Панама -2 або OSINT як зброя // /// Хто може спрямувати інформаційні потоки у правильному напрямку, під праведними мотивами та отримати від цього користь?

 [Переслано від Печера Дракона]*

Частина перша: ОФШОРНИЙ ЗЕ

 

Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів оприлюднив матеріали проекту «Pandora Papers» про причетність низки світових лідерів до офшорних схем. Працювали над проектом більше 600 журналістів по всьому світові, публікацію результатів їхніх розслідувань здійснила британська газета «Guardian». Фігурантами розслідувань стали президент Азербайджану Алієв, прем'єр Чехії Бабіш, партнер Путіна Тимченко, тощо. Від України в роботі брала участь журналістська агенція «Слідство.Інфо». Результатом їхньої роботи став фільм «Офшор 95». 

 

Усі ці речі я перелічую, бо переконаний на 180% - «позитивні блогери» з пулу ОПУ зараз завиють ніби фільм був знятий на замовлення Порошенка. Фокус у тому, що керівницю «Слідство.Інфо» Анну Бабінець в симпатіях до Порошенка точно не запідозриш, а часи президентства вона налила йому за комір багато сала. Зрештою, проект міжнародний. 

 

Скажу чесно, чогось нового з фільму я дізнався небагато. Так, бізнес студії «Квартал 95» був організований через фірми-офшори. Так, власниками офшорів були Зеленський, брати Шефіри, Яковлев, а трастовим власником – Іван Баканов, нинішній керівник СБУ. Так, Зеленський ударно ухилявся від сплати податків в Україні. Так, офшори Зеленського підозрювали в участі в операціях з виведення олігархом Коломойським коштів з банку «Приват», в т ч коштів американського рефінансу, тобто грошей з бюджету США. Маленький додаток, виводив кошти він влітку-восени 2014 р., як раз тоді коли «Коломойський рятував Україну». 100500 разів, в т ч мною було вже сказано що Україну рятували тоді Порошенко, Яценюк, Муженко, Полторак та Назаров, а апогеєм «рятування» від Коломойського став Іловайськ. 

 

Все це ми знали й раніше. Проте, тепер ці твердження здобули підтвердження у документах «Pandora Papers». Так, Володимир Зеленський і його оточення шахрували з податками. Саме це дозволило і Зеленському і Шефіру обрости квартирами в Лондоні. І не просто квартирами. У фільмі показали квартиру Шефіра – в центрі Лондона, напроти музею Шерлока Холмса на Байкер-стріт. 

 

І два моменти яких ми раніше не знали. Перший – Коломойський на момент обрання Зеленського президентом був СПІВВЛАСНИКОМ офшору Зеленського і компанії. Простіше кажучи він мав потужний важіль впливу на весь їхній бізнес. Ймовірно – він ще й нині має цей важіль, тобто в будь-який момент може роботу студії «Квартал 95» заблокувати. 

 

І друге. Відомо, що Зеленський ще досі  отримує роялті від продажу продуктів «Кварталу 95», в т ч від продажу серіалів російському напівдержавному каналу СТС (під час війни – хіба не дрібниці?). Так от отримує він ті роляті НЕЗАКОННО. Він більше не власник студії – свої акції він передав своєму помічникові Сергію Шефіру. Тобто те що Зеленський і Шефір подають за роялті, це класичний нетрудовий дохід, простіше – хабар. Правда цікаво? 

 

Розслідування «Слідство.Інфо» частково підтвердило розслідування каналу «Прямий» зроблене весною 2019 р. – Зеленський допомагав Коломойському виводити кошти з банку «Приват». Тобто Зеленський прямо дотичний до спроби викрадення коштів мільйонів українців, якої вдалося уникнути виключно завдяки рішучим діями президента Порошенко і голови НБУ Валерій Гонтаревої. Але й це ще не все. 

 

Пригадаємо березень поточного року. Депутат Гео Лерос оприлюднив відеозйомку розмови з Геннадієм Лазутіним, бізнес-партнером Івана Баканова та Сергія Шефіра, де Лазутін прозповідає про їхніе спільне «героїчне» минуле, і не менш «героїчне» сьогодення. Лазутін там багато розповідає про пристрасть Зеленського до кокаїну. Але крім того Лазутін розкрив схему як «порішати» з СБУ. Є певний рахунок певної офшорної фірми Баканова. Туди треба перевести гроші. І тіп-топ. 

 

Тобто байки про «президента який не бере» - лише байки. Офшорні схеми діють досі. І Зеленський так само отримує «роялті». Може – готівкою. А може – переліченням на рахунок іншого офшору. Документи «Pandora Papers» до кінця ще не розібрані. Отже – на нас чекає ще багато дивних відкриттів.

Частина друга: технологічна.

Розвідка на основі відкритих джерел

Розвідка відкритих джерел (РОЗВД) (англ. Open source intelligence, OSINT) — концепція, методологія і технологія добування і використання військової, політичної, економічної та іншої інформації з відкритих джерел, без порушення законів. Використовується для прийняття рішень у сфері національної оборони та безпеки, розслідувань тощо.

Включає: пошук інформації, її реєстрацію, облік та аналіз, аналітико-синтетичну перобку первинної інформації, зберігання й розповсюдження інформації, забезпечення безпеки інформації та презентацію результатів досліджень. Первинна інформація з відкритих джерел після її аналітико-синтетичної переробки може стати цінними знаннями, які після цього можуть стати секретними — якщо не відносяться до категорії інформації, яка не може бути віднесеною до державної таємниці^{[1][2][3][4][5][6]}.

Одна з найбільш детальних інформацій щодо OSINT у НАТО викладена у збірниках «NATO Open Source Intelligence Handbook» (2006—2017) та «NATO Open Source Intelligence Reader» (2006—2017), який, згідно передмови, надає вичерпну інформацію та різноманітні погляди на OSINT — інформація має відношення до всіх команд НАТО, цільових груп, країн-членів, цивільно-військових комітетів і робочих груп, а також інших організацій, які можуть планувати або брати участь у спільних операціях. Третій збірник у цій групі документів НАТО, «NATO Intelligence Exploitation of the Internet» (2002) застарів і посилання на нього видалене, хоча він доступний в інтернеті на інших ресурсах.

У розвідувальному співтоваристві США (англ. United States Intelligence Community, IC) термін «відкриті джерела» (англ. open sources) вказує на загальнодоступність джерела (на відміну від секретних джерел та джерел з обмеженим доступом). За твердженнями аналітика ЦРУ Шермана Кента, висловленими 1947 року, політики отримують з відкритих джерел до 80 % інформації, необхідної їм для прийняття рішень у мирний час. Пізніше колишній керівник РУМО США (1976—1977) генерал-лейтенант Самуель Вілсон зазначав, що «90% розвідданих приходить з відкритих джерел і лише 10 % — за рахунок роботи агентури»^[5][4].

2018 року аналітик дирекції науки і технологій ЦРУ Стівен К. Меркадо написав, що відмінності між відкритою інформацією та секретами потребують переосмислення. Відкриті джерела часто рівні або перевершують секретну інформацію при моніторингу та аналізі таких нагальних проблем, як тероризм, розповсюдження зброї та контррозвідка^[7].

OSINT доповнює і знаходиться в екосистемі таких видів розвідки як HUMINT (англ. Human Intelligence — агентурна розвідка), SIGINT (англ. Signals intelligence — радіоелектронна розвідка), MASINT (Measurement and signature intelligence з 1986 року у США — вимірювання та розпізнавання фізичних полів, може відноситися до радіоелектронної розвідки), GEOINT (Geospatial Intelligence — геопросторова розвідка), до якої часто відносять IMINT (Imagery intelligence — видову розвідку, яка спочатку було аеророзвідкою) тощо.

Широке розповсюдження терміну OSINT на пострадянському просторі почалося на основі відомостей про широке використання і ефективність OSINT у США у роки Другої світової війни і після неї у дослідженнях неурядового центру стратегічних досліджень RAND Corporation та підрозділу OSINT ЦРУ США Foreign Broadcast Monitoring Service, FBMS (Інформаційної служби зарубіжного мовлення).

Для кращого розуміння OSINT & CI можна навести такий приклад з історії їх розвитку: 1881 року у Британії Генрі Ромейке домовився з гуртовим продавцем газет Curtice про використання нерозпроданих примірників, у результаті багато громадських діячів того часу регулярно замовляли й отримували вирізки газетних публікацій, в яких згадувалося їх ім'я. Так було відкрито у Лондоні перше у світі Бюро газетних вирізок, яке відразу одержало широку популярність, див вікі-сторінку Broadcast Monitoring.

З ростом кількості інформації і апаратних можливостей комп'ютерів (пам'ять, швидкодія) почала значно зростати кількість потенційно корисної інформації з відкритих джерел та почав різко зростати рівень автоматизації її моніторингу й аналітико-синтетичної переробки. Важливими програмно-аналітичними засобами ділової аналітики (Business Analytics), OSINT, CI та контент-аналізу з середини 1990-х років стали Business Intelligence (OLAP, Data Mining, ін.), Text Mining, Knowledge Management System (Системи управління знаннями).

Активне використання великої кількості коментарів у веб-виданнях і соціальних мережах, ін., привели до визначення big data (великих даних) і початку Big Data Age (Ери великих даних) 2010 року. Це активізувало розвиток і застосування оновлених концепцій, методологій, технологій, засобів Business Analytics, OSINT, CI (конкурентної розвідки), контент-аналізу, аналізу консолідованої інформації, що проявилося насамперед у сфері бізнесу під брендами Web Mining, Social Media CRM, Social Media Analytics^[8]. Почали активно розвиватися автономні часткові засоби у об'єднаній сфері Business Intelligence+ (Data Mining & Text Mining & Knowledge Management System), для прикладу: Machine Learning, Opinion Mining, Sentiment Analysis^[9].

Найбільший у відкритих джерелах кластер друкованих науково-практичних, монографічних досліджень науковців в Україні за тематикою кластера інформаційного пошуку в інтернеті, який можна віднести до CI & OSINT, розміщений на вікі-сторінці та на сайті українського науковця у цій сфері доктора технічних наук, професора Дмитра Ланде.

Більшість інформації, яку використовують дослідники під час розслідувань, люди викладають самостійно. Це можуть бути адреса, імена, родинні зв'язки, місця роботи, проживання, дані банківських рахунків, політичні вподобання, захоплення тощо. Працюють десятки сайтів, що, наприклад, допомагають у пошуку адреси електронної пошти для подальшої розвідки^[10].

Джерела OSINT часто розділяють на категорії інформаційного потоку^[11]:

• ЗМІ: друковані газети, журнали, радіо та телебачення з різних країн.
• Інтернет: онлайн-публікації, блоги, дискусійні групи, медіа громадян (наприклад, відео з мобільних телефонів, вміст, створений користувачами), YouTube та інші відео-хостинги, вікі-довідники та інші веб-сайти соціальних медіа (наприклад, Facebook, Twitter, Instagram та ін.). Ці джерела також випереджають безліч інших джерел через своєчасність і легкість доступу.
• Державні дані (Public Government Data), публічні урядові звіти, бюджети, слухання, телефонні довідники, прес-конференції, веб-сайти та виступи. Хоча ці джерела походять з офіційних джерел, вони є публічно доступними і можуть використовуватися відкрито і вільно.
• Професійні та академічні публікації (Professional and Academic Publications), інформація, отримана з журналів, конференцій, симпозіумів, наукових праць, дисертацій та тез.
• Комерційні дані (Commercial Data), комерційні зображення, фінансові та промислові оцінки, бази даних.
• Сіра література (Grey literature), технічні звіти, препринти, патенти, робочі документи, ділові документи, неопубліковані роботи та інформаційні бюлетені.

Додатково вказують, для прикладу:

• Спостереження — радіомоніторинг, використання загальнодоступних даних дистанційного зондування землі та аерофотозйомок (наприклад, Google Earth).

З початком гібридної російської воєнної агресії РФ проти України кілька волонтерських груп зайнялись розвідкою відкритих джерел. Зокрема, значних успіхів в ній домоглись сайт ІнформНапалм та центр «Миротворець», який активно її використовує в своїх операціях та для наповнення бази даних проросійських терористів.

Докладніше: Війна на сході України

Див. також: Інформнапалм, Центр «Миротворець» та Bellingcat

Після початку російської збройної агресії проти України та захоплення Криму, на початку 2014 року активістами був створений ресурс ІнформНапалм. За час існування проекту проведено два ґрунтовні розслідування щодо катастрофи «Боїнга-777», збитого у небі над Донеччиною, впорядковано бази даних російських підрозділів, які воюють в Україні, і навіть таблиці з шевронами військовослужбовців РФ. Матеріали сайта загалом виходять 22 мовами. За словами засновника, журналіста Романа Бурка, першими до команди долучилися волонтери з Криму та Грузії, потім приєдналися жителі окупованого Донбасу, вільної частини України та інших країн світу^[12].

Також методи OSINT є головним джерелом інформації для центру «Миротворець», який публікує особисті дані бойовиків незаконних збройних формувань та російських військовослужбовців, що воюють на території України.

Значну увагу до аналізу відкритих джерел приділила спільнота Bellingcat, створена британським активістом Еліотом Хіггінсом 15 липня 2015^[13]. Зокрема, волонтери проекту провели розслідування катастрофи MH-17. Отримана доповідь буде використана в офіційному розслідуванні події^[14]. Також, завдяки супутниковим знімкам Google Earth та доступним у вільному доступі відео подій, активісти спільноти змогли встановити, що в період з 14 липня 2014 до 8 серпня 2014 року з території Росії було здійснено декілька артилерійських обстрілів українських військових на території України^[15][16]. Зокрема, обстріл біля Зеленопілля угрупування Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, біля Амвросіївки, Червонопартизанська, Хмельницького.

Навчальні програми в Україні

OSINT-техніки почали вивчати і використовувати юристи, PR-фахівці та спеціалісти в інших сферах бізнесу, у тому числі в Україні.^[17]

2015—2016 року було реалізовано освітній проект OSINT Academy. В рамах проекту проведено 25 тренінгів в 19 містах України, записано 20 відкритих відеоуроків про використання методик OSINT. Тренером та автором відеокурсу став директор неурядової ГО «Інститут постінформаційного суспільства», радник міністра інформаційної політики — Дмитро Золотухін.^[18]

Частина третя: одне "але".

Джерело що заслуговує довіри стверджує:

(Переклад)*

За версією «Досьє Пандори» президент Росії Володимир Путін - святий!

Автор:

 

ext-5322906.livejournal.com

1 хв

Переглянути оригінал

Так, так, ви не помилилися, в «Досьє Пандори» Володимир Путін згадується лише формально, але не явно. Тобто, його частка в міжнародних офшорах, так мала, що не можна порівняти і більш того, просто непомітна з усіма іншими учасниками «Досьє»? Ах да, я ж забув, з власності у Путіна тільки «Нива» і фаркоп, які там офшори!

Зрозуміло, журналістські розслідування це дуже корисне явище, але в сучасних реаліях слід розуміти, що незалежної журналістики немає навіть в тих країнах, які подають себе як світочі демократії. А тому, черпаючи корисну інформацію з подібних розслідувань, слід розуміти, кому вони вигідні в першу чергу.

Перш за все, зрозуміло, що публікація «Досьє Пандори» створить прецедент для скандалу і розгляду в тих країнах, представники яких згадані в даному розслідуванні. Це в свою чергу не тільки відверне увагу від важливіших процесів в цих країнах і за їх межами, занурюючи громадськість до обговорення, а можливо і бродіння, але і дозволить ззовні підливати масла у вогонь, дестабілізуючи ситуацію в них.

А тепер пройдемося побіжно по фігурантам «Досьє».

Продовжувати можна довго, але все ж, звертає увагу те, що в списку «Досьє Пандори» немає, на подив, Володимира Путіна, але є всі ті політики, які в тій чи іншій мірі опонують і не влаштовують Кремль.

Погодьтеся, дуже дивний збіг. Або просто здалося?

Частина 1/2, довідкова:

«Архів Пандори»: що потрібно знати про офшорному скандалі Зеленського

Автор:

 

informator.ua

4 хв

Переглянути оригінал

У неділю, 3 жовтня, Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів (ICIJ) опублікував так званий Архів Пандори. У ньому містяться документи, які розкривають офшорні угоди і активи понад 100 мільярдерів, 30 світових лідерів і 300 державних чиновників.

Інформатор вирішив розповісти, що ж це за документи і як з ними пов'язаний офшорний скандал Зеленського.

Що за «Архів Пандори»?

«Архів Пандори», або The Pandora Papers - результат роботи понад 600 журналістів з понад 150 ЗМІ з 117 країн світу, в розпорядженні яких виявився внутрішній архів 14 офшорних реєстраторів. Від України в проекті взяли участь журналісти «Слідство.Інфо». Архів містить зображення, електронні листи і інші конфіденційні дані компаній з різних країн, включаючи Панаму, Монако, Швейцарії, Кайманові острови та ОАЕ.

В «Архіві Пандори» міститься 11,9 мільйона документів , які займають 2,9 терабайта даних . За обсягом цей архів перевищує всі попередні витоку документів, в тому числі «Панамський архів», в якому містяться документи тільки одного офшорного реєстратора. Згідно архіву, близько 32 трильйонів доларів (без обліку нерухомості, твори мистецтва, ювелірних виробів і т. Д.) Могли бути приховані від оподаткування.

Які дані містяться в архіві

«Документи Пандори» розкривають внутрішній устрій того, що є тіньовим фінансовим світом, розповідаючи про приховані операціях глобальної офшорній економіки, яке дозволяє деяким з найбагатших людей світу приховувати своє багатство і в деяких випадках платити невеликі податки або зовсім не платити. Варто відзначити, що створення офшорних компаній або отримання вигоди від них не є незаконним, і в деяких випадках люди можуть мати для цього законні причини, на кшталт власної безпеки. Але секретність, що забезпечується податковими притулками, часом виявлялася привабливою для ухиляються від податків, шахраїв і тих, хто хоче «відмити гроші».

Хто потрапив в список?

Дані архіву розкривають таємні офшорні справи 35 світових лідерів, включаючи нинішніх і колишніх президентів, прем'єр-міністрів і глав держав. Вони також проливають світло на таємні фінанси понад 300 інших державних посадових осіб, таких як міністри, судді, мери і військові генерали в більш ніж 90 країнах. Серед цих імен - колишній прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер, президент Чилі Себастьян Піньєра, президент Кенії Ухуру Кеніата, президент Чорногорії Міло Джуканович, президент України Володимир Зеленський , емір Катару Шейх Тамім, президент Азербайджану Ільхам Алієв і президент Габону Алі Бонго Ондімба.

Значну частину архіву становлять документи про придбання світовими лідерами нерухомості у Великобританії. Зокрема, згаданий король Йорданії Абдалла II - він інвестував понад 100 мільйонів доларів США в нерухомість у Великобританії і США, включаючи будинки в Малібу, Лондоні і Аскоті. Тоні Блер заощадив 312 000 фунтів стерлінгів у вигляді гербового збору при купівлі нерухомості в Лондоні за 6,45 млн фунтів стерлінгів, купивши компанію Romanstone International Limited на Британських Віргінських островах. Також в файлах міститься інформація про основні спонсорах Британської Консервативної партії, що ставить Бориса Джонсона в незручне становище перед щорічним з'їздом партії.

Серед інших згаданих глобальних імен - Шакіра, яка відкривала нові офшорні компанії, поки постала перед судом за ухилення від сплати податків; Олександр Казес, засновник дарквеб-сайту AlphaBay, який використовувався для покупки нелегальних наркотиків; Міністр фінансів Пакистану Шаукат Фаяз Ахмед Тарін і кілька високопоставлених генералів Пакистану; генеральний директор російського Першого каналу Костянтин Ернст. Також згадуються Пеп Гвардіола, який, як стверджуютьжурналісти, зберігав свою зарплату в андоррський банку і не заплатив з неї податки в Іспанії, Хуліо Іглесіас і супермодель Клаудія Шиффер. У просочилися даних фігурують понад 100 мільярдерів, а також знаменитості, рок-зірки і бізнес-лідери. Багато хто використовує підставні компанії для зберігання предметів розкоші, таких як нерухомість і яхти, а також предметів мистецтва - від розграбованих камбоджійських старожитностей до картин Пікассо і фресок Бенксі.

При чому тут Зеленський?

У витоку згадується президент України Володимир Зеленський . У документах стверджується, що у Зеленського та його партнерів по продакшн-компанії «Квартал 95» - мережа офшорних компаній, зареєстрованих на Британських Віргінських островах, на Кіпрі і в Белізі. Гроші з цих компаній вкладалися в елітну лондонську нерухомість. Перед виборами 2019 року Зеленський передав свої 25% акцій офшорної компанії Сергій Шефір , який зараз займає посаду його першого помічника. Однак журналісти стверджують, що прибуток від цих офшорів досі отримує дружина Зеленського. Крім того, фірми Зеленського і його оточення могли бути причетні до перекладів 40 мільйонів доларів від структур, пов'язаних з олігархом Ігорем Коломойським. Це могла бути схема виведення грошей з «Приватбанку».

Після цього «Слідство.Інфо» опублікувало фільм-розслідування під назвою «Офшор 95» . Однак Генеральний прокурор України Ірина Венедиктова заявила, що інформація, показана у фільмі, не є новою. Також вона вважає заяву про бездіяльність Офісу генпрокурора у справі «Приватбанку», адже над справою працюють. Крім того, вона попросила журналістів «Слідство.Інфо» виправити інформацію про те, що їх запит в офіс генпрокурора проігнорували: за її словами, на запит відповіли, але не могли розкрити подробиці з таємницю слідства.

«Будь-яка інформація, що має відношення до діяльності« Приватбанку », давно знаходиться в розпорядженні наших колег з НАБУ, перевірялася раніше, і перевіряється зараз практично« під мікроскопом ». Іншими словами, для працівників правоохоронної системи весь цей матеріал не став і не міг стати сюрпризом », - написала Венедиктова в Facebook.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал , щоб не пропустити важливі новини. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері стежте в нашому Telegram-каналі Інформатор Live . Підписатися на канал в Viber можна тут .

Фото: Guardian Design

* — першоджерело, якщо не посилання, то переклад або редактура можливі.

Click to expand

Просмотры: