Мітки

Andrey Andreyevich Piontkovsky (Russian: Андре́й Андре́евич Пионтко́вский, born June 30, 1940, Moscow) is Russian scientist and political writer and analyst,[1][2] a member of International PEN Club.[citation needed] He is a former member of the Russian Opposition Coordination Council.[3]

 


Piontkovsky's voice from Piontkovsky’s interview for Ekho Moskvy, 22 February 2014 Problems playing this file? See media help.

Andrey Andreyevich Piontkovsky (Russian: Андре́й Андре́евич Пионтко́вский, born June 30, 1940, Moscow) is Russian scientist and political writer and analyst,[1][2] a member of International PEN Club.[citation needed] He is a former member of the Russian Opposition Coordination Council.[3]

He graduated from the Mathematics Department of Moscow State University and has published more than a hundred scientific papers on applied mathematics.

Andrey Piontkovsky, in his article published on 11 January 2000 in Sovetskaya Rossiya[4] and placed on the Yabloko website[5] on the same day, was the first[6] to use the term "putinism" which he had defined as "the highest and final stage of bandit capitalism in Russia, the stage where, as one half-forgotten classic said, the bourgeoisie throws the flag of the democratic freedoms and the human rights overboard; and also as a war, "consolidation" of the nation on the ground of hatred against some ethnic group, attack on freedom of speech and information brainwashing, isolation from the outside world and further economic degradation". In the same article, Piontkovsky stated that the putinism is the terminal shot to the head of Russia, and also he compared Yeltsin to Hindenburg who gave Hitler the power.

He was an Executive Director of the Strategic Studies Center (Moscow) think tank that has been closed since 2006. He contributes regularly to Novaya Gazeta, The Moscow Times, The Russia Journal and the online journals Grani.ru[7] and Transitions Online.[8] He is also a regular political commentator for the BBC World Service and Radio Liberty in Moscow. He has been an outspoken critic of Putin's "managed" democracy in Russia and, as such, has described Russia as a "soft totalitarian regime"[9] and "hybrid fascism."[10]

Piontkovsky is a member of the American Mathematical Society.

Piontkovsky, 16 January 2013
Piontkovsky, 16 January 2013

Piontkovsky is the author of several books on the Putin presidency in Russia, including his most recent book, Another Look Into Putin's Soul.[11][12]

Piontkovsky is one of the 34 first signatories of the online anti-Putin manifesto "Putin Must Go", published on 10 March 2010. In his subsequent articles he has repeatedly stressed its importance and urged citizens to sign it.[13]

On 26 June 2013, Piontkovsky commented the case of Edward Snowden by saying, "If Pushkov dares to draw a parallel between Snowden and Soviet dissidents, I must respond that none of them had anything to do with Soviet special services and none of them pledged not to betray state and departmental secrets."[14]

Piontkovsky compared the Crimean speech of Vladimir Putin in 2014 to Hitler's speech on Sudetenland in 1939. He described Putin as using "the same arguments and vision of history" and beyond that, that this speech played a key role in starting the war in Donbass.[15]

In 2016 he published an article "Бомба, готовая взорваться" ("A bomb that is ready to explode") about Russian-Chechen ethnic conflict.[16] When the General Prosecutor Office found his article "extremist" and started criminal prosecution [17] Piontkovsky at last left Russia on 19 February 2016.[18][19][20]

In English

In Russian




Піонтковський Андрій Андрійович | Wikiwand

7-9 minutes

Піонтковський Андрій Андрійович
рос. Андре́й Андре́евич Пионтко́вский

Народився30 червня 1940 (81 рік)
Москва, РРФСР
Країна

 СРСР

 Росія
Місце проживанняВашингтон,

США
Діяльністьполітик, журналіст
ГалузьТеорія керування і Математична модель
Alma materмеханіко-математичний факультет МДУd
Науковий ступінькандидат фізико-математичних наук
Знання мовросійська
ЧленствоКоординаційна рада російської опозиціїd
ПартіяСолідарність[d]
БатькоПіонтковський Андрій Андрійович

Андрі́й Андрі́йович Піонтко́вський (рос. Андрей Андреевич Пионтковский; нар. 30 червня 1940, Москва, РРФСР) — російський політолог, публіцист; математик, кандидат фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту системного аналізу РАН, член Американської математичної спілки, член партії «Яблуко».

Біографія

1962 року Закінчив механіко-математичний факультет МДУ ім. М. В. Ломоносова. Автор більше ніж 100 статей і декількох монографій із теорії керування, глобального моделювання, ядерної стратегії. У 1970-ті роки займався вивченням комп'ютерних моделей світу. З 1998-го займається політичною журналістикою, опублікував декілька сотень статей у російських і зарубіжних виданнях. Лауреат премії «Золотий гонг-2001» у галузі міжнародної журналістики. Публікується на сайті «Грані.ру». Член міжнародного «Пен-клубу». 2004 року вступив до Російської об'єднаної демократичної партії «Яблуко», є членом її федеральної ради. Перебуває в радикальній опозиції до політичного режиму Володимира Путіна. Був членом Ініціативної групи по висуненню Володимира Буковського кандидатом в президенти РФ на виборах 2008 року.

Судове переслідування

У вересні 2007 року московський Басманний суд розпочав кримінальну справу проти Андрія Піонтковського по звинуваченню в екстремізмі, але в грудні 2008 року закрив цю справу.

Позиція під час українсько-російського військового конфлікту

Майже за місяць до проведення так званого кримського референдуму — 21 лютого 2014 року, в інтерв'ю інтернет-порталу литовського національного радіо і телебачення Піонтковський заявив, що «Кремль стремится разделить Украину и аннексировать Крым, а Запад не может сдержать Россию, так как политика президента США Барака Обами такая же бесхребетная, как и политика Европейского Союза…»[1].

14 березня 2014 року в статті під назвою «Последняя стадия» Піонтковський заявив, що «Технология и пропагандистское обеспечение путинской аннексии Крыма столь ученически списаны с гитлеровских судетских прописей, что сравнение двух государственных деятелей, бывшее еще совсем недавно уделом „отморозка и отщепенца“ Шендеровича, стало сегодня мейнстримом мирового политического дискурса…»[2].

У вересні 2014 року підписав заяву з вимогою «прекратить агрессивную авантюру: вывести с территории Украины российские войска и прекратить пропагандистскую, материальную и военную поддержку сепаратистам на Юго-Востоке Украины»[3].

Вимушена еміграція

У лютому 2016 року після статті «Бомба, готовая взорваться» отримав звинувачення в екстримізмі, чисельні залякувань з боку режиму Путіна, обшуків житла, погроз арешту, суду та ув'язнення, а також натяків, що після убивства Бориса Нємцова він буде наступною «ритуальною жертвою» Путіна, Піонтковський заявив, що змушений на деякий час покинути Росію.[4][5]

Автор праць

  • Решение одной задачи управления для глобальной динамической модели Форрестера. — Препринт ИПМ АН СССР. 1974, № 56 (в соавт.).
  • О задаче управления в глобальной модели WORLD-3. — М. 1975 (в соавт.).
  • Математические модели глобального развития. Л., 1980 (в соавт.).
  • Исследование стратегической стабильности методами математического моделирования. М., 1988 (в соавт.).
  • Эволюция концепций стратегической стабильности (Ядерное оружие в XX и XXI веке). М., 1997 (в соавт.).
  • За Родину! За Абрамовича! Огонь! М., ЭПИцентр, 2005. ISBN 5-89069-099-X
  • Нелюбимая страна. М., 2006. ISBN 5-85691-061-3
  • Третий путь …к рабству. М., 2010. ISBN 978-1-934881-42-2. Издание 2014 года, дополненное
  • Визионер Захар Прилепин
  • Чёртова дюжина Путина: Хроники последних лет. — М.: Алгоритм, 2014. — 240 с. — (Власть в тротиловом эквиваленте). 2000 экз., ISBN 978-5-4438-0639-6
  • Искушение Владимира Путина. — М.: Алгоритм, 2013. — 240 с. — (Проект «Путин»). 2000 экз., ISBN 978-5-4438-0329-6

Висловлювання

«Чому, коли в Україні напали на студентів, наступного дня на вулиці вийшли люди, а в Росії — ні? Тому що Україна — не Росія, а Росія — не Україна. І мені б довелося дуже довго відповідати на це запитання, але найправильнішою відповіддю буде те, що Україна кілька століть провела в складі Великого князівства Литовського, тоді як Московія була в складі Золотої Орди, що наклало дуже серйозний відбиток на психологію і того, і іншого народу. А тому і всі подібні процеси в Росії відбуваються набагато повільніше, ніж в Україні[8].«

Примітки

  1. ↑ Владимирас Лаучюс (2014-02-21). Пионтковский: после Грузии – Украина, после Украины – страны Балтии. ru.delfi.lt. Процитовано 2014-08-10.
  2. ↑ Последняя стадия. Радіо Свобода. 2014-03-14. Процитовано 2014-08-10.
  3. ↑ Заявление «Круглого стола 12 декабря» к Маршу Мира 21-го сентября
  4. ↑ Бі-бі-сі: Андрей Пионтковский покинул Россию, опасаясь преследования. - 19 лютого 2016
  5. ↑ Пионтковский покинул Россию после обнаружения в его статье "признаков экстремизма". grani.ru. 19.02.2016.
  6. ↑ Путинизм как высшая и заключительная стадия бандитского капитализма в России
  7. ↑ Уривки з книги А. Піонтковського: «Чертова дюжина Путина. Хроника последних лет». - М., «Алгоритм», 2014г.
  8. ↑ Піонтковський А. Остання конвульсія режиму Путіна

Посилання

This page is based on a Wikipedia article written by contributors (read/edit).
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
Просмотры:
Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Олег Мічман в X: «Donations and support for media resources, bloggers, projects, and individuals. https://t.co/HPKsNRd4Uo https://t.co/R6NXVPK62M» / X
https://twitter.com/olukawy/status/1703876551505309973

Популярні публікації