Доля ІВ у сукупному світовому ВВП

 

Інтелектуальна власність

By

 

Artur 

nbuviap.gov.ua

18 min

View Original

І. Беззуб, мол. наук. співроб. НЮБ НБУВ

Національна стратегія розвитку сфери інтелектуальної власності: оцінки експертів

Ефективна, дієздатна система інтелектуальної власності (ІВ) забезпечує та стимулює економічне, соціальне й культурне зростання будь-якої країни. Від того, наскільки вагомим є інтелектуальний потенціал суспільства й рівень його культурного розвитку, залежить, у кінцевому рахунку, й успіх вирішення поставлених перед ним економічних проблем. У свою чергу, наука, культура і техніка можуть динамічно розвиватися лише за наявності відповідних умов (включаючи необхідні правові передумови), адекватних наявному стану суспільно-економічних відносин.

Сфера інтелектуальної власності – це сукупність галузей економіки і видів суспільної діяльності, які не беруть безпосередньої участі у створенні матеріальних благ. Ці галузі виробляють унікальний продукт – інтелектуальний. Саме такий продукт є необхідним для ефективного функціонування матеріального виробництва. У промислово розвинутих країнах 80–95 % приросту ВВП припадає на частку нових знань, втілених у техніці й технологіях. Обсяг світової торгівлі ліцензіями на об’єкти інтелектуальної власності щороку зростає на 12 %. Щорічно обсяги експорту наукоємної продукції приносять, у середньому, США близько 700 млрд дол., Німеччині – 500 млрд дол., Японії – 400 млрд дол.

Невід’ємною складовою механізму управління й регулювання відносин інтелектуальної власності є національна стратегія інтелектуальної власності. Дослідженням теоретичної складової, а також вивченням практичної реалізації стратегії інтелектуальної власності на національному рівні займається Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка пропонує таке визначення національної стратегії інтелектуальної власності: «це – сукупність сформульованих і здійснюваних державою заходів щодо стимулювання та сприяння, створення, розвитку та управління інтелектуальною власністю».

Необхідність стратегії інтелектуальної власності визначається її роллю в посиленні національної здатності виробляти об’єкти інтелектуальної власності, які б були економічно значущими активами. Таким чином, національна стратегія інтелектуальної власності являє собою довгостроковий план, відповідно до якого всі національні суб’єкти взаємодіють з метою створення, володіння, розпорядження і використання результатів інтелектуальної діяльності, інновацій, нових технологій та креативних розробок. У 2007 р. про існування власної національної стратегії ІВ заявили 23 країни.

Останнім часом Концепція стратегії інтелектуальної власності стає предметом дедалі більш ширшого обговорення. Не дивно, що увагу країн, які розвиваються, і країн з перехідною економікою приваблює ідея структурованого й планового підходу до отримання максимальної вигоди від творчої та інноваційної діяльності громадян, залучення інвестицій і встановлення ділового співробітництва з компаніями країн з більш розвинутою ринковою економікою. Навіть країни з розвинутою економікою визнають необхідність застосування стратегічного підходу до використання ІВ в інноваційному процесі. Звісно, ці країни не будували свій економічний розвиток виключно на стратегії ІВ, хоча ІВ завжди відігравала важливу роль у досягненні успіху. Сьогодні ці країни визнають необхідність застосування більш системного підходу для того, щоб мати можливість конкурувати з такими провідними країнами, як Китай та Індія, які формують ринкову економіку, застосовують плановий підхід до інновацій, творчості й ІВ, виділяючи значні кошти на планування та реалізацію стратегії ІВ.

На території країн СНД подібні стратегії розвитку інтелектуальної власності вже розроблені та затверджені урядами в Республіці Білорусь (Стратегія Республіки Білорусь у сфері інтелектуальної власності на 2012–2020 роки), Киргизькій Республіці (Національна стратегія розвитку інтелектуальної власності та інновацій у Киргизькій Республіці), Республіці Молдова (Національна стратегія у сфері інтелектуальної власності до 2020 року), готуються до прийняття в Російській Федерації та Республіці Азербайджан.

За весь час становлення права інтелектуальної власності в Україні пропонувалися різноманітні проекти, розроблялися національні й міжнародні нормативно-правові акти, вводилися і скасовувалися системи реєстрації наукових відкриттів, проте проблема так і залишається відкритою. На жаль, в Україні не приділяють достатньої уваги інноваційним винаходам, що призводить до втрати інтелектуального потенціалу держави.

Законодавство України у сфері ІВ складається із законів України у сфері промислової власності (сім законів), авторського права й суміжних прав (три закони) і 60 міжнародних договорів й угод, що ратифіковані Верховною Радою України.

Але, як показує досвід розвинутих країн, першочергову увагу слід приділити розробленню всеосяжної національної стратегії в галузі інтелектуальної власності – стратегії, яка б визначала необхідні правові реформи, окреслювала обов’язки щодо впровадження необхідних змін, а також розподіляла б ресурси, достатні для забезпечення ефективного правозастосування.

Розвиток й ефективна реалізація інтелектуального потенціалу є на сьогодні обов’язковою складовою успішних реформ в усіх розвинутих країнах. Поступово і вітчизняне суспільство визнає, що саме інтелект і знання є дійсним капіталом нації. З цією метою відбулося перше засіданні робочої групи з питань захисту прав інтелектуальної власності при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України, у якому взяли участь перший секретар економічного відділу Посольства США в Україні, представники Державної служби інтелектуальної власності України, Американської торгової палати в Україні, Європейської бізнес-асоціації. Робоча група була створена за результатами зустрічі тодішнього міністра економіки П. Шеремети з керівництвом Американської торгової палати в Україні, яка відбулася 7 квітня 2014 р.

Унаслідок проведеної роботи вирішено на базі Мінекономрозвитку й Державної служби інтелектуальної власності України (ДСІВ України) створити окремі робочі групи за напрямами діяльності: авторське право й суміжні права, промислова власність, нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності (сорти рослин, біотехнології, породи тварин, топології мікросхем, наукові дослідження ін.). Сформований цими групами перелік завдань для розв’язання проблем захисту інтелектуальної власності буде включено до проекту Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні на короткостроковий період.

Для обміну ідеями, досвідом, шляхами вирішення проблем і спілкування в країні постійно проводяться міжнародні, регіональні науково-практичні конференції, семінари, круглі столи із залученням широкої громадськості для організації співпраці різних суб’єктів, діяльність яких пов’язана зі сферою інтелектуальної власності, що загалом сприяє вдосконаленню в правозастосовній діяльності, пов’язаній із захистом прав інтелектуальної власності.

25 червня 2014 р. в Українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ» відбулася офіційна презентація дослідження ринку прав інтелектуальної власності в Україні, проведеного ICC/BASCAP. У заході взяли участь керівники ДСІВ України, представники Міжнародної торгової палати (ICC/BASCAP) та Українського національного комітету Міжнародної торгової палати (ICC Ukraine).

Спеціально для уряду України була підготовлена доповідь на тему: «Розвиток і захист інтелектуальної власності в Україні», яку під час заходу презентували директор ICC/BASCAP Д. Харді й координатор BASCAP в Україні, віце-президент з питань інтелектуальної власності ICC Ukraine, президент Українського альянсу по боротьбі з підробками та піратством (УАПП) А. Пахаренко-Андерсон.

У своїх виступах доповідачі звернули увагу на нагальну потребу України в розробці державної політики, спрямованої на використання інтелектуальної власності як стратегічного ресурсу в системі формування національного багатства й підвищення конкурентоспроможності економіки України, прискорення її інноваційного розвитку та інтеграції в міжнародний економічний простір.

У своєму виступі Д. Харді наголосив на важливості розробки урядом країни Національної стратегії розвитку інтелектуальної власності та висловив сподівання, що рекомендації міжнародних організацій будуть справді корисними. Такої ж думки й А. Пахаренко-Андерсон. За її словами, BASCAP за результатами роботи запропонував ряд конкретних законодавчих і політичних рекомендацій, які могли б служити основою для стратегічного плану поступальних зрушень у напрямі розвитку й захисту інтелектуальної власності в Україні.

Детально зупинилися на окремих положеннях Національної стратегії розвитку сфери ІВна Форумі з інтелектуальної власності IPF-2014 у Києві 26 червня 2014 р. До заходу долучилося широке коло українських й іноземних фахівців різних гілок сфери інтелектуальної власності (голова Вищого Господарського Суду України Б. Львов, директор НДІ ІВ Національної академії правових наук України О. Орлюк, президент Американської торгової палати (АСС) Б. Кейсі, директор BASCAP ICC Д. Харді, голова Всесвітньої групи з боротьби з підробками і піратством (GACG Network) Д. Андерсон та ін.

25–27 червня 2014 р. на запрошення Державної служби ІВ в Україні перебував європейський експерт з інтелектуальної власності, колишній виконавчий директор Патентного відомства Великої Британії Р. Марчант, який провів лекції та робочі зустрічі щодо особливостей розробки та імплементації Національної стратегії інтелектуальної власності України для представників державної системи правової охорони інтелектуальної власності, центральних органів виконавчої влади, представників громадськості України.

У роботі зазначених заходів, підбитті підсумків візиту, окресленні майбутніх необхідних кроків щодо розробки проекту та реалізації Національної стратегії інтелектуальної власності України взяв участь завідувач лабораторії правового забезпечення розвитку науки й технологій НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, радник голови ДСІВ України Г. Андрощук.

Сучасний стан розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні, проект Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні (Національна стратегія), мета, стратегічні напрями та основні завдання Національної стратегії, національний моніторинг, оцінка впровадження й очікувані результати від впровадження Національної стратегії обговорювалися на засіданні науково-експертної ради при Державній службі інтелектуальної власності України 9 липня 2014 р.

Також на засіданні ради обговорювалися рекомендації стосовно вдосконалення чинного українського законодавства, які необхідно врахувати при розробці Національної стратегії, що виникли за результатами дослідження ринку прав інтелектуальної власності в Україні «Розвиток і захист інтелектуальної власності в Україні», проведеного ICC/BASCAP спеціально для уряду України.

Попередній варіант проекту Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні був оприлюднений 29 серпня 2014 р. Державною службою інтелектуальної власності України. Мета стратегії полягає в забезпеченні найбільш сприятливих умов для розвитку й консолідації правової, інституціональної та соціальної бази для створення, охорони, захисту, управління й найбільш повного використання інтелектуального потенціалу нації як стратегічного ресурсу в системі формування національного багатства України, прискорення інноваційного розвитку та інтеграції України в міжнародний економічний простір.

Враховуючи визначену мету та відповідно до пріоритетних завдань економічного розвитку Української держави сформовані основні стратегічні напрями розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні: удосконалення нормативної бази в сфері інтелектуальної власності; удосконалення механізмів державного управління сферою інтелектуальної власності, подальший розвиток інституційної бази Національної системи інтелектуальної власності; розвиток системи стимулювання в сфері інтелектуальної власності; удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності, створення ефективних механізмів запобігання та боротьби з контрафакцією й піратством; розвиток міжнародного, регіонального і двостороннього співробітництва у сфері інтелектуальної власності й гармонійне інтегрування України в європейський та міжнародний інтелектуальний простір; забезпечення високого рівня інтелектуальної безпеки для надійного розвитку й збереження українського інтелектуального потенціалу тощо.

З урахуванням отриманих й опрацьованих зауважень і пропозицій Державна служба повинна підготувати остаточний варіант проекту Національної стратегії (на зауваження та пропозиції відводився місяць з дня оприлюднення проекту).

Оприлюднення проекту Національної стратегії викликало жваву дискусію серед фахівців системи інтелектуальної власності, юристів, експертів, аналітиків. Більшість з них наголошує, що запропонована стратегія довела, що її концептуальні засади, на жаль, не відповідають викликам сьогодення. Її розбудова має будуватися за принципами слугування сфери ІВ суспільним інтересам, відкритості державного управління громадському контролю й забезпеченню його прозорості, відповідності стану законодавчого забезпечення, взятим Україною на себе міжнародним зобов’язанням, європейському вектору розвитку, а також за принципом відповідності правового механізму правової охорони й захисту прав інтелектуальної власності сучасним викликам інформаційного середовища.

З метою напрацювання концептуальних пропозицій щодо формування ефективної державної політики у сфері охорони прав інтелектуальної власності, покращення стану правовідносин у сфері інтелектуальної власності, приведення їх у відповідність до сучасних тенденцій розвитку суспільства та визначення національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти ініціював слухання на тему: «Інтелектуальна власність в Україні. Стан та концептуальні засади розвитку», які відбулися 15 жовтня 2014 р.

Голова комітету ВР VII скликання Л. Гриневич серед основних проблем сфери інтелектуальної власності назвала неефективне державне управління і відсутність координації діяльності органів державного управління щодо охорони інтелектуальної власності та застаріле законодавство, яке не відповідає на сьогодні європейським актам і сучасному стану суспільних відносин. Зокрема, учасники слухань акцентували увагу на тому, що одним з основних завдань України у формуванні сучасного законодавства є імплементація європейських норм права інтелектуальної власності, що випливає з підписаної та ратифікованої Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. При гармонізації ж систем правової охорони інтелектуальної власності України та Євросоюзу Україна має максимально враховувати національні інтереси.

За результатами цих слухань була сформована остаточна редакція рекомендацій, що містить пропозиції, які мають стимулювати державну владу до побудови ефективної системи управління у сфері захисту прав інтелектуальної власності в Україні та повинні якомога швидше бути втілені у відповідні проекти нормативно-правових актів.

У Києві 5 листопада 2014 р. відбувся круглий стіл на тему: «Менеджмент і стратегія розвитку сфери інтелектуальної власності», організований у зв’язку з опублікуванням ДСІВ України Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності на період до 2020 р. Учасники круглого столу, серед яких були представники різних юридичних професій і члени авторитетних професійних, бізнесових та громадських об’єднань, під час заходу обговорили ряд недоліків, які має Стратегія. Зважаючи на істотні недоліки оприлюдненого проекту, вони погодилися щодо необхідності широкого залучення громадськості до підготовки концептуально нової Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності.

Про недоліки й позитивні риси Стратегії говорили голова Комітету Асоціації правників України з інтелектуальної власності та рекламного права, партнер AstapovLawyers (міжнародна юридична група) Н. Мещерякова, партнер «Дубинський і Ошарова» (патентно-юридичне агентство) Я. Огнев’юк, партнер Aequo (юридична фірма) О. Мамуня. Як зазначали доповідачі, до основних недоліків документа слід віднести, зокрема, те, що він не структурований належним чином, містить багато загальних положень, не дає об’єктивної оцінки стану законодавства. Крім того, у ньому нечітко поставлені завдання й механізми їх виконання. На думку учасників круглого столу, стратегія відірвана від потреб правовласників, не передбачає поглибленої співпраці з вітчизняними й міжнародними громадськими організаціями, не враховує положень Угоди про асоціацію з ЄС, сучасних тенденцій менеджменту.

За результатами обговорення, учасники дійшли висновку про необхідність розробки якісно й концептуально нової стратегії, яка б враховувала насамперед інтереси правовласників і суспільства. Було прийнято рішення направити до Державної служби інтелектуальної власності, Кабінету Міністрів, профільного міністерства та профільного парламентського комітету відкритий лист про те, що Асоціація правників України готова делегувати до складу робочої групи з розробки стратегії своїх фахівців.

Крім того, за результатами обговорення проекту Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності була підготовлена резолюція, де, зокрема, зазначено, що при підготовці нового документа необхідно врахувати положення такого документа, як «Стратегія реформ-2020», і Коаліційної угоди – як документів, що визначатимуть основні напрями реформ в Україні на майбутній період.

Також у резолюції міститься ініціатива створення робочої групи для підготовки проекту Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності на період до 2020 р. Для її реалізації було розроблено проект Положення про Раду з питань реформ у сфері інтелектуальної власності, основними завданнями якої є підготовка й подання органам державної влади пропозицій стосовно стратегії реформування сфери інтелектуальної власності, розроблення планів дій щодо впровадження цієї стратегії; сприяння налагодженню ефективного механізму взаємодії державних органів, інститутів громадянського суспільства та міжнародних організацій з питань підготовки й реалізації стратегії реформування сфери інтелектуальної власності, підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері інтелектуальної власності, здійснення моніторингу впровадження та аналізу ефективності реалізації в Україні стратегії реформування сфери інтелектуальної власності.

Ряд зауважень і пропозицій, які повинні бути враховані при підготовці остаточного варіанта Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні, підготувало Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрімекс». На думку фахівців товариства, стратегічним завданням має бути забезпечення доступу до рішень Апеляційної палати шляхом систематичного й оперативного оприлюднення інформації на офіційному веб-сайті Державної служби інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Також вони вважають за необхідне вилучити пункт про створення ще одного органу, який фактично дублюватиме сферу повноважень Кабінету Міністрів України, що є недоцільним і, більше того, створюватиме проблеми в правозастосовній практиці.

Крім того, враховуючи європейський і світовий досвід, в українських електронних базах даних об’єктів промислової власності необхідно зняти існуючі часові обмеження й розширити критерії пошуку. Як приклад, фахівці наводять досвід кількох країн. Так, пошукова база даних зареєстрованих торговельних марок Німеччини передбачає два варіанти пошуку: для початківців і для експертів. При цьому обидва варіанти пошуку передбачають одночасно можливість пошуку за заявником, за власником і за ключовими словами, що значно полегшує пошук конфліктних знаків для товарів і послуг. Також німецька база даних не містить жодних часових обмежень при пошуку торговельних марок. У базі можна віднайти торговельні марки, які подані на реєстрацію та зареєстровані навіть у першому десятиріччі ХХ ст.

База даних торговельних марок Великої Британії передбачає пошук не тільки за ключовими словами, а й за зображенням. При цьому містить інформацію щодо знаків для товарів і послуг, починаючи з 1876 р.

БД торговельних марок Китаю передбачає пошук одночасно за заявником і власником, за видом торгової марки, ключовими словами, кількістю власників.

В умовах гомогенізації суспільства важливим фактором є участь держави у світових процесах уніфікації правових та інших механізмів захисту інтелектуальної власності. Важливо враховувати, що глобальна система захисту інтелектуальної власності в основному вже сформувалася. Україна повинна адаптуватися до неї, якщо планує розвиватися як складова частина світового господарства. Участь у міжнародних організаціях і ратифікація документів у вказаній сфері (за умови їх належної імплементації у внутрішнє законодавство та реалізації цих норм) дає можливість стати повноцінним учасником світової системи управління інтелектуальною власністю.

Протягом останніх років Україна значно активізувала свою діяльність щодо входження до світових структур, які регулюють інтелектуальну власність, і стала учасницею більшості міжнародних конвенцій та договорів у цій сфері.

Для держав світу рівень захисту інтелектуальної власності в Україні і виконання зобов’язань за відповідними угодами є однією з гарантій захищеності прав їхніх фізичних і юридичних осіб на території України. За цими показниками держави світу, міжнародні фонди та іноземні підприємства орієнтуються, зокрема, у тому, наскільки ефективним буде подальше співробітництво з вітчизняними державними й недержавними структурами, вирішують, чи слід інвестувати в економіку України. Таким чином, Україна, маючи ряд міжнародних зобов’язань у сфері захисту інтелектуальної власності, перебуває під пильним наглядом міжнародної спільноти. Найбільший вплив на національну сферу захисту інтелектуальної власності мають такі міжнародні структури: Світова організація торгівлі (СОТ); структури Європейського Союзу (Європейська комісія, Європейська асоціація вільної торгівлі); Всесвітня організація інтелектуальної власності.

Одним з основних напрямів міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності є виконання Україною міжнародних зобов’язань як держави-члена Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ).

Україна, як держава-засновник ООН, стала членом ВОІВ у 1970 р. Восени 1992 р. уряд України заявив про продовження дії на території держави ряду основних міжнародних угод у сфері інтелектуальної власності – із цього часу співробітництво з ВОІВ розвивається й розширюється. Представники України беруть участь у роботі профільних комітетів і робочих груп цієї міжнародної організації. На сьогодні Україна є учасницею більшості міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності, адміністративні функції яких виконує ВОІВ.

У 2011 р. українською стороною започатковано процес підготовки Державної служби інтелектуальної власності України до набуття статусів Міжнародного пошукового органу та Органу міжнародної попередньої експертизи. З керівництвом ВОІВ було узгоджено план необхідних спільних дій щодо реалізації комплексу робіт, необхідних для одержання українською стороною таких статусів. Під час 51-ї серії засідань асамблей ВОІВ (23 вересня – 2 жовтня 2013 р.) державами-членами прийнято консенсусом рішення про надання Державній службі зазначених статусів, а також підписано двосторонню угоду з Бюро ВОІВ про виконання Держслужбою вказаних функцій.

Державна служба активно співпрацює з неурядовими й громадськими організаціями, що представляють інтереси з питань охорони інтелектуальної власності міжнародних організацій, американських, європейських та українських компаній в Україні: Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності (СІРR), Міжнародна федерація фонографічної індустрії (ІFРІ), Міжнародний альянс інтелектуальної власності (IIPA), Міжнародна конфедерація авторських та композиторських товариств (CISAС), Асоціація міжнародних організацій колективного управління аудіовізуальними творами (AGICOA), Європейська бізнес-асоціація та ін. Активним і корисним є співробітництво з регіональними міжнародними організаціями та відомствами, зокрема Європейським патентним відомством і Міждержавною радою з питань правової охорони й захисту інтелектуальної власності.

З метою забезпечення ефективної правової охорони інтелектуальної власності, врегулювання питань розподілу прав на об’єкти інтелектуальної власності між учасниками двостороннього співробітництва, встановлення партнерських взаємовигідних торговельно-економічних відносин Державна служба здійснює роботу з реалізації взаємовигідного двостороннього співробітництва з іноземними державами, а також щодо співробітництва на рівні національних відомств з охорони інтелектуальної власності. Правовою базою такого співробітництва є міжнародні двосторонні й багатосторонні угоди, укладені між Україною та іноземними державами на міждержавному, міжурядовому та міжвідомчому рівнях. Двостороннє співробітництво у сфері інтелектуальної власності здійснюється також у форматі міжурядових комісій і комітетів.

Україна має двосторонні угоди про охорону інтелектуальної власності з Австрією, Білоруссю, Грузією, Росією, Таджикистаном, Узбекистаном, а також статті щодо інтелектуальної власності в інших угодах – з Азербайджаном, Болгарією, Вірменією, В’єтнамом, Ізраїлем, Канадою, Киргизією, Молдовою, США, Хорватією, Швейцарією, Швецією та ін. На міжвідомчому рівні такі угоди діючі з Болгарією, Казахстаном, Німеччиною, Польщею, Угорщиною, Чехією та ін. Проте домінуюче значення для розвитку системи охорони інтелектуальної власності в Україні мають відносини із США.

У двосторонніх відносинах з Україною США приділяють особливу увагу питанням захисту прав інтелектуальної власності. За ініціативою уряду США була створена українсько-американська група співпраці з питань забезпечення виконання законодавства у сфері інтелектуальної власності, координуючі функції якої виконує Державна служба. Зазначена група відіграє роль ефективного засобу вирішення актуальних питань, які постають перед правовласниками й державними органами. За роки діяльності групи було проведено ряд засідань, на яких обговорювалися питання вдосконалення українського законодавства у сфері інтелектуальної власності, підвищення ефективності боротьби з порушеннями прав інтелектуальної власності в Україні, зокрема в мережі Інтернет, у сфері патентування лікарських засобів, пестицидів й агрохімікатів, знищення вилучених контрафактних і піратських товарів тощо. Державна служба продовжує виконувати свої зобов’язання, передбачені Планом спільних заходів з удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні, що був розроблений в 2010 р. на основі Рекомендацій американської сторони (уряду США) щодо захисту прав інтелектуальної власності в Україні.

Слід зазначити, що ЄС, Міжнародний альянс інтелектуальної власності, інші міжнародні організації мають основні претензії не до власне законодавства в Україні, а до ефективності його реалізації, вимагають реальних дій з припинення піратства, створення ефективної судової системи (наявність спеціалізованих судів, надійність охоронних документів, якість проведення патентної експертизи, відкритий доступ до патентної інформації, належний досвід правоохоронних органів у припиненні масових порушень прав інтелектуальної власності; існування правової культури населення тощо).

В умовах світової фінансової кризи побудова продуманого плану економічного розвитку, заснованого на ефективному використанні власних ресурсів держави в галузі інтелектуальної власності, є стратегічним завданням для України, вважає директор департаменту країн з перехідною та розвинутою економікою ВОІВ М. Швантнер. На його думку, важливим завданням для України в рамках двостороннього співробітництва з ВОІВ залишається реалізація найкращих світових практик з використання інтелектуальної власності на благо держави. Україні потрібно скористатися позитивним досвідом Туреччини, Індії та Бразилії у створенні свого національного продукту на основі власних інтелектуальних ресурсів.

Також, аналізуючи особливості зарубіжного досвіду, Україна повинна перейняти корисний досвід державної підтримки інноваційних підприємств розвинутих країн, які постійно лідирують у міжнародних рейтингах. Слід звернути увагу на досвід США, Німеччини, Великої Британії. Така підтримка в цих країнах полягає у створенні інноваційних і страхових фондів з пайовою участю держави, у видачі грантів на наукові дослідження, у прямому державному субсидіюванні військових й аерокосмічних розробок і стимулюванні впровадження отриманих результатів у цивільних галузях. Наприклад, у Канаді уряд ініціював Програму сприяння промисловим дослідженням IRAP (Industrial Research Assistance Program), у межах якої реалізується стратегія стимулювання малих інноваційних підприємств і забезпечується їх доступ до інформації, ресурсів, фінансування, щоб вони могли комерціалізувати результати своїх розробок. У Швеції підтримка технологічних фірм здійснюється через Шведський фонд промислового розвитку IDF (Swedish Industrial Development Fund). Він здійснює кредитування й прямі інвестиції в малі фірми, продукція яких належить до пріоритетних сфер інтелектуально-технологічного розвитку.

Отже, у сучасному економічному середовищі, заснованому на знаннях, інтелектуальна власність є тією рушійною силою, яка сприятиме розвитку економіки України і виходу на світовий ринок поряд з провідними державами, буде гарантією економічної, політичної й соціальної безпеки. Україні необхідно скористатися досвідом високорозвинутих країн і йти шляхом використання потенціалу інтелектуальної власності.

Головний недолік сучасної ситуації в Україні – відсутність національної стратегії розвитку, спрямованої на розв’язання актуальних соціально-економічних проблем на основі формування економіки знань і переходу до освітнього суспільства. При цьому ефективна національна стратегія повинна опиратися не на будь-які економічні чинники й механізми, а покласти в основу стратегічного розвитку саме ті ресурси, які є актуальними і відкривають можливості випереджального зростання виробництва як основи людського розвитку й забезпечення коеволюції людини та природи.

Упровадження Національної стратегії сприятиме подальшому розвитку і функціонуванню Національної системи інтелектуальної власності на якісно новому рівні та приведе до розвитку економіки України на базі інноваційної моделі, збереження й розвитку інтелектуального потенціалу нації, інтеграції України до світового співтовариства як його повноправного члена, покращення міжнародного іміджу України та її інвестиційної привабливості http://www.intelect.org.ua); Научные статьи Казахстана (http://articlekz.com); Урядовий портал (http://www.kmu.gov.ua); Державна служба інтелектуальної власності України (http://sips.gov.uahttp://invest-oda.ck.ua); Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (http://www.uipv.org); Юридическая консалтинговая группа «Яремчук и Партнёры» (http://ayaremchuk.com); Офіційний веб-портал Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності (http://ndiiv.org.ua); Патентно-правова фірма «Пахаренко і партнери» (http://pakharenko.com); Науково-практичний журнал «Інтелектуальна власність в Україні» (http://www.intelvlas.com.ua); Офіційний портал Верховної Ради України (http://rada.gov.ua); Інноваційна Україна (http://innov.org.ua); Компания «СК Потенциал» (http://sk-potencial.kh.ua); Асоціація правників України (http://www.uba.ua); Юридический блог компании Jurimex (http://jurblog.com.ua); Журнал Верховної Ради України «Віче» (http://www.viche.info); Український інформаційний сайт Front.ua (http://svitstudenta.ucoz.ua); Освітній портал «Педагогічна преса» (http://pedpresa.ua).

Просмотры: