляхами сполучень, які ведуть у Білорусь. У другому ешелоні знаходяться формування основного бронетанкового кулака РФ – 1-ї танкової армії.

На жаль, на даний момент Росія має в своєму розпорядженні весь арсенал основних сил та засобів для встановлення повного контролю над Білоруссю. Геостратегічною метою РФ є повноцінне розгортання «Союзної Держави Росії та Білорусі» з прицілом на інкорпорацію до неї окупованої території України.

Білоруська шахівниця

Перешкодою для розвитку цих подій може стати воля і мудрість білоруського народу, який цілком може і повинен реалізувати свій власний сценарій і зробити остаточний цивілізаційний вибір. Без сумніву, впливати на цей вибір та грати на політичній шахівниці Білорусі дуже активно будуть й потужні зовнішні актори, передусім країни ЄС, США, Велика Британія, Росія та КНР. Зміни в Білорусі кардинальним чином впливають на баланс сил на всьому європейському континенті.

Російська загроза: 5 можливих сценаріїв

By

 

radiosvoboda.org

4 min

View Original

Атака на морі, агресія з боку Придністров’я або повномасштабне вторгнення? Американські аналітики спрогнозували п’ять збройних конфліктів у Східній Європі, три з них безпосередньо загрожують Україні та в кожному потенційний агресор – Росія. Журналісти спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» розповідають, що це за сценарії.

Східний фланг – найбільш вразливий в системі оборони альянсу, вважають аналітики Центру європейського політичного аналізу (CEPA). Напередодні Лондонського саміту вони спрогнозували п’ять найбільш ймовірних збройних конфліктів. Всі вони – за участю Росії, три з п’яти – безпосередньо загрожують Україні, йдеться у прогнозі центру.

«Всі вони реалістичні. І важливо моніторити їх, розуміти, відстежувати, намагатися прорахувати їх. Тому що деякі з них можуть дестабілізувати не тільки сусідів Росії, але і в цілому регіон. І можуть привести НАТО до прямого конфлікту з Росією», – зауважує експерт Центру європейського політичного аналізу і автор дослідження Януш Бугайский.

Отже, що це за можливі конфлікти? Ось що прогнозують у Центрі європейського політичного аналізу.

5 місце – загроза Грузії з боку окупованої Південної Осетії

Росія може пробити військовий коридор до вірмено-грузинського кордону, фактично розділивши країну на дві частини. Це також дозволить ще сильніше прив’язати Вірменію до військово-політичного союзу з Росією, припускають в Центрі європейського політичного аналізу.

4 місце – дестабілізація ситуації в Придністров’ї

Сценарій передбачає масовану кампанію з дезінформації російськомовного населення, як перед війною на Донбасі: нібито Україна загрожує існуванню так званої «ПМР», а Румунія планує анексувати Молдову. У центрі припускають, що паралельно Кремль може почати засилати «зелених чоловічків» в історичний район Буджак – багатонаціональний південь Молдови і південний захід Одеської області. З перспективою створення там ще одного проросійського сепаратистського утворення.

«Я думаю, якби НАТО діяла рішучіше в 2008 або 2014 році, Росія не скористалася б можливістю окупувати Грузію і Україну. Тому переконана – НАТО повинно мати сильну систему оборони і продемонструвати рішучість, щоб запобігти повторення цього в інших країнах, таких як Молдова або навіть Білорусь», – зауважує колишня директорка відділу Європи та НАТО Міноборони США (2015–2018) Рейчел Еллехус.

3 місце – військово-політичне «поглинання» республіки Білорусь

Злиття Білорусі і Росії для російського лідера Володимира Путіна – зручний спосіб продовжити президентський термін після 2024-го, вже як глави нової союзної держави, йдеться у прогнозі.

Такий розвиток подій, зазначають у центрі, безпосередньо загрожує всьому північному кордону України і збільшує ризик відрізати Балтійські країни від Європи через так званий «Сувалкський коридор» між Білоруссю і Калінінградською областю.

2 місце – «Донбаський сценарій»

У прогнозі мова йде про «Донбаський сценарій» на російськомовному сході Естонії і Латвії, де Росія може діяти не безпосередньо, а через так звані проксі-сили, щоб перевірити, чи здатний НАТО згуртовано протидіяти в умовах непрямої, гібридної війни.

«Багато лідерів країн НАТО все ще думають, що Холодна війна з Росією закінчилася. Як ми бачимо, з Путіним Холодна війна відновилася. І в деяких аспектах вона навіть стала більш небезпечною. Радянський Союз не займався такими операціями, як Путін. Я маю на увазі не тільки Грузію і Україну», – підкреслює експерт Центру європейського політичного аналізу Януш Бугайский.

Російська армія дійсно має ресурси, щоб реалізувати такі сценарії, каже головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков.

«На сьогоднішній момент російська армія має відповідні ресурси, має відповідний потенціал, щоб реалізувати окремо всі ці сценарії, це так. Насправді з усіх сценаріїв, які є, найбільш ймовірним є, звичайно, спроба здійснити блокаду чорноморських портів», – каже Микола Бєлєсков.

1 місце – ескалація гібридної війни проти України на Чорному морі

І найбільш вірогідний сценарій, за даними Центру європейського політичного аналізу, – це ескалація гібридної війни проти України на Чорному морі.

Під загрозою, в першу чергу, порти і військово-морські бази в Одесі і Очакові, де військово-морську інфраструктуру допомагають будувати американські фахівці. Тривала морська блокада чорноморських портів здатна серйозно підірвати українську економіку і зробити Київ більш залежним від Кремля, припускають аналітики.

«І насправді відкрите питання, чи в самих росіян вистачить корабельно-катерного складу для того, щоб довгий час підтримувати відповідну блокаду. Формально у них ці ресурси є – близько 40-45 надводних кораблів, які можуть використовуватися у блокаді, але, наприклад, не більше 10 кораблів одночасно виводяться в море», – додає головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков.

Водночас, за словами Рейчел Еллехус, у Конгресі США небезпеку розуміють.

«Після вторгнення до Криму в 2014 році, ви побачите, НАТО прийняло дуже активні заходи для посилення стримування і оборони, визнаючи загрозу, яку представляє Росія. Якщо ви вислухаєте позиції на Капітолійському пагорбі, то підтримка необхідності військової допомоги Україні та іншим країнам навіть вища, ніж була до того, як Трамп став президентом. Тож я думаю, що ви і надалі будете бачити потужну підтримку в Конгресі з боку як демократів, так і республіканців, для надання допомоги нашим партнерам в галузі безпеки», – зауважує колишня директорка відділу Європи та НАТО Міноборони США (2015–2018) Рейчел Еллехус.

Символічно, що зустріч лідерів країн НАТО в Лондоні пройшла саме напередодні 25-річчя підписання Будапештського меморандуму, коли Україна обміняла свій ядерний потенціал на гарантії суверенітету і безпеки від Британії, США та Росії. Війна на Донбасі триває вже понад п’ять років.

ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС РЕАЛІЇ»:

Просмотры: