Helgi Sharp - 🍁 У той час, як ОПУ своїм головним завданням...

 🍁 У той час, як ОПУ своїм головним завданням вбачає пошук компромату на П`ятого президента та заявляє про те, що на кордоні "все спокійно", на полігоні Опук у східній частині Криму відбуваються навчання повітрянодесантних військ РФ.

3-4 minutes

---

Їх план передбачає, що підрозділи спецпризначення ФСБ, ГРУ, СЗР, а також армійських частин відпрацьовували захоплення об'єктів критичної інфраструктури й адміністративних будівель на сході та півдні України, щоб спровокувати в цих регіонах «народно-визвольний рух» із наступним зверненням до Росії по допомогу у «встановленні миру». Після чого свою справу робив би російський десант «миротворців».

Якщо Кремль зважиться на реалізацію такого сценарію, то паралельно буде активізовано бойові дії на Донбасі і розпочато концентрацію військ на українсько-білоруському кордоні.

Саме з огляду на отримання такої інформації, активізувалась політика Вашингтону з протидії Москві та стався свідомий виток інформації стосовно можливої висадки 600 британських десантників в Україні.

При цьому хочу, щоб скептики зрозуміли один момент. Не будуть ці десантників воювати з росіянами. Їх завдання - проведення точкових операцій. Але навіть це не головне. Якщо сюди висадиться хоча б 600 солдатів НАТО, це буде СИГНАЛОМ Москві, що Альянс готовий "вписатись" за Україну. Озброєнням, закриттям неба, постачанням засобів РЕБ тощо. Сигнали стримування – ось що головне. А воювати ми будемо самі – тут без варіантів.

До чого це все? З огляду на викладене, особисто я вважаю, що наразі найбільш висока ймовірність широкомасштабного вторгнення Росії з 2014 року. Це розуміють у Вашингтоні та Лондоні. Саме у цій площині слід розглядати візит директора ЦРУ до Москви, останню заяву Блінкіна про те, що Путін біженцями відволікає увагу світу від розгортання своїх військ на кордоні України, витік інформації про британських десантників, спрямування Лондоном 1,7 млрд фунтів стерлінгів на зміцнення оборонних можливостей українських ВМС та анонсування нових антиросійських санкцій.

Що у цей час робить влада? Відмазує Зєрмака від провалу операції по вагнеровцям, черговий раз намагається навішати усіх собак на Порошенка за 2014 рік, запевняє суспільство, що на кордоні все спокійно, продовжує купувати енергоносії у агресора та крутити по Г+Г новий сезон "Сватів".

Знаєте у чому іронія? Нам дуже пощастило, що у 14-му при владі були Порошенко та Турчинов. Тільки під Іловайськ росіяни спрямували більше 100 одиниць бронетехніки проти наших добровольців та зруйнованих Януковичем ВСУ. При цьому у будь-який момент могли спрямувати ще 100 і ще, і ще.

Тоді ціною життів та дипломатичної гри керівництву України вдалось локалізувати наступ та заробити перепочинок для відновлення армії. Тільки уявіть собі, що на чолі держави тоді був би 95 квартал! У кільці опинився б не Іловайськ, а Київ. Бо, як стверджував нинішній горе-гарант, треба було просто припинити стріляти, зазирнути в очі Путіну і зійтись десь посередині. Ідеальний план!

Час йде - Україна, як і раніше, у стані війни. Радує, що почали адекватно реагувати західні партнери. Не радує, що залишки адекватності залишають зелене моностадо. Іноді думаєш, що єдиною альтернативою президенту-патріоту може бути зовнішнє управління. Але все ж таки краще президент-патріот. І це вже залежить від нас.

«Зелёные» сами не исключают, что Порошенко вернётся к власти

By

 

Helgi Sharp 

tverezo.info

2 min

View Original

Интересный коммент повстречался в моём телеграме. Один из довольно известных в узких кругах наёмных работников Подоляка написал, что, мол, “Шарп так рвёт задницу за Порошенко потому, что тот ему пообещал должность зам. министра иностранных дел, когда вернётся к власти”. А ещё я – тайный агент Демсокиры и в США выполняю её задание.

Отвечаю. Больше всего меня порадовал тот момент, что “зелёные”, сами того не сознавая (или прекрасно сознавая?), проигрывают сценарий, при котором Порошенко вернётся к власти. А уж кто там займёт должности министров, их замов, генпрокуроров etc. – вопрос второй. У политсилы кадров хватит – причём, гораздо более профессиональных, чем нынешние.

Второе. Только человек, не ожидающий никаких должностей и иных подачек, может быть максимально свободным в своих высказываниях, действиях и поступках. Особенно в стране (я о США), в которой ты нафиг никому не нужен. И вот эта никому-ненужность (парадокс) создаёт особое чувство свободы и желание ещё более быть полезным своей стране.

О Демсокире и её “агентах”. А я и не скрывал никогда, что являюсь сторонником если не объединения, то разумного компромисса всех проевропейских сил, если они не однодневки, созданные на деньги олигархов. В тех моментах, в которых считаю нужными (борьба с Коломойским, коррупцией, ОПЗЖ, зелёными), поддерживаю; по другим (кадровые вопросы, некорректные высказывания в адрес “ЕС”) – критикую. Всё по-честному и транспарентно. Так что никаких заданий я не выполняю, а стараюсь быть объективным и по возможности гасить те многочисленные срачи, которые возникают в последнее время по лекалам ОПУ. При этом зачастую сам нарываюсь на хейт, но меня давно перестали волновать полыхания задниц за моей спиной.

А посему делаем своё, думая об Украине, а не о должностях, фейсбучных “сектах”, твиттерских “коробочках” и прочих пузырях по интересам, которые насоздавали десятками в иллюзорном мире соцсетей. Жизнь – она немножко другая.

Гарного вечора, Українці!

Просмотры: