Розслідування Bellingcat щодо “Вагнергейту”: виправдання надій на пустушку | Continuation, (full version) Bellingcat Wagnergate investigation: justifying hopes for a dummy

 

Розслідування Bellingcat щодо “Вагнергейту”: виправдання надій на пустушку

За

 

zloy-odessit.livejournal.com

10 хв

Переглянути оригінал

Попередній запис

zloy_odessit

Відповідь була проста - я не любитель товкти воду в ступі, а вся історія з "Вагнергейтом" саме це мені і нагадувала протягом останнього року. Публікація фільму, а за підсумком банального лонгріда від Bellingcat переносилася 5 разів, а щодо "домислів", то це була банальна гра слів без фактажу. І, забігаючи наперед, самі Bellingcat це підтвердили у своєму розслідуванні.

Що ж до опублікованого матеріалу, то я дуже розчарований. І не тому, що я не отримав обіцяний документальний блокбастер рівня творів Майкла Бея, а тому, що я отримав для прочитання продукт від Bellingcat, який не рівня цієї розслідувальної структури і практично нічого нового не розповів, що й так було відомо.

Bellingcat завжди відрізнялися неймовірною чіткістю свого фактажу, наприклад їх розслідування про діяльність ГУ ГШ ЗС РФ в Європі, де вони як салямі нарізали Гризодубову, детально розкривши спробу перевороту в Чорногорії, розслідували отруєння Скрипалів, простежили російський слід в організації референдуму та заворушень у Кат. розслідували вибухи складів у Чехії і так далі, розкрили та нівелювали роботу генерала Авер'янова та його пулу "Петрових" та "Боширових".

І ось, виходить матеріал, який розчаровує. Чому так? Що ж, наберіться терпіння, а свідки "Вангергейта", запасіться валідолом, ми приступаємо!

Вода

Спочатку, зазначу, перша половина розслідування Bellingcat це те, що називається “Вода”. Декілька сторінок друкованого тексту присвячених тому, що в Україні формувалися бази даних учасників окупації півострова Крим та частини Донбасу. Тобто Bellingcat описали те, що й так було чудово відомо. Ці бази формувалися з перших днів агресії проти України.

Повторення – мати вчення та зламана хронологія

Такий заголовок для даного розділу я використав тому, що значна частина розслідування Bellingcat це банальний повтор того, що вже було опубліковано у відкритих джерелах різними авторами, які претендували на "інсайд". Тобто, цей розділ не містив абсолютно ніяких одкровень, але при цьому я все ж таки звернув увагу на деякі неточності та недогляди, що, на мій погляд, неприпустимо для Bellingcat. Але про все по порядку.

Насамперед те, що ми могли прочитати в розслідуванні Bellingcat, я вже бачив у певному сенсі у статті російського пропагандиста Олександра Коца від 6 серпня 2020 року, який був кинутий на виправдання арешту 33 російських найманців у Білорусі.

Зазначу, що в липні 2020 року і раніше я також неодноразово акцентував увагу на тому, що Білорусь проводить спецоперації з розкриття в країні агентурної мережі російських спецслужб і що, починаючи з 2019 року, це протистояння лише загострилося. Приїзд же 33 найманців із Росії було залишитися поза увагою КДБ РБ, що, підтверджує і Bellingcat – відразу після приїзду росіян у готель за ними було встановлено зовнішнє спостереження.

Дуже примітний момент у хронології подій від Bellingcat - це відсутність, будь-якої згадки, про нараду в Офісі Президента 24 липня 2020 року. Адже саме ця нарада і стала основою теорії змови, про те, що після неї відбувся злив “спецоперації”. Тобто, фактично, фундамент усієї “змови” не згадується жодного разу? Дивно, чи не так?

Дивним чином у розслідуванні Bellingcat геть-чисто відсутня згадка іноземних спецслужб, які нібито сприяли ГУР МО та СБУ в даній операції. Нагадаю, що протягом минулого року в українських ЗМІ регулярно з'являлася інформація про те, що спецоперація ГУР МО та СБУ здійснювалася за підтримки ЦРУ, британської розвідки MI-6, турецьких спецслужб, а також спецслужби Австралії та навіть Малайзії!

Важливо відзначити, що в той час як низка українських голів, що розмовляли, розповідали про участь у спецоперації іноземних спецслужб, аналогічні наративи ретранслювали і російські пропагандисти, але зі своїми акцентами. Тобто практично однаковий контекст, дещо інші інтерпретації.

І ось, довгоочікуване розслідування Bellingcat та роль іноземних спецслужб у спецоперації якось настільки незначна, що практично відсутня! Недогляд Bellingcat або вигадки українських ретрансляторів, на диво, російського ж фейка, що народився в лонах “Комсомольської правди” 6 серпня 2020 року та інтегрованого в український інформаційний простір через 10 днів?

Ось тільки автори публікації самі собі цим планом суперечили. Справа в тому, що на самому ж плані вказано дату його погодження та затвердження – 15.07.2020, а сам рейс ТК284 Мінськ-Стамбул датується 30.07.2020. Тобто, план захоплення групи найманців було затверджено 15.07.2020, а саме захоплення вже тоді планувалося на 30.07.2020? Це так само повністю руйнує основу всієї теорії змови про те, що перенесення спецоперації було здійснено 24 липня 2020 після наради в ВП.

Але, дивно те, що Bellingcat цілком і повністю проігнорував цей документ. Чи не тому, що він кардинально руйнує всю конспірологічну хронологію тих подій або тому, що Bellingcat просто не отримали можливості вивчити цей документ, що дуже дивно і неймовірно, з урахуванням їх можливостей здобування інформації. Або просто сам документ є фальшивкою, але його цілий місяць використовували як доказ спецоперації фактичні ретранслятори “Вагнергейта”.

Так, 2 серпня 2020 року, пропагандистський ресурс "Царгород" з посиланням на Regnum опублікував авіаквитки перельоту російських найманців транзитом до Стамбула. У доданому авіаквитку чітко було вказано фірму Must Go та адреси російських кол-центрів. І це при тому, що сайт українського турагентства MustGo на той момент був не робочий, його сторінка в Facebook станом на 2 серпня 2020 року востаннє оновлювалася 15 липня, а З лютого на ній повідомлялося про ребрендінг — агентство перейменовано на TravelSet. При цьому сайт та сторінка TravelSet в Instagram так само – не робітники.

6 серпня “Комсомольська правда” опублікувала матеріал Олександра Коца, в якому розповідалося, що приїзд «вагнерівців» до Білорусі — це спецоперація СБУ. І в цій статті були опубліковані квитки із зазначенням турагентства Must Go, але з одним дуже важливим застереженням – вони виглядали як придбані через інтернет-сайт фірми Must Go (зареєстрованої в Києві, тел. +380509468296), але журналіст вказує на реквізити туристичної компанії Coral Travel.

У тій статті розслідувачі The Insider звернули увагу на те, що в опублікованому «Царгород» квитку на ім'я Олександра Алтухова, як компанія, що продала квиток, там вказується Must Go, але адреса вказана в Москві, на Бауманській вулиці. У статті ж "Комсомольської правди" авторства Олександра Коца, на відміну від більш раннього матеріалу "Царгород", вже спеціально згадується туроператор - Coral Travel, який діє як у Росії так і в Україні. На думку воїнкору “КП” це мало стати незаперечним доказом того, що росіян до Білорусі виманювали саме українські спецслужби.

Також, розслідувачі The Insider звернули увагу на кричущий факт: “Агентства, які купують у авіакомпаній квитки, мають бути зареєстровані у Міжнародній асоціації повітряного транспорту (IATA); після покупки вони можуть перепродувати квитки турфірмам. Кожному такому агентству IATA надає восьмизначний номер, який зазначається у квитку. Але номери 99999992, як вказує сайт IATA, в базі авторизованих немає”.

Тобто ті квитки, які були опубліковані в “розслідуваннях” 2 серпня у “Царгороду” і 6 серпня в “Комсомольській правді” відрізнялися в дрібницях контексту, що їх супроводжував, у “Царгорода” акцент – невинність, проїжджали транзитом, у “КП”. доказ українського сліду.

Співробітник СБУ вчинив ці дії, керуючись дорученням від 20 липня та ухвалою суду від 17 липня. Тобто, злом у рамках спецоперації, яка за низкою заяв, тривала вже як рік, було здійснено 20 липня, охоче активної фази за наступні лічені дні?

Одним із важливих моментів є те, що перед вильотом, 25 липня, найманцю з позивним «Шаман» повідомили про відміну рейсу із зазначенням знищити старі квитки. У свідченнях “вагнерівців” вони знищили всі квитки, про що журилися російські силовики, які не могли довести документально прямого українського сліду.

Дивним чином цей фактаж не було враховано Bellingcat.

Намёк на правду

Фактів того, що Сергій Тихановський і левова частка білоруської "опозиції" це агенти Кремля, було опубліковано достатньо і було недивним те, що найманці, які прибули в республіки, потрапили в приціл уваги КДБ РБ. І в розслідуванні Bellingcat чітко, чорним по білому говориться про "Групу 1" (скрин з телефону). Але, як відомо, це була не єдина група і після затримання вагнерівців Лукашенко так само заявляв про те, що до Білорусі проникла група більшою чисельністю – понад 200 осіб.

Крім того, Bellingcat підтверджує, що єдине спілкування Лукашенка з Зеленським у той період часу відбулося 5 серпня, тобто будь-які інсинуації, які звучали весь цей час про те, що Зеленський особисто злив інформацію про спецоперацію Лукашенка – це лише домисли.

Зазначу, що я неодноразово стикався з маніпуляцією на тему того, що сказав Олександр Зеленський у розмові з Лукашенком, але щоб він не сказав, це було озвучено через тиждень після арешту російських найманців у Білорусі.

Тобто фактично до подій 9 серпня, після яких почалися зіткнення та хаотизації Білорусі, Мінськ ставився до цього затримання росіян, як до арешту диверсантів, які приїхали дестабілізувати РБ. Але, після подій 9 серпня, все кардинальним чином змінилося, як риторика Мінська про найманців, так і його поведінка в цілому, що в розслідуванні Bellingcat чітко відображено.

На манежі все ті ж

При цьому, на підставі розслідування Bellingcat видно (його частина присвячена справі КДБ РБ про запланований переворот), що матеріал Олександра Коца у серпні 2020 року був спрямований більше для президента РБ, для відвернення уваги від російських найманців як диверсантів у рамках дестабілізації Білорусі на тему "Українського сліду". Також у цьому ключі був і матеріал Олександра Коца про участь ЦРУ, який ідеально лягав у тренд російської пропаганди про те, що саме Захід хотів скинути Лукашенка, а не Москва.

Так, “Справжній Час” опублікувало відео інтерв'ю Володимира Цемаха, яке, як виявилося, всі ці роки “Родина”, що зберігалося на сайті партії Дмитра Рогозіна, зроблене в 2015 році окупаційними журналістами. Щоправда, опублікувало його дуже цікавим чином.

І ось тут, виникає дисонанс, адже якщо Ірина Ромалійська прочитала по губах Цемаха "Бук", коротке слово з трьох букв практично у всіх нас при вимові змушує згорнути губи трубочкою і випалити за частки секунди, при цьому не сміху. Але я чомусь в оповіданні Цемаха побачив і навіть почув у закінченні, протяжне "х*йню ховав", спільне у якого з "Бук" лише "у", але посміятися з чого цілком розумно, на відміну від ЗРК.

І, що найважливіше, що у 2019 за Володимиром Цемахом, на вістрі поширення дезінформації була Ірина Ромалійська та Олександр Коц, що у 2020 напрацювання цих персонажів використовувалися в ІПСО проти України, що прямо зараз вони обидва зі своїх дзвонів коментують розслідування.

Підбиваємо підсумки

Bellingcat, здатні діставати не просто фото і відео факти скоєння злочинів військової розвідки Росії, але й документи, номери паспортів, оригінальних і підроблених і навіть адреси проживання, точно знати маршрути пересування російських агентів спецслужб по Європі, на диво не представили жодного вагомого фактажу у своєму розслідуванні з "Вагнергейту".

Крім того, вище я вже згадав про те, що розслідування Bellingcat ігнорує цілу низку фактів і документів, що вносять дисбаланс в хронологію подій і в цілому, логічну послідовність всього викладеного, що так само не на користь розслідувачів, на диво проігнорували ряд обставин.

І, що найважливіше – у розслідуванні Bellingcat немає жодного доказу того, що спецоперація була злита. Саме навпаки, наголошується на тому, що група “не п'ючих” росіян, з бойовим досвідом у кількості 33 осіб відразу потрапила в поле зору КДБ РБ і їх арешт став цілком логічним наслідком їх перебування в республіці, де ситуація розпалювалася з кожним днем .

По суті, розслідування Bellingcat це не більше ніж лонгрід, присвячений хронології подій, що не враховує цілого ряду важливих і поворотних моментів, а також публікація інтерв'ю ряду учасників тих подій, більшу частину чого Bellingcat не змогли підтвердити.

Спасибі за увагу.

Просмотры: