Знаєте, про що я неймовірно шкодую? Що В’ячеслав Чорновіл не вів щоденник, а Євген Марчук і Леонід Кравчук не написали мемуари. Бо в процесі копирсання в деталях вітчизняної політики постійно натикаєшся на цікавинки, які примушують сильно замислитися.

 

 

Наприклад таке. Мені довелося говорити з людиною, яка стверджувала, що у травні 1991 р. вона проходила службу на Уралі (офіцер), приїхала до неньки-України, і… без проблем оформилася на нове місце служби за місцем народження. В Київському військовому окрузі, мовляв, у той час було запросто і офіцеру-росіянину перевестися до Росії, і офіцеру-українцеві прийняти посаду. Навіть не знявшись з попереднього місця служби. Мовляв, факти такі були ніяк не поодинокі.

 

Хочете вірте, хочете ні – але факт такий. Після проголошення Акту проголошення Незалежності України, на території України не збунтувалася жодна військова частина, хоча 100% її службовців давали присягу захищати територіальну цілісність СРСР. Ексцеси ставалися лише в Криму – зі зрозумілих причин. Всі інші військові із готовністю взяли під козирок і присягнули новій державі. 

 

А от ще. Скажіть будь ласка, коли в Україні з’явилася посада Державного міністра з питань оборони, національної безпеки і надзвичайних ситуацій УРСР? Відповідь – у червні 1991 р. До Серпневого путчу лишалося ще 2 місяці. На посаду міністра був призначений перший заступник Голови КДБ України генерал Євген Марчук – так-так, той самий. Фокус в тому, що тодішній патрон Марчука, голова КДБ Голушко виріс у Казахстані і з Україною був нічим не пов’язаний. А от Марчук виріс в Україні і майже все життя прослужив тут. 

 

В заступники голови КДБ УРСР Голушка Марчук пішов з посади керівника лиховісної «п’ятірки» - 5-го управління КДБ, яке займалося контррозвідкою серед ідеологічний противників режиму. Тобто, Марчук був людиною, що мала вичерпну інформацію, як про всю тодішню партійну верхівку, так і про лідерів демократичних рухів. 

 

І от фокус в тому, що така людина була призначена фактично керівником над у т ч КДБ України, тобто над Голушком! 

 

А коли з’явилася Служба безпеки України? Відповідь – 20 вересня 1991 р. Невдовзі Голушко уїхав до Москви. І першим головою СБУ став генерал Марчук – 6 листопада 1991 р. До референдуму про Незалежність (результатів якого тоді ніхто не знав) лишалося трохи менше місяця.

 

Коли натикаєшся на такі і подібні факти з’являється думка – а чи не готувало тодішнє керівництво УРСР проголошення Незалежності значно раніше, ще до Серпневого путчу? Якось аж надто гладко здобула тоді Україна Незалежність – без опору та збурення. Це в той час коли вже були Карабах та кров у Вільнюсі та Ризі. 

 

То що сталося у 1991 р. – неймовірний збіг обставин, чи?.. 

 🇺🇦 #30_років_Незалежності Чи впала Незалежність України на нас несподівано, як яблуко Ньютону на голову? На перший погляд все так і було. Стався у Москві Серпневий путч. В Україні прийняли Акт проголошення Незалежності. І – вуаля. Правда? 

 

Враховуючи, що Кравчук колись дитиною бандерівцям в ліс харчі носив, бути могло все що завгодно. Але прямих підтверджень цьому нема. Доводиться лише здогадуватися. Очевидці, на жаль, ці таємниці уносять з собою в могилу.

Просмотры: