Ангела Меркель | Wikiwand

26-33 minutes
Анґела Меркель
Dr. Angela Dorothea Merkel
нім. Angela Merkel

Федеральний канцлер (Німеччина)

Нині на посаді

На посаді з22 листопада 2005
ПопередникҐерхард Шредер
Лідер ХДС
10 квітня 2000 — 7 грудня 2018[1]
ПопередникВольфґанг Шойбле
НаступникАннеґрет Крамп-Карренбауер
Міністр навколишнього середовища
1994 — 1998
Міністр жінок та молоді
1991 — 1994
Народилася17 липня 1954 (66 років)

ГамбургФРН
Відома якполітична діячкафізикинядержавна діячкахімікиня
Місце роботиQ26882567?
КраїнаНімеччина
Національністьнімці
ОсвітаPolytechnic Secondary School TemplindExtended Secondary School Templind (1973)Лейпцизький університет (1978) і Академія наук НДР (1986)
Політична партіяХристиянсько-демократичний союз (Німеччина)
БатькоHorst Kasnerd[2]
МатиHerlind Kasnerd[2]
У шлюбі зЙоахім Зауер
РелігіяЛютеранство
Нагороди

орден Республіки (Молдова) Grand Cross of Royal Norwegian Order of Merit Grand Cross of the Order of Prince Henry Grand Cross 1st class of the Order of Merit of the Federal Republic of Germany хрест командора ордена за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» орден Хреста землі Марії Президентська медаль Свободи Орден короля Абдулазіза-аль-Сауда Grand Cross of the Order of the Sun of Peru‎ Grand Cross of Honor for Services to the Republic of Austria

Міжнародна премія імені Карла Великого (1 травня 2008)

премія Еріка Варбургаd (25 червня 2009)

Німецька медіапреміяd (2009)

медаль Лео Бекаd (21 вересня 2010)

Heinz-Galinski-Awardd (28 листопада 2012)

премія Лео Бекаd (2007)

премія імені Джавахарлала Неруd (2009)

премія Індіри Гандіd (2013)

медаль Робера Шуманаd (2007)

премія імені Джавахарлала Неруd (2009)

премія Авраама Гейгераd (2015)

Людина року (2015)

почесний доктор Нанкінського університетуd (червень 2016)

орден «Стара Планина» орден Заїда

почесний доктор Лейпцизького університетуd (3 червня 2008)

почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d] (2007)

почесний доктор Левенського католицького університетуd (12 січня 2017)

почесний доктор Гентського університетуd (12 січня 2017)

почесний доктор Тель-Авівського університетуd (1 лютого 2011)

почесний доктор Клузького університетуd (12 жовтня 2010)

почесний доктор Бернського університетуd (2009)

почесний доктор Гарвардського університетуd (30 травня 2019)

медаль Люсіуса Клеяd (2009)

премія Генрі Кіссінджераd (21 січня 2020)

почесний доктор Університету Коменськогоd (листопад 2014)

почесний доктор Російського хіміко-технологічного університетуd

Eugen Bolz Prized (2017)

Buber-Rosenzweig-Medald (2020)

премія Чотирьох свобод — Медаль свободиd (2016)

почесне громадянствоd (27 червня 2018)

?

Wilhelm Leuschner Medald (28 листопада 2014)

Підпис

angela-merkel.de

Wikiquote-logo.svgВисловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg

Медіафайли у Вікісховищі

А́нґела Дороте́я Ме́ркель (нім. Angela Dorothea Merkel17 липня 1954Гамбург) — німецька політична діячка, Федеральний канцлер Німеччини з 2005 року. Лідерка Християнсько-демократичного союзу (2000—2018), лідерка опозиції із 2002 до 2005 року. Меркель є першою жінкою на посту Федерального канцлера Німеччини; її також часто називають де-факто лідером Європейського Союзу і найвпливовішою жінкою у світі[3][4].

Меркель народилася у Гамбургу, який тоді належав до Західної Німеччини, але у ранньому дитинстві її сім'я переїхала до Східної Німеччини. У 1986 році Меркель отримала науковий ступінь у квантовій хімії і працювала як науковиць до 1989 року[5]. Меркель почала займатися політикою на фоні «осені народів» 1989 року — падіння комуністичних режимів та лібералізації Центрально-Східної Європи. Нетривалий час вона була заступницею прес-секретаря у першому демократично обраному уряді Східної Німеччини, який очолював Лотар де Мезьер[en]. Після возз'єднання Німеччини у 1990 році Меркель була обрана до Бундестагу від землі Мекленбург-Передня Померанія. Як протеже канцлера Гельмута Коля, Меркель була призначена на пост міністра у справах жінок та молоді у 1991 році, а у 1994 році очолила федеральне міністерство у справах довкілля, охорони природи та ядерної безпеки[en]. Після поразки Християнсько-демократичного союзу на федеральних виборах 1998 року Меркель була обрана на посаду генерального секретаря ХДС, а через два роки очолила партію (і стала першою в історії жінкою на чолі ХДС) після відставки Вольфганга Шойбле внаслідок політичного скандалу.

Із 2002 до 2005 року Меркель обіймала роль лідерки опозиції, а за результатами федеральних виборів 2005 року вона стала Федеральною канцлеркою Німеччини, замінивши на цьому посту Гергарда Шредера. Вона очолила «велику коаліцію» у складі ХДС, її братньої баварської партії Християнсько-соціальний союз (ХСС) та Соціал-демократичної партії (СДП). Меркель стала першою жінкою на посту канцлера. На федеральних виборах 2009 року ХДС/ХСС отримала найбільшу кількість голосів, і Меркель утворила коаліційний уряд разом із Вільною демократичною партією (ВДП)[6]. На виборах 2013 року ХДС/ХСС здобула рішучу перемогу із понад 41.5 % голосів, і була сформована «друга велика коаліція» разом із ФДП[7]. На виборах 2017 року під лідерством Меркель ХДС/ХСС вчетверте стала найбільшою партією в Бундестагу, і Меркель була вчетверте обрана на пост Федерального канцлера[8].

У зовнішній політиці Меркель фокусується на міжнародній співпраці, зокрема у контексті Європейського Союзу та НАТО, а також у рамках посилення трансатлантичних економічних зв'язків. У 2007 році Меркель обіймала пост Голови Європейської Ради, на якому вона зіграла ключову роль в укладенні Лісабонської угоди. Меркель грала важливу роль у боротьбі з глобальною фінансовою кризою 2008 року та з європейською борговою кризою.

У внутрішній політиці до ключових досягнень Меркель належить програма «Energiewende» — енергетичний розвиток країни, перехід до відновлювальних джерел енергії та зменшення викидів парникових газів. Також важливими темами її правління були реформа Бундесверу, реформа системи охорони здоров'я, відповідь Німеччини європейській міграційній кризі та боротьба з пандемією COVID-19.

У 2018 році Меркель покинула пост очільниці ХДС та оголосила, що не буде балотуватися на п'ятий термін на посту канцлера на виборах 2021 року[9].

Біографія

Анґела Доротея Каснер народилася 17 липня 1954 року в Гамбурзі у родині лютеранського пастора, уродженця Берліна Горста Каснера (1926—2011; прізвище при народженні Кажмерчак[10][11]) і вчительки англійської й латинської мови, уродженки Гданська Герлінди Каснер (1928—2019; уроджена Єнщ).[12] У неї є молодші брат й сестра — Маркус Каснер, фізик, та Ірен Каснер, працетерапевтка.

Після її народження сім'я переїхала в НДР, де її батько очолив парафію у містечку Темплін.[13] Її батько відкрив семінарію в НДР і керував будинком для інвалідів. Утримувався від будь-якої публічної критики режиму, що дало йому певні привілеї: мав у розпорядженні два автомобілі та можливість часто виїжджати на захід. Таким дивним чином східнонімецька влада виражала йому свою довіру, впевнена, що пастор — переконаний комуніст. В юності Анґела була в піонерській організації, Комуністичному союзі молоді та водночас членом молодіжної організації християнських демократів. У школі добре опанувала російську мову, пізніше вивчила англійську. У дитинстві та юності Ангела Каснер мала прізвисько серед своїх ровесників «Касі» від її прізвища Каснер[14].

1978 року закінчила фізичний факультет Лейпцизького університету, 1986 року захистила дисертацію.[15] З 1978 року до 1990 року працювала в Центральному інституті фізичної хімії Академії наук НДР.

Рано виходить заміж за фізика Ульріха Меркеля,[16] з яким незабаром розлучається і сходиться з професором Йоахімом Зауером, на той час розлученим батьком двох дітей.[17]

Політична кар'єра

У 1989 році, після падіння Берлінської стіни, вона вступила в ряди організації «Німецька вільна молодь» (Freie Deutsche Jugend), покликаної керувати молоддю, відданій державі, і стала активісткою Партії демократичного відновлення, де обійняла посаду секретаря Департаменту агітації і пропаганди. Так вона стає однією з головних експерток з політичної комунікації в НДР. За службовим обов'язком, науковим і політичним, Меркель часто їздить в країни радянського блоку, зокрема до Москви, тим більше, що вона вільно говорить російською. Через кілька місяців Анґела Меркель раптово міняє свій політичний табір і вступає в організацію «Демократичний прорив» (Demokratischer Aufbruch) — новий рух, ініційований західнонімецькою християнською демократією. Їй відразу доручають ті ж функції, тільки тепер її нова посада називається на західнонімецький зразок: «прес-секретар».

Після останніх парламентських виборів у НДР вона увійшла до уряду Лотара де Мезьера, останнього голови кабінету міністрів НДР, і стала його прес-секретарем, хоча її організація «Демократичний прорив» набрала тільки 0,9 % голосів. У цей період вона бере активну участь в «переговорах 2+4», які поклали початок чотиристоронній угоді про статус Берліна і його окупації союзниками, а також в переговорах з приводу об'єднання Німеччини, які Кондоліза Райс веде з Вашингтона. Щоб уникнути масованої еміграції на захід, Меркель без зволікання запустила процес інтеграції НДР в ринкову економіку і зону марки.

У цей час її коханця Йоахіма Зауера найняла американська фірма «Біосим Текнолоджі» (Biosym Technology). Цілий рік він провів у Сан-Дієго (Каліфорнія) в лабораторії компанії, що працює на Пентагон. Потім він стає експертом в «Акселріс» (Accelrys), іншій компанії в Сан-Дієго, що працює на Пентагон. Анґела Меркель, у свою чергу, удосконалює свою англійську: тепер вона говорить нею вільно.

Після об'єднання Німеччини в 1990 році Меркель вступила в Християнсько-демократичний союз (ХДС), який був тоді при владі. У грудні того ж року її було обрано депутаткою Бундестагу.

Анґела Меркель на плакаті ХДС 1995 року

Анґела Меркель на плакаті ХДС 1995 року

В уряді Гельмута Коля Меркель стала міністеркою у справах жінок і молоді. З 1991 року вона була віце-головою Християнсько-демократичного союзу. У 1994 року перейшла на посаду міністерки навколишнього середовища. У 1998 році партія ХДС була змушена піти в опозицію, а навколо Гельмута Коля вибухнув скандал із приводу незаконних зовнішніх пожертвувань на рахунки ХДС. Скандал торкнувся також і голови ХДС Вольфганга Шойбле і той змушений був піти у відставку.

Анґела Меркель відреклася від Коля і зажадала від партійного активу змінити керівництво ХДС і почати партійне «відновлення». У квітні 2000 року 96 % членів партії обрали її наступницею Шойбле на посаду голови ХДС. Цей успіх був особливо примітний на тлі того, що Меркель — жінка, східна німкеня і протестантка, вкрай нетипова для цієї партії. У 2002 році Меркель погодилася на єдину кандидатуру на посаду федерального канцлера від ХДС/ХСС — прем'єр-міністра Баварії Едмунда Штойбера. Штойбер вибори програв і це підсилило внутрішньопартійні позиції Меркель. У 2003 році Меркель демонстративно підтримала американське вторгнення в Ірак, поїхавши в США.[18] У 2004 році вона зуміла домогтися обрання кандидата від ХДС/ХСС — Горста Келера — на посаду президента Німеччини.

Після несподіваної ініціативи Ґерхарда Шредера про дострокові вибори у 2005 році, Анґела Меркель була обрана кандидатом від ХДС/ХСС на посаду федерального канцлера Німеччини. На виборах коаліція ХДС/ХСС випередила СДП всього на 1 %.[19]

За результатами виборів у Бундестаг блок ХДС/ХСС і вільних демократів випередив СДП із «зеленими» усього на три голоси. У зв'язку з нездатністю сформувати стійку парламентську більшість християнським демократам довелося піти на створення «великої» коаліції з СДП — вдруге в історії ФРН.

«Велика коаліція»

Анґела Меркель на з'їзді ЄНП, 2012

Анґела Меркель на з'їзді ЄНП, 2012

10 жовтня 2005 року голова Християнсько-соціального союзу, прем'єр-міністр Баварії Едмунд Штойбер повідомив, що на переговорах про формування «великої» правлячої коаліції, які проводили Анґела Меркель, Ґерхард Шредер і голова СДП Франц Мюнтеферінг, було вирішено, що Анґела Меркель стане новим канцлером Німеччини.[20]

В обмін на згоду на канцлерство Анґели Меркель СДП мало отримати у майбутньому кабінеті 8 міністерських портфелів: закордонних справ, фінансів, юстиції, праці, з питань охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я, транспорту, а також економічного співробітництва і розвитку.

До ХДС/ХСС — поряд з керівником відомства федерального канцлера в ранзі міністра — відходять посади міністрів оборонивнутрішніх справ, економіки, сім'їосвіти, а також сільського господарства.[21]

Тим часом, Ґерхард Шредер заявив, що його не буде в наступному уряді ФРН. Раніше не виключалося, що він може зайняти в новому уряді посаду віце-канцлера і міністра закордонних справ.

22 листопада 2005 року Анґела Меркель була обрана федеральним канцлером Німеччини, 397 депутатів Бундестагу проголосували «за», 202 — «проти», 12 — «утрималися».[22]

Консервативно-ліберальна коаліція

27 вересня 2009 року в Німеччині відбулися парламентські вибори, за результатами яких була сформована коаліція між блоком ХДС/ХСС та вільними демократами.[23] 28 жовтня Федеральний канцлер Німеччини Меркель була переобрана на посаду голови уряду ФРН за підсумках виборів до Бундестагу і коаліційних переговорів.[24]

Друга Велика коаліція

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. (листопад 2020)

17 грудня 2013 року було офіційно приведено до присяги новий коаліційний уряд ХДС/ХСС і СДП на чолі з Анґелою Меркель.[25]

Політичні позиції

Анґела Меркель, Петро Порошенко та Джо Байден, 2015

В зовнішній політиці Меркель відома своєю беззастережною підтримкою американського курсу, виступаючи за зближення зі США.[26] Але після того, як на президентських виборах 2016 року переміг Дональд Трамп відносини між Німеччиною та США погіршились. Трамп критикує Німеччину за малі витрати на оборону в рамках НАТО — 1,23 відсотка від свого ВВП, тоді як США — 3,39 відсотка.[27] Також Трамп розкритикував план Німеччини щодо будівництва газопроводу «Північний потік-2» та за закупівлі російського газу і заявив, що розглядає можливість введення санкцій США проти газового проєкту «Північний потік-2». Він переконаний, що саме Німеччина може заблокувати цей процес, переставши купувати російський газ.[28] На думку Трампа, «Німеччина стала заручницею Росії». У відповідь Меркель нагадала, що раніше частина її країни була під контролем іншої держави, але тепер Берлін проводить свою зовнішню політику і сам приймає потрібні йому рішення. Канцлерка заявила, що «на своєму досвіді» знає, як це, коли частина Німеччини контролюється Радянським Союзом.[29]

Анґела Меркель неодноразово критикувала Ґерхарда Шредера за «надмірну» дружбу з Володимиром Путіним і заявляла, що, в разі обрання канцлеркою, займе твердішу позицію у відношенні до Росії. Меркель має намір розбити «тріумвірат» Шредера з Жаком Шираком і Володимиром Путіном і поліпшити відносини з США та країнами Східної Європи.

Меркель є послідовною противницею прийняття Туреччини в Європейський Союз.[30] Найбільше, що вона згодна надати Туреччині, — «привілейоване партнерство».[31] Також у березні 2010 року, після того, як економіка Греції опинилась на межі дефолту, Анґела Меркель заявила, що Єврозоні необхідний механізм виключення з неї окремих країн за систематичне порушення правил фінансової стабільності.[32]

Під час Уельського саміту НАТО 2014 року Меркель виступила за інтенсивнішу співпрацю між Україною та альянсом. Водночас вона заявила, що «про членство України в НАТО не йдеться».[33]

Меркель вважала можливим вихід Великої Британії з Євросоюзу.[34] 19 січня 2019 року вона заявила, що зробить все, щоб Велика Британія залишила ЄС з угодою, оскільки на ній лежить історична відповідальність. У той же час, вона заявила, що Німеччина поважає рішення Британії вийти і навіть після «Brexit» Велика Британія повинна бути важливим партнером.[35]

Анґела Меркель підтримала введення санкцій проти Росії на фоні подій на Сході України. 8 січня 2015 року під час зустрічі з Арсенієм Яценюком Меркель заявила, що частину санкцій проти Росії, які не стосуються Криму можна буде зняти лише після того, коли Росія виконає Мінські угоди.[36] 2 лютого Меркель заявила, що Німеччина не постачатиме в Україну зброю і наголосила на потребі мирного вирішення конфлікту на Донбасі.[37] У червні 2015 року Меркель заявила, що конфлікт на Донбасі став екзаменом у відносинах Німеччини й Росії.[38]

21 серпня 2019 року Анґела Меркель та прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон не підтримали повернення Росії до «Великої сімки». Меркель заявила, що по Україні не було «достатньо прогресу»[39].

У внутрішній політиці вона має намір продовжити курс реформ Ґерхарда Шредера, однак «іншими способами». Її головна оголошена мета — створення робочих місць і підтримка економіки за рахунок зменшення соціальних допомог.

Рейтинг довіри

Згідно із соцопитуванням, яке проводилось у вересні 2015 року, політику Анґели Меркель підтримують 63 % німців. Це був найнижчий рівень підтримки Меркель з грудня 2012 року. Найбільше Меркель критикували за її політику щодо мігрантів та недостатньо швидке засудження насильницьких антимігрантських протестів. Протягом серпня до Німеччини прибули близько 104 тисяч мігрантів.[40] У листопаді 2016 59 % німців підтримало переобрання Меркель канцлеркою після виборів до Бундестагу у 2017 році.[41] 

Опитування соціологічного інституту Kantar Emnid, яке було проведене на замовлення медіагрупи Funke у липні 2018 року показувало, що німці більше довіряють французькому президенту Еммануелю Макрону, ніж до Анґелі Меркель. Їй довіряли 51 % співвітчизників, тоді як не довіряло — 45 %, тоді як Макрону довіряли 55 % німців. Серед тих, хто висловив недовіру Меркель і Макрону, найбільше прибічників правопопулістської партії «Альтернатива для Німеччини».[42]

Сімейне життя

Анґела Меркель одружена вдруге, дітей не має. Першим її чоловіком, з яким вона одружилася у 1977 році ще в Лейпцигу, був Ульріх Меркель. Познайомилася з ним на третьому курсі. Розлучилася після переїзду в Берлін після університету (розійшлися у 1981 рік, за рік до офіційного розлучення). Після розлучення залишила його прізвище. Другий чоловік — професор теоретичної і фізичної хімії Університету ім. Гумбольдта Йоахім Зауер (Joachim Sauer). Почала зустрічатися з ним у 1984 році, коли професор ще був у шлюбі. 30 грудня 1998 року вони одружилися.[43]

Цікаві факти

  • Власник одного з берлінських авторесайклінгів (нім. Recyclinghof) виявив за реєстраційним документом (нім. Fahrzeugbrief), що списаний на брухт «Golf II» з 190.000 км пробігу на одометрі, колись належав Анґелі Меркель. Це було перше «західне авто» майбутнього канцлера, вона їздила на ньому в 1990—1995 роках, після чого «Гольф» ще рік належав її чоловіку, а потім був у інших власників. Господар ресайклінгу реставрував автомобіль, повністю його перефарбувавши, в середині квітня 2012 виставив на аукціон eBay. Після того, як ставки досягли 130.000 євро, виявилось, що ніхто серйозно не збирався купувати авто, а більшість ставок зробили жартівники, власник зняв авто з торгів.[44] З другої спроби йому вдалось продати Гольф на eBay за 10.165,02 євро.
    Для порівняння — перший «Golf» Папи Бенедикта XVI був проданий на аукціоні у 2005 році за 188.938,88 євро.[45][46]
  • Журнал «Форбс» вважає Анґелу Меркель найвпливовішою жінкою сучасності (станом на 24 серпня 2011 року).[47]
  • 15 січня 2015 року під час офіційної заяви в Берліні Меркель помилково заявила, що антисемітизм є урядовим та громадянським обов'язком Німеччини. У виправленому варіанті промови зазначається, що в Німеччині не повинно бути місця для ненависті до євреїв та мусульман.[48]
  • Вийшло нове слово пов'язане з політичною діяльністю Ангели Меркель — меркельничати. Ангела Меркель залишається в тренді вже який рік поспіль. Продовжує досить активно вживатися термін «меркелізм», яким називають її політику. Прізвище німецького канцлера стало вдячним матеріалом і для опису політичних союзів: після 2012 року «Меркозі» (Меркель + Саркозі) безболісно трансформувалося в «МеркОлланд» (Меркель + Олланд). Варіації з «Мерк» досягли такої популярності, що виникло новий дієслово — merkeln. Втім, значення то у нього, прямо скажемо, не дуже втішне. Merkeln — «меркелити», «меркельничати», «косити під Меркель» — вживається для позначення стану байдикування, ухилення від відповідей і відкладання рішень до нових віників.[1]

Див. також

Примітки

  1.  https://hromadske.ua/posts/hristiyansko-demokratichnij-soyuz-obrav-zaminu-merkel-na-postu-glavi-partiyi Християнсько-демократичний союз обрав заміну Меркель на посту глави партії
  2. ↑ а б Німецька національна бібліотекаДержавна бібліотека в БерлініБаварська державна бібліотека та ін. Record #119545373 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3.  AFP. Merkel: From austerity queen to 'leader of free world'www.timesofisrael.com (en-US). Процитовано 25 листопада 2020.
  4.  The World's Most Powerful Women 2018Forbes (en). Архів оригіналу за 18 вересня 2019. Процитовано 25 листопада 2020.
  5.  Miller, Saskia (20 квітя 2020). The Secret to Germany’s COVID-19 Success: Angela Merkel Is a ScientistThe Atlantic.
  6.  Germany's Merkel begins new term. BBC. 28 жовтня 2009. Архів оригіналу за 31 жовтня 2009. Процитовано 25 листопада 2020.
  7.  German Chancellor Angela Merkel makes a hat-trick win in 2013 Elections. Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  8.  Oltermann, Philip; Connolly, Kate (14 березня 2018). Angela Merkel faces multiple challenges in her fourth termThe Guardian.
  9.  Angela Merkel to step down in 2021BBC News (en-GB). 29 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.
  10.  Langguth, Gerd (August 2005). Angela MerkelDTV (in German). p. 10. ISBN 3423244852.
  11.  Newsticker | Merkels Vater gestorben — Termine abgesagt | newsecho.de — Meine Nachrichtenweb.archive.org. 2011-12-14. Процитовано 2019-11-10.
  12.  Newsticker | Merkels Vater gestorben — Termine abgesagt | newsecho.de — Meine Nachrichten. 2011-12-14. Процитовано 2016-11-23.
  13.  Bundeskanzlerin Merkel ohne fertige Antworten in Templinwww.rbb-online.de. Процитовано 2016-11-23.
  14.  Qvortrup, Matthew (2016). «In the Shadow of the Berlin Wall». Angela Merkel: Europe's Most Influential Leader. The Overlook Press. ISBN 978-1468314083.
  15.  Germany, SPIEGEL ONLINE, Hamburg. Legendäre Clubs: Drogenwahn auf der DauerbaustelleSPIEGEL ONLINE. Процитовано 2016-11-23.
  16.  Deutschland, Stiftung Haus der Geschichte der Bundesrepublik. Gerade auf LeMO gesehen: LeMO Angela Merkelwww.hdg.de. Процитовано 2016-11-23.
  17.  Kanzlerinnen-Gatte: Joachim Sauer, das Phantom an Merkels Seite - WELTDIE WELT. Процитовано 2016-11-23.
  18.  Rippert, Ulrich. Why Germany’s Christian Democrats support the war against Iraq - World Socialist Web Sitewww.wsws.org. Процитовано 2016-11-23.
  19.  Der Bundeswahlleiter. 2006-01-02. Процитовано 2016-11-23.
  20.  BBC NEWS | Europe | Merkel becomes German chancellornews.bbc.co.uk. Процитовано 2016-11-23.
  21.  BBC NEWS | Europe | German coalition poised for powernews.bbc.co.uk. Процитовано 2016-11-23.
  22.  РИА Новости - события в России и мире: темы дня, фото, видео, инфографика, радиоria.ru. Процитовано 2016-11-23.
  23.  (www.dw.com), Deutsche Welle. Вибори у Німеччині: останній бій - найважчий | Європа | DW.COM | 27.09.2009DW.COM. Процитовано 2016-11-23.
  24.  Ангелу Меркель переобрано канцлером ФРН
  25.  досліджень, Національний інститут стратегічних. "Щодо тенденцій у зовнішній політиці нового уряду Німеччини". Аналітична записка. Архів оригіналу за 2016-11-24. Процитовано 2016-11-23.
  26.  Obama: Merkel was my closest ally. 2016-11-15. Процитовано 2016-11-23.
  27.  критикує малі витрати Німеччини на оборону в рамках НАТО[недоступне посилання з вересня 2019]
  28.  Трамп заявив, що Німеччина робить величезну помилку, покладаючись на «Північний потік 2»
  29.  Меркель відреагувала на нападки Дональда Трампа, згадавши про НДР
  30.  Merkel says still against Turkey joining the EUReuters. 2016-10-07. Процитовано 2016-11-23.
  31.  eub2. Merkel wants 'privileged partnership' between Turkey, EU — EUbusiness.com | EU news, business and politicswww.eubusiness.com. Процитовано 2016-11-23.
  32.  Меркель предлагает исключать из еврозоны — BBCRussian.com
  33.  Меркель виступила за інтенсивнішу співпрацю між Україною та НАТО
  34.  Меркель допускає можливість виходу Британії з ЄС — ЗМІ
  35.  Меркель заявила про історичну відповідальність за Brexit
  36.  Меркель пояснила Яценюку, коли можуть зняти санкції з Росії
  37.  Меркель виступила проти поставок зброї в Україну
  38.  Меркель: Конфликт в Украине стал экзаменом для отношений России и Германии
  39.  Меркель і Джонсон не підтримали повернення Росії в G8
  40.  Меркель втрачає популярність через політику щодо мігрантів
  41.  (www.dw.com), Deutsche Welle. Більшість німців бачить Меркель наступною канцлеркою | Новини — актуальні повідомлення про події в світі | DW.COM | 09.11.2016DW.COM. Процитовано 2016-11-23.
  42.  Німці більш довіряють Макрону, аніж Меркель Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2018/07/22/nimtsi_bilsh_doviryayut_makronu_anizh_merkel_1371250
  43.  Настоящий друг или фрау Риббентроп. Ангела Меркель и Украина // Корреспондент.net, 17 июля 2014, 13:51
  44.  Німецька хвиляОнлайн-аукціон по продажу машини Меркель закінчився провалом
  45.  BildAngela Merkels erster Golf hat einen Neuen
  46.  FocusAuktion auf Ebay: Sauerländer kauft ersten Golf von Angela Merkel
  47.  ForbesThe World's 100 Most Powerful Women
  48.  Меркель обмовилася: антисемітизм є нашим урядовим і громадянським обов'язком — ЗМІ
  49.  10 нових слів року, що минаєwww.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2019-11-10.

Література

  • Кривонос Р. А. А. Меркель // Європейський Союз: економіка, політика, право: енциклопедичний словник / редкол.: В. В. Копійка (голова), О. І. Шнирков (заст. голови), В. І. Муравйов та ін. — К.: Вид.-поліграф. центр Київського університету, 2011. — С. 216—217.

Посилання

  • Меркель (Merkel) Ангела // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.310-311
[show]

 

Німеччина в темах

Перегляд цього шаблону

  

У соціальних мережах

Facebook

Фото, відео та аудіо

Вікісховище · Instagram

Тематичні сайти

Математична генеалогія · NNDB · Scopus · AlloCiné · Discogs · Filmportal.de · Filmweb · Internet Movie Database · Open Library · The Movie Database · ČSFD · MusicBrainz · Goodreads · Quora

Словники та енциклопедії

Велика каталонська · Енциклопедія сучасної України · Britannica (онлайн) · Encyclopædia Universalis · Treccani · Італійська енциклопедія

Нормативний контроль

BIBSYS5082074 · BNF15023978d · CiNiiDA09902458 · CONOR210187107 · GND119545373 · ISNI0000 0001 0871 12940000 0001 2068 4073 · LCCNn94109915 · LNB000117546 · NDL001183709 · NKCjs20050725012 · NLG334058 · NTA268026734 · NUKATn02020320 · LIBRIS395102 · SUDOC05858112X · VIAF12584821

Категорії:

Просмотры:

Коментарі

Популярні публікації