Мітки

1+1, засновники, номінальні володарі, створення, становлення, розвиток, поточний перебіг справ.

 



«1+1» (читається «один плюс один»; розм.-жарг. «Плюси»[3][4][5]) — український загальнонаціональний телеканал, який входить до медіаконгломерату «1+1 Media». Кінцевим бенефіціарним власником телеканалу є Ігор Коломойський[6], Ігор Суркіс[7] та кума Володимира Путіна Оксана Марченко (їй належить 8,22 %)[8][9].

Телеканал заснований у вересні 1995 року. Програми виробництва студії вийшли в етер у вересні того ж року на «УТ-1». Як самостійний канал «1+1» мовить з 1997 року в мережі УТ-2.

З березня 2006 року в кабельних мережах США й Канади стартувала міжнародна версія телеканалу 1+1 — «1+1 International».

З 17 січня 2017 року телеканал мовить у форматі 16:9[10].

19 вересня 2019 року почав мовлення у стандарті високої чіткості (HD)[11].

24 серпня 2020 року до свого 25-річчя телеканал оновив логотип та етерну графіку[12].

Технічне покриття території України — 95 % (другий за покриттям український телеканал після телеканалу UA: Перший) (до вимкнення аналогового телемовлення 1 вересня 2018).



Протягом багатьох років спостерігалося зниження рейтингів і частки «1+1». За підсумками 2004 року вона становила 21,02 % (за традиційною методикою вимірювання «50+»), 2005 року — 20,1 %, 2006 року — 18,3 %, 2007 року — 16,15 %, 2008 року — 11,79 %. У 2009 році частка знизилася до 9,1 % і 1+1 уперше за всю історію поступився другим місцем, серед українських телеканалів, «Новому каналу» (за комерційною авдиторією 1+1 втратив другу позицію ще минулого разу). Лише у 2011 році частка досягла 9,16 % (4-е місце).

У 2012 частка каналу склала 9,67 %, у 2013 — 9,71 %, у 2014 — 8,89 %, у 2015 — 9,51 %. У 2016 канал вперше за багато років вийшов на перше місце з показником 9,98 %. Проте вже у 2017 році телеканал поступився першістю і завершив рік з часткою 9,49 % (за даними системи рейтингів Nielsen)[13].

У 2018 році канал зберіг частку на рівні 9,43 %[14].

У 2019 році телеканал наростив свою частку до 10,14 %[15].

У 2020 році частка телеканалу впала до 8,96 %[16].

Див. також: Бойкот російського кіно

За результатами моніторингів активістів кампанії «Бойкот російського кіно», за період з 8 по 14 вересня 2014 року на телеканалі «1+1» демонстрували по 4 год 5 хв російського контенту на добу.[17][18]

Окрім того, активісти оприлюднили дані, відповідно до яких за даними моніторингу 27 вересня 2014 року на телеканалі «1+1» частка російськомовного контенту становила близько 29 %.[19]

Засновниками 1+1 у 1995 році були Олександр Роднянський, Вадим Рабінович та Борис Фуксман. У своїх інтерв'ю українським ЗМІ Рабінович згодом стверджував, що від самого початку холдинг «1+1» було засновано Рабіновичем та Фуксманом й саме вони були співвласниками каналу, однак згодом Рабінович/Фуксман продали 50 % акцій компанії американській корпорації СМЕ, а ще згодом Фуксман та Роднянський нібито «кинули Рабіновича, забравши [його] 25 % акцій]». У деяких українських ЗМІ була оприлюднено дещо інший опис заснування телеканалу 1+1: так видання Детектор медіа повідомляло у 2006 році, що «у 2002 році [Олександр] Роднянський вистояв у запеклій боротьбі [за власність телеканалу 1+1] з бізнесменом Вадимом Рабиновичем, якого неофіційно підтримував київський мер Олександр Омельченко. Рабинович намагався позбавити „1+1“ ліцензії на мовлення на УТ-2, оскаржуючи в суді результати конкурсу, проведеного Національною радою з питань телебачення і радіомовлення. Згодом, під час подій кінця 2004-початку 2005 року, Роднянський визнав, що ціною залагодження цієї справи була гарантія цілковитої лояльності каналу [1+1] до режиму Кучми».[20]

З часу заснування телекомпанія «Студія 1+1» належала трьом власникам: 20 % — голові ради директорів каналу Олександру Роднянському, 30 % — американській медіакорпорації Central European Media Enterprises Ltd. (CME, засновник і головний акціонер Рональд Лаудер), 50 % — компанії «Інтер-медіа», що своєю чергою належить німецькій компанії Innova-Film, яку до останнього часу контролював Борис Фуксман.

У 2005—2008 роках CME поступово викупила в партнерів ще 70 % акцій і довела свою долю до 100 %[21].

Протягом 2009—2010 роках СМЕ продала телеканал своєму міноритарному акціонеру Ігорю Коломойському. Остаточно угода з продажу завершилася у квітні 2010 року.

Починаючи з квітня 2010 року 100 % акцій телекомпанії належить «1+1 медіа», якою повністю володіє Ігор Коломойський.

У 2019 році під час парламентських та президентських виборів в Україні канал підтримав Володимира Зеленського та Олександра Шевченка, у той же час активно критикуючи чинного президента Петра Порошенка.

У 2020—2021 роках з декларації за 2019 рік кума Володимира Путіна та народного депутата ВРУ, голови політради проросійської партії «Опозиційна платформа — За життя» Віктора Медведчука стало відомо, що його дружина Оксана Марченко (які потрапили під санкції), володіла компанією «Bolvik Ventures LTD» і має у власності 8,22 % акцій телеканалу[22]. Компанія раніше належала Ігорю Суркісу і є одним із власників каналів «1+1» та «2+2» (24,51 %)[23][24][25].

  • Супутник — Astra 4A, 4,8° Е
  • Частота — 11766
  • Символьна швидкість — 30000
  • Поляризація — горизонтальна (H)
  • FEC — 2/3
  • Формат: MPEG-4
  • Кодування: Verimatrix

До 2005 року час мовлення «1+1» був різним:

  • З початку існування каналу з 1995 до 1996 року програмна продукція виробництва «Студії 1+1» транслювалась на УТ-1 в обсязі 2-5 години на день, показуючи фільми та серіали.
  • Опівночі 1 січня 1997 року, показом другої частини фільму «Операція „З новим роком!“», «1+1» почав мовлення як самостійний телеканал на Другому каналі українського телебачення, почергово з «УТ-2», який мовив в денному слоті. З 1997 по 1998 роки обсяг мовлення каналу «1+1» кожного дня — з 07:00 до 10:00 і з 18:00 до 02:00. З 1998 по 1999 роки обсяг мовлення каналу «1+1» становив від 13 до 15 годин на добу: кожного дня — з 07:00 до 10:00 і з 16:00 до 02:00. З 1999 по 2001 роки у будні — з 07:00 до 10:00 і з 16:00 до 02:00, та у вихідні — з 07:00 до 10:00 і з 15:00 до 02:00.
  • З 19 листопада 2001 до 4 липня 2004 року обсяг мовлення «1+1» становив 15 годин на добу щодня — з 07:00 до 10:00 і з 14:00 до 02:00.
  • З 19 липня по 15 серпня 2004 року обсяг мовлення «1+1» був таким, як і у будні з 1997 по 2001 рік. Різниця полягала лише у тому, що каналу надали час для мовлення до 04:00. Це було зумовлено тим, що в липні 2004 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення оголосила конкурс на право мовлення на другому загальнонаціональному телеканалі («УТ-2») у вільні відрізки часу: щодня з 04:00 до 07:00 і з 10:00 до 16:00, тобто 9 годин на добу. Втім, нічне мовлення «1+1» зазвичай закінчувалося близько 02:00 або пізніше.

З 30 липня 2004 року канал отримав право на збільшення обсягу мовлення до 24 годин на добу, що дало змогу зробити цілісну та логічно завершену сітку мовлення. Перехід на цілодобове мовлення розпочався 16 серпня 2004 року, він був поетапним:

  • з 30 серпня по 3—5 вересня 2004 року обсяг мовлення «1+1» становив 18 годин на добу: з 06:00 до 10:00 та з 14:00 до 04:00;
  • в період з 4 по 5 вересня 2004 року «УТ-2» припинив своє існування, канал «1+1» почав 22-годинне мовлення: з 06:00 до 04:00; так тривало до 13 лютого 2005 року;
  • З 14 лютого 2005 року «1+1» остаточно розпочав цілодобове мовлення.

Телеканал змінив 11 логотипів. Нинішній — 12-й за рахунком.

  • З 3 вересня 1995 по 1 вересня 1996 року, та з 16 вересня 1996 по 31 серпня 1997 року, логотипом були щільно з'єднані дві сірі одиниці та синій плюс. Знаходився у правому нижньому куті.
  • З 2 по 15 вересня 1996 року, логотип був змінений. Він виглядав так: дві одиниці, між ними був образ місяця, закінчення яке було в західно-північній області, у вигляді плюса, над одиницями і плюсом у вигляді місяця, також була зображена дуга. Одиниці мали звичайний вигляд («1»). Логотип був синього кольору. Знаходився у правому нижньому куті[26].
  • З 1 вересня 1997 по 18 листопада 2001 року логотипом були дві жирні одиниці та жирний плюс, які були розущільнені та з'єднані по кінцях. Колір логотипу — синій градієнт. Знаходився у правому верхньому куті.
  • З 19 листопада 2001 по 15 вересня 2010 року логотипом були дві сірі одиниці та сірий плюс, що мав помітні білі контури по краях логотипу, і логотип був напівпрозорим. Знаходився там само.
    • З 13 вересня 2007 по 25 серпня 2009 року логотип мав білий лівий край.
    • З 26 серпня 2009 по 15 вересня 2010 року у логотипа був відсутній контур «плюсу».
  • З 16 вересня 2010 по 25 червня 2013 року логотипом були дві білі одиниці та білий плюс, злегка зменшений у розмірі. Логотип був трохи прозорим. Знаходився там само.
  • З 26 червня по 25 липня 2013 року логотипом були дві сірі одиниці та сірий плюс, що мав чорні чіткі контури. Логотип був напівпрозорим.
  • З 26 липня по 5 грудня 2013 року логотипом були дві білі одиниці та білий плюс, злегка зменшений у розмірі та без чітких контурів.
  • З 6 грудня 2013 по 16 жовтня 2019 року логотипом були дві сірі напівпрозорі одиниці та сірий плюс, під якими знаходиться напис «ТИ НЕ ОДИН» і логотип був напівпрозорим.
    • З 31 грудня 2014 по 30 листопада 2015 року використовувався той самий логотип, але праворуч від нього був прапор України. Знаходився там само.
  • З 17 жовтня 2019 року по теперішній час логотипом є дві білі одиниці та сірий плюс, під якими знаходиться напис «ТИ НЕ ОДИН», логотип став непрозорим.
    • Під час пандемії коронавірусу з 30 березня по 9 липня 2020 року використовувався той самий логотип, але напис «ТИ НЕ ОДИН» був виконаний червоним кольором на білому тлі. Над логотипом знаходилося зображення даху будинку з трубою білого кольору.
    • З 24 серпня 2020 року логотип збільшений у розмірі.

Палітра оформлення каналу

  • З 1 вересня 1997 по 4 вересня 2005 року основним кольором в оформленні «1+1» був синій.
  • З 5 вересня 2005 року основними кольорами в оформленні «1+1» є червоний та білий.
  • З 1 січня 2015 по 23 серпня 2020 року кольори оформлення чергувалися залежно від часу доби. Вранці та вдень в анонсах переважав білий колір (із червоним текстом), ввечері — червоний (з білим кольором), після 23:00 у нічний час використовувався фіолетовий колір із білим текстом.
  • З 24 серпня 2020 року до 25-річчя каналу, канал трохи змінив логотип та оформлення каналу. Кольори залишились ті ж самі, однак вже не чергуються, а пошарово створюють ефект переміщення по анонсах[27]. З 31 жовтня 2020 року по січень 2021 року було додано анімацію, пов'язану із порою року.

Виробництво

  • 1995—2009 — студія «1+1 Video Design»
  • 2009—наш час — студія «1+1 Production»

До 2019 року генеральним директором каналу був Олександр Ткаченко, зараз посаду обіймає Ярослав Пахольчук. Натомість Ткаченко має статус почесного президента «1+1 Media»[28].

Телеканалом керували: Олександр Роднянський, Володимир Оселедчик, Юрій Морозов, Ольга Герасим'юк, Максим Варламов, Олександр Ткаченко.

Кореспондент ТСН Олександр Моторний.
Кореспондент ТСН Олександр Моторний.

На телеканалі працювали наступні журналісти: Юрій Макаров, Микола Вересень, Данило Яневський, Олександр Кривенко, Олексій Мустафін, Андрій Шевченко, Віктор Коваленко, Ганна Безулик, Олесь Терещенко та інші.

Ведучі

Двомовні (українською та російською)
Російською
Двомовні (українською та російською)
Українською
Інформація в цьому розділі застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (лютий 2020)
  • 2001 — Телетріумф у номінації «Телевізійний дизайн»
  • 2002 — Телетріумф у номінації «Телевізійний дизайн»
  • 2006 — Телетріумф у номінації «Телевізійний дизайн»
  • 2007 — Телетріумф у номінації «Телевізійний дизайн»
  • 2008 — Телетріумф у номінації «Телевізійний дизайн»
Див. також: Бойкот російського кіно

За усі роки існування телеканалу, свою оригінальну кінопродукцію як от телефільми та телесеріали він створював майже виключно російською мовою.

У вересні 2014 року телеканал піддавався критиці з боку громадськості після того, як за результатами моніторингу ГО «Бойкот російського кіно» стало відомо, що 1+1 та інші українські телеканали транслювали значно більше російськомовних фільмів та серіалів аніж україномовних[33][34]. Однак, критика з боку громадськості у 2014 році не вплинула на політику телеканалу й вони продовжили транслювання переважно російськомовної кінопродукції[34].

У лютому 2020 року телеканал піддався критиці з боку громадськості після того, як генеральний продюсер «1+1» та керівник телебізнесу «1+1 media» Максим Кривицький разом з продюсеркою серіального виробництва «1+1 media» Оленою Єремеєвою заявили на пресконференції що з бізнес міркувань всі 7 нових мелодраматичних телесеріалів медіагрупи у 2020 році буде знято російською мовою оскільки «знайти тональність української мови, щоб глядач її сприймав, непросто» та тому що «мелодрами українською мовою дивляться гірше, ніж комедії». Після негативної реакції суспільства на такі українофобські заяви медіагрупи «1+1 media», вона виступила з офіційною заявою, де просить «штучно не форсувати тему української мови» щодо каналів медіагрупи та заявила що вони вже й так знімають багато комедійних телесеріалів українською[35][36].

Незаконне прослуховування журналістами «1+1» Кабінету міністрів України

Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2020)

5 лютого 2020 року у редакції програм розслідування на телеканалі «1+1» СБУ провела обшук у справі «плівок Гончарука». Вилучили обладнання у 2 журналістів цієї редакції. «1+1 медіа» та низка медійників, зокрема, Сергій Томіленко, негативно відреагували на дії СБУ, оцінивши це, як тиск на свободу слова. У СБУ сказали, що діяли законно. Через це свої засідання терміново скликали Комітети Верховної Ради з питань гуманітарної політики та з питань свободи слова, відповідно. Відреагував на обшуки і Президент України Володимир Зеленський[37][38].

Конфлікт з YouTube-каналом «Geek Journal»

22 січня 2021 року запорізький блогер під псевдонімом Тайлер Андерсон заявив, що його YouTube-канал «Geek Journal» з кінооглядами можуть закрити через скарги з боку «1+1» на контент блогу[39].

У відео, опублікованому 20 січня, автор розповідає історію каналу та критикує його сучасну політику, зокрема за російський контент. Невдовзі після публікації цього відео канал отримав відразу три страйки через скарги «1+1». Відповідно до правил YouTube, 28 січня 2021 року канал блокується. Приводом для скарг з боку «1+1» стало використання у відео коротких епізодів з програм телеканалу, що, на думку каналу, є порушенням авторських прав. Сам Тайлер Андерсон стверджує, що використовував такі фрагменти на умовах Fair use. YouTube дозволяє робити короткі запозичення з інших відео з метою цитування, і алгоритми сервісу не сприймають їх в якості порушення. Користувачі критикують дії «1+1», висловлюють підтримку Тайлерові та закликають адміністрацію YouTube не видаляти канал «GeekJournal»[40].

Водночас у групі «1+1 медіа» в коментарі сайту «MediaSapiens» наголосили, що принцип fair use, на який посилається Тайлер Андерсон, не можна застосувати до каналів з монетизацією та, зокрема, до заблокованих відео, оскільки вони містять рекламну інтеграцію[41].

« У відповідь на заяву автора YouTube-каналу Geek Journal щодо упередженості Групи 1+1 media у блокуванні інтернет-контенту, інформуємо, що 1+1 media виступає за захист авторського права та боротьбу з незаконним використанням контенту медіахолдингу на усіх майданчиках. Регулярно, за допомогою власної розробки – технологічного сервісу захисту авторських прав SUDUM, – група оперативно виявляє та блокує піратський контент в інтернеті, у тому числі на відеохостингу YouTube. Лише за два останні роки програмою SUDUM було виявлено та заблоковано понад 270 тисяч відео, а із Google видалено більше 110 тисяч посилань на піратський контент, що порушує авторські права. «

Також у групі зазначили, що використання контенту «1+1 media», як і інших медіагруп, оглядачами чи блогерами в інтернеті, дозволено лише за попередніх домовленостей з правовласниками. Будь-яке копіювання, трансляція чи поширення контенту без такого дозволу є незаконним і розцінюється як піратство.

Наступного дня страйки з YouTube-каналу «Geek Journal» були зняті. А згодом «1+1 медіа» опублікувала заяву, що не відкликала свої скарги.

« Наразі ці відео, на які креатор вищезазначеного каналу не мав авторських прав, на відеохостингу відсутні, що й було метою скарг[42]. «

Відмова виконувати закон про мову та транслювати контент українською (2021)

З 19 по 21 липня 2021 року телеканал «1+1» транслював серіал «Свати» з українським дубляжем через те, що 16 липня 2021 року вступили окремі положення закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Ці положення зобов'язують телеканали транслювати 100 % своїх фільмів та серіалів з українськомовною аудіо-доріжкою. Однак, вже 22 липня представники телеканалу заявили, що телеканал почав транслювати серіал мовою оригіналу через «негативну реакцію на дубльований [українською мовою] продукт з боку великої частини наших глядачів, які історично звикли до перегляду улюблених фільмів та серіалів саме у тому вигляді та з тим колоритом, з яким продукт було створено від початку»,[43] й тому до трансляції українськомовного контенту фільмів та серіалів медіагрупа буде «переходити поступово»[44][45][46][47][48]. Також, медіагрупа «1+1 media» зауважила що «продовжить інвестувати у якісний дубляж і контент українською мовою та спонукати глядача дивитися українською»[43].

У відповідь на цю публічну заяву «1+1 media» про відмову дублювати іншомовні фільми/серіали українською народний депутат з партії «Європейська солідарність» Микола Княжицький 23 липня 2021 року публічно звернувся до Національної ради з питань телебачення та радіомовлення з проханням відреагувати на порушення телеканалом «1+1» закону про мову[49][44]. Згодом цю публічну заяву 1+1 media також прокоментував медіаюрист Алі Сафаров, який підкреслив що трансляція фільмів та серіалів з російськомовною аудіо-доріжкою після 16 липня 2021 року є прямим порушенням закону і підкреслив що закон «не містить виключень для телеканалів, навіть якщо вони активно сприяли обранню чинного президента» та зауважив що «закон передбачає санкції проти таких порушників як телеканал „1+1“»[50]. Схожу оцінку рішення медіагрупи 1+1 media про відмову дублювати українською іншомовні фільми/серіали згодом дала й редакторка видання «Detector.media» Наталя Лігачова, яка назвала це рішення медіагрупи «ганьбою та соромом»[51].

У березні 2019 року тодішній Президент Порошенко подав до суду на «1+1» за «систематичну брехню в особливо великих розмірах, за поширення гігантських масштабів дезінформації, що завдають шкоди честі та гідності кандидата в президенти і президента»[52][53].

У липні 2019 на канал подав до суду мер Києва Віталій Кличко разом з братом Володимиром. Причина: кампанія з дискредитації політика[54].

Борги власників

Наприкінці грудня 2016 — на початку 2017 року телеканал 1+1 опинився під загрозою закриття через борги державі власника Ігоря Коломойського, пов'язані із фінансовими махінаціями «ПриватБанку», співвласником якого був Коломойський до його націоналізації[55].

За словами власника 1+1 Ігоря Коломойського, ініціаторами націоналізації виступили п'ятий президент України Петро Порошенко, голова Нацбанку України Валерія Гонтарева та Перший заступник голови НБУ Катерина Рожкова[56]. Проте прем'єр-міністр України Володимир Гройсман заявив, що чутки про позбавлення ліцензії телеканалу «1+1» безпідставні[57].

  1. ↑ ТРК Студія 1+1 ТОВ. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Процитовано 2019-01-15. 
  2. ↑ Лубчак, Вадим (2012-08-03). «Плюси» заснували сімейний канал. Газета «День». Процитовано 2015-11-09. 
  3. ↑ Ткачук, Тарас (2014-10-24). “Новий канал” і “Плюси” судяться через одіозну “ревізорку” Фреймут. Галицький Кореспондент. Процитовано 2015-11-09. 
  4. ↑ «Плюси» спробують додати оптимізму. web.archive.org. 2015-02-01. Процитовано 2019-01-15. 
  5. ↑ Власники українських телеканалів: хто вони? Інфографіка. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2019-04-05. 
  6. ↑ «Вів переговори, щоб не було базару». Ігор Суркіс розповів про свою частку в медіахолдингу 1+1, Медведчука, Порошенка і ПриватБанк. biz.nv.ua (uk). Процитовано 2021-09-27. 
  7. ↑ “1+1” розповіло, що Марченко володіє менш ніж 10% каналу. Але ще уточнять. Українська правда (uk). Процитовано 2021-02-26. 
  8. ↑ Оксана Марченко володіє 8,22% акцій телеканалу «1+1» і 8,17% акцій телеканалу ТЕТ - адвокат. detector.media (uk). 2020-06-11. Процитовано 2021-02-26. 
  9. ↑ «1+1» змінює формат телевізійного мовлення. Офіційний сайт каналу 1+1 - 1plus1.ua (uk). Процитовано 2017-02-09. 
  10. ↑ «1+1 медіа» та «Медіа Група Україна» запустили HD-версії своїх каналів. detector.media (uk). 2019-09-18. Процитовано 2019-10-25. 
  11. ↑ «1+1» оновив дизайн, логотип та студію ТСН. detector.media (uk). 2020-08-26. Процитовано 2020-08-26. 
  12. ↑ Игры с долей. Итоги года. Как канал «Украина» уделал всех мелодрамами. web.archive.org. 2018-08-19. Процитовано 2020-01-16. 
  13. ↑ «Україна» стала лідером телеперегляду у 2018 році, друге місце – в «1+1», ICTV та «Інтера». detector.media (uk). Процитовано 2019-01-08. 
  14. ↑ Данькова, Наталія (2020-01-16). Детектор телерейтингів: підсумки 2019 року. detector.media (uk). Процитовано 2020-01-16. 
  15. ↑ Данькова, Наталія (2021-01-19). «Детектор телерейрингів»: хто став №1 у 2020 році?. detector.media (uk). Процитовано 2021-01-24. 
  16. ↑ Російське кіно все ще домінує на українському телепросторі. espreso.tv. Процитовано 2019-01-15. 
  17. ↑ Патріот. Українські канали показують у день по 7,5 годин російських передач. tvoemisto.tv. Процитовано 2019-01-15. 
  18. ↑ Бойкот російського кіно. www.facebook.com (en). Процитовано 2019-01-15. 
  19. ↑ https://detector.media/production/article/7721/2006-11-01-teper-lyshe-verkhovnyy-sud-mozhe-rozluchyty-rodnyanskogo-z-plyusamy-onovleno/
  20. ↑ Телекритика — Новини — Фуксман і Роднянський остаточно вийшли з «1+1» , не скориставшись опціоном у «Гравісі». web.archive.org. 2008-10-19. Процитовано 2019-01-15. 
  21. ↑ «1+1 медіа» ще уточнює інформацію про зміну структури власності. Детектор медіа (uk). Процитовано 2020-07-10. 
  22. ↑ Віктор Медведчук задекларував частку в телеканалах «1+1» і «2+2» – «Схеми». Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-06-10. 
  23. ↑ Медведчук задекларував частку в телеканалі 1+1 – “Схеми”. Українська правда (uk). Процитовано 2020-06-14. 
  24. ↑ Дружині Медведчука належить компанія — власниця частки «1+1» (ДОПОВНЕНО). detector.media (uk). 2020-06-10. Процитовано 2020-06-14. 
  25. ↑ 1-1-1996. ImgBB (uk). Процитовано 2020-08-20. 
  26. ↑ «1+1» оновив дизайн, логотип та студію ТСН. detector.media (uk). 2020-08-26. Процитовано 2020-11-07. 
  27. ↑ Менеджмент. media.1plus1.ua. Процитовано 2019-01-15. 
  28. ↑ Єгор Гордєєв презентував новий проект Твій день, продюсером якого він став. 
  29. ↑ Егор Гордеев стал продюсером шоу "Твій день". 
  30. ↑ Зіркових ведучих у проєкті Твій день буде шестеро. Facebook (en). Процитовано 2021-06-10. 
  31. ↑ Плюсы сняли с эфира сериал «Кандидат». МедиаНяня - таблоид для и про медиа. Процитовано 2017-11-29. 
  32. ↑ Російське кіно все ще домінує на українському телепросторі. espreso.tv. Процитовано 2016-03-30. 
  33. ↑ а б Канал «1+1» пікетували представники «Комітету ТелеЕтики», який виступає проти показу російських серіалів (ОНОВЛЕНО). Телекритика. Процитовано 2016-03-30. 
  34. ↑ Заява 1+1 медіа щодо ситуації довкола питання україномовного контенту…. archive.is. 2020-02-07. Процитовано 2020-07-21. 
  35. ↑ «1+1 медіа» просить «штучно не форсувати тему української мови» щодо каналів медіагрупи - Детектор медіа.. web.archive.org. 2020-02-25. Процитовано 2020-07-21. 
  36. ↑ Заява «1+1» про обшук: «Візити» СБУ є порушенням журналістської недоторканності та тиском на ЗМІ. detector.media (uk). 2020-02-05. Процитовано 2020-02-07. 
  37. ↑ "Скандальні плівки Гончарука". Новий поворот у справі та чому СБУ прийшла з обшуками до 1+1. ТСН.ua (uk). 2020-02-06. Процитовано 2020-02-07. 
  38. ↑ "1+1" проти Geek Journal: чому відомого кіноблогера заблокували у мережі. 24 Канал (uk). Процитовано 2021-01-22. 
  39. ↑ Карпусь, Вадим Карпусь Вадим. Канал GeekJournal випустив відео з критикою «1+1». Після цього «плюси» поскаржились в YouTube та домоглись блокування каналу - ITC.ua (ru). Процитовано 2021-01-22. 
  40. ↑ MediaSapiens (2021-01-22). YouTube заблокує канал Geek Journal через скарги телеканалу «1+1». «1+1 медіа» пояснила, за що. ms.detector.media (uk). Процитовано 2021-01-22. 
  41. ↑ MediaSapiens (2021-01-23). З YouTube-каналу Geek Journal зняли всі страйки. «1+1 медіа» заявляє, що це через видалення низки відео (ОНОВЛЕНО). ms.detector.media (uk). Процитовано 2021-02-06. 
  42. ↑ а б Позиція групи 1+1 media щодо ситуації, яка склалася на ТВ-ринку. media.1plus1.ua. Процитовано 2021-07-23. 
  43. ↑ а б «1+1 медіа» вирішила транслювати серіали та фільми мовою оригіналу після критики українського дубляжу «Сватів». detector.media (uk). 2021-07-23. Процитовано 2021-07-23. 
  44. ↑ Канал «1+1» повернув трансляцію «кварталівського» серіалу «Свати» російською - Главком. web.archive.org. 2021-07-23. Процитовано 2021-07-23. 
  45. ↑ ​​Канал “1+1” всупереч закону знову буде показувати фільми російською. Новинарня (uk). 2021-07-23. Процитовано 2021-07-23. 
  46. ↑ Канал “1+1” вирішив знову показувати фільми російською. Українська правда (uk). Процитовано 2021-07-23. 
  47. ↑ Чергове порушення мовного закону: "1+1" повернув російську озвучку серіалу "Свати". prm.ua (uk). Процитовано 2021-07-23. 
  48. ↑ Вчора "Свати" вийшли українською.. www.facebook.com (uk). Процитовано 2021-07-23. 
  49. ↑ Медіаюрист про рішення 1+1 показувати фільми та серіали російською: Закон передбачає санкції проти порушників. detector.media (uk). 2021-07-23. Процитовано 2021-07-23. 
  50. ↑ Попри мовний закон. 1+1 демонструватиме фільми та серіали російською. BBC News Україна (uk). Процитовано 2021-07-23. 
  51. ↑ Порошенко подає до суду на канал Коломойського. pravda.com.ua. 25.03.2019. 
  52. ↑ Порошенко подає до суду на канал "1+1" за систематичну брехню в особливо великих розмірах - заява Артура Герасимова. pp2019.org. Архів оригіналу за 25 березень 2019. Процитовано 25 березень 2019. 
  53. ↑ Кличко подав до суду на "1+1" через дискредитацію. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-07-26. 
  54. ↑ Мінус на плюс. Що насправді може статися з «1+1». Без Табу (en). 2016-12-29. Процитовано 2019-01-16. 
  55. ↑ telekritika (2018-11-21). Коломойський розповів, що захистило телеканал «1+1» від рейдерства з боку влади. Telekritika (ru-RU). Процитовано 2019-06-10. 
  56. ↑ Гройсман: заяви про можливе позбавлення ліцензії «1+1» безпідставні. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2019-01-16. 
1+1


















Роднянський Олександр Юхимович

Родня́нський Олекса́ндр Юхи́мович ( 2 липня 1961, Київ, Українська РСР) — український[2][3][4][5][6] та російський[7][8] режисер, продюсер та менеджер єврейського походження. Двоюрідний брат та бізнес-партнер німецького медіамагната-інвестора Бориса Фуксмана.

Разом з Фуксманом є співзасновником та співвласником української мережі кінотеатрів «Сінема-Сіті» та київського готелю «Hilton Kyiv». Разом з Фуксманом є співзасновником та колишнім власником українського телеканалу 1+1.

Народився в родині кінематографістів (його дід, Зиновій Роднянський був головним редактором Кіностудії документальних фільмів, батько — головним інженером, мати — Лариса Роднянська — директор кіностудії «Контакт» Спілки кінематографістів України)

1983 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (факультет кінорежисури).

У 1983–1990 працював на студії «Київнаукфільм».

Олександр Роднянський — секретар правління Спілки кінематографістів України.

Заслужений діяч мистецтв України.

Європейські періоди

У 1990 році став головним продюсером кінокомпанії «Innova Film» (Німеччина), співпрацюючи, як режисер, також із кіностудією «Контакт» Спілки кіноматографістів України.

1 березня 2010 року стало відомо про купівлю Олександром Роднянським 51 % акцій дистриб'ютора авторських прав кампанії «Кино без границ» и 51 % акцій шведської кампанії Maywin Films AB.[9].

Російський період

З 2002 року Роднянський є членом Європейської кіноакадемії від Росії.[10]

Роднянський є одним з найвпливовіших телепродюсерів Росії. З 2002 по 2008 рік був генеральним директором російського телеканалу СТС, з 2004 по 2008 рік також був головою «СТС Медиа» (телеканали СТС, Домашній тощо). З 2009 по 2011 рік був головою експертної ради російської «Національної медіа групи» (телеканал РЕН ТВ, П'ятий канал тощо). Крім телебачення Роднянський також є одним з найвпливовіших кінопродюсерів Росії, серед найуспішніших стрічок що спродюсував Роднянський — 9 рота (2005), Сталінград (2013), Населений острів (2008), та Дуелянт (2016).[11] Він також є академіком Російської Академії кінематографічних мистецтв «Ніка» та головою опікунської ради Відкритого російського кінофестивалю «Кінотавр».

Нагороджений за фільм «Місія Рауля Валленберга» призом Союзу кінематографістів СНД «Ніка» в номінації «найкращий документальний фільм 1990 року», і за фільм «Прощай, СССР‑2» призом Союзу кінематографістів СНД «Ніка» в номінації «найкращий документальний фільм 1994 року».

У 1991 році фільм «Місія Рауля Валенберга» був нагороджений премією «Фелікс» Європейської кіноакадемії як найкращий європейський документальний фільм. Також серед нагород ‑ приз журі і приз ФІПРЕССІ міжнародного кінофестивалю в Ямагата (Японія, 1995), гран‑прі міжнародного фестивалю в Страсбурзі (Франція, 1995), спеціальний приз журі на міжнародному фестивалі в Ніоне (Швейцарія, 1992).

Світове визнання

Лауреат понад 20 міжнародних кінофестивалів.

Як продюсер Роднянський двічі був номінований на премію «Оскар» — приз Американської кіноакадемії: за фільм режисера Нани Джорджадзе «1001 рецепт закоханого кухаря» в категорії «Найкращий іноземний фільм» в 1996 році і за копродукційний фільм Режиса Варньє «Схід — Захід» у категорії «Найкращий іноземний фільм» 2000 року.

2016 року Олександра Роднянського було обрано до членів журі Американської кіноакадемії, що присуджують премію «Оскар»[12]

З 1997 року ‑ президент Телевізійної академії України.

Головред ТСН Ткаченко і генпродюсер 1+1 Роднянський на прес-конференції (1997). За 11 років Роднянський продасть 1+1, а Ткаченко посяде його місце.
Головред ТСН Ткаченко і генпродюсер 1+1 Роднянський на прес-конференції (1997). За 11 років Роднянський продасть 1+1, а Ткаченко посяде його місце.

У 1995 році Роднянський заснував в Україні телерадіокомпанію «Студія 1+1»[13] і став її генеральним директором і генеральним продюсером.

Починаючи від серпня 2005 і до весни 2008 — голова ради директорів телеканалу 1+1.

Робота на телебаченні в Росії

У травні 2002 призначений генеральним директором телеканалу СТС (Росія), з лютого 2004 — президент американської медіакомпанії Story First Communications, яка володіє акціями СТС. У 2004 році, залишаючись гендиректором телеканалу СТС, був вибраний президентом холдингу «СТС Медіа». У 2005 році став також генеральним директором телеканалу «Домашній».

Член правління Академії російського телебачення; асоційований член Міжнародної ради національної академії телевізійного мистецтва (США).

Роднянський — лауреат премії в області медіа‑бізнесу «Медіаменеджер Росії-2004».

У 2005 році Роднянський став лауреатом премії «Телегранд‑2004» — за заслуги в розвитку недержавного телебачення в Україні і в Росії; премії «Люди року GQ ‑ 2005» в номінації «Продюсер року»; премії «За видатний внесок у розвиток кіновиробництва» IV національної церемонії вручення призів за досягнення в кінобізнесі; премії Академії російського телебачення «ТЕФІ» — за серіал «Моя прекрасна няня» в номінації «Найкращий продюсер».

У 2006 році Академія Російського телебачення «Ніка» нагородила Роднянського премією в номінації «Найкращий ігровий фільм» за картину «9 рота»; того ж року він став лауреатом премії Академії Російського телебачення «ТЕФІ» в номінації «Найкращий телевізійний продюсер» за проект «Не родися красивою».

24 червня 2008 року стало відомо, що Роднянській залишає пости керівника телеканалу СТС і холдингу «СТС Медіа».

  • «Втомлені міста» (1988, співавт. сценарію з В.Трояновським),
  • «Хто з нас Шая?» (1989),
  • «Місія Рауля Валленберга» (1990),
  • «Зустріч із батьком» (1990),
  • «Прощавай, СРСР» (1992–1994),
  • «Марш живих» (1993),
  • «Подвійний агент» (1994).
  • «Дякувати Богові, ти Прийшов» (2006 телесеріал).
  • «Повний дім дочок» (2010, телесеріал).
  • «18-14» (2007)
  • «Школа лихослів'я» (2001, телесеріал).
Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2012)
  • 2006 року отримав премію Телетріумф у номінації «За особистий внесок у розвиток українського телебачення премія Телетріумф».[14]

Син Олександр Олександрович Роднянський — з вересня 2019-го головний економічний радник Кабінету міністрів України[15].


Просмотры:
Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Олег Мічман в X: «Donations and support for media resources, bloggers, projects, and individuals. https://t.co/HPKsNRd4Uo https://t.co/R6NXVPK62M» / X
https://twitter.com/olukawy/status/1703876551505309973

Популярні публікації