Alexander Kovalenko: "Russia plays Russian roulette with itself"

 

Олександр Коваленко: "Росія грає в "російську рулетку" сама з собою"

By

 

zerkalo.az

6 min

View Original

Interview # with Ukrainian military and political expert Alexander Kovalenko.

- The German tabloid Bild has published a diagram of Russia's alleged attack on Ukraine, based on estimates from NATO and Ukrainian intelligence sources. The attack is planned in January-February 2022 (this was previously reported by other Western media outlets). If Russian President Vladimir Putin gives the order to invade, then, according to Bild sources, a simultaneous attack from Crimea and Donbass is possible. Another scenario assumes three stages of invasion: first an attack on the south of Ukraine, then on the north-east of the country, and only then on Kiev from the north. The source claims that Russia can attack Kiev, including at the beginning of the war, "if circumstances require it." How realistic do you see these scenarios?

- Russia is well aware that any full-scale aggression against Ukraine will result in a number of extremely catastrophic consequences. Firstly, explicit aggression means sanctions, and the current Russian economy is not able to withstand this kind of pressure, and any subsequent increase in restrictions will only break it even more.
Of course, the Russian authorities have never worried about the interests of the Russian people, who are primarily the burden of sanctions, but in this case, the interests of the elites should also be noted. In particular, after the imposition of sanctions in 2014, a number of Russian elites, especially in the energy sector, oil and gas production, began to experience serious shortages of profits, which are compensated from the Russian budget. But, a more serious stage of restrictions will finally break them down, and then, extremely negative processes within Russia itself are not excluded, namely, the division of the Federation into feudal allotments. Currently, the Kremlin is most afraid of destabilizing the Russian Federation from within, and therefore, I think so, they are well aware of the risks of an attempt to re-invade Ukraine, primarily for their own country.

- Isn't it strange that while in the West they often and loudly talk about the high likelihood of an attack by the Russian Federation on Ukraine, the Ukrainian leadership, by and large, remains calm and even somehow sluggishly reacts to promising threats?

- In this case, you should understand several very important points. What is "the likelihood of an attack" for the Western countries is commonplace for us for the 8th year in a row. We are accustomed to the fact that a rapid response team of at least 80 thousand people is concentrated near our borders. When this number changes, then it is a sign of concern.

In mid-October, Western media began to note the threat to Ukraine, focusing on the increase in the grouping in the area of ​​the Russian settlement of Yelnya, which is located 300 km from the border with our country. We observed, noting that at the immediate borders, the Russian group is stable and does not change its numbers. But, about two weeks ago, a large-scale transfer of forces and equipment to our borders of Russian troops began. I cannot agree that Ukraine is not paying attention to this. The statement of the head of the GUR of the Ministry of Defense, the statement of the Minister of Defense of Ukraine, all have recently noted the swiftness of the build-up of the military contingent of the Russian Federation near our borders. Simply, if Mexico concentrated troops near the border with Texas, then the American media would have been hysterical, the Ukrainian Ministry of Defense is assessing the situation in terms of quantitative indicators and preparing a reserve.

- How ready is the Ukrainian army to repel the invasion of Russian troops?

- It all depends on the forces and means involved. If we are talking about a full-scale invasion, then it should be understood that we are talking not only about the millionth potential of manpower, tens of thousands of armored combat vehicles, the sea phase and airborne assault, and cruise missile strikes, thousands of units of the Russian Aerospace Forces, but also missile and even nuclear potential. If we are talking about a limited ground contingent, then in 2014 the Armed Forces of Ukraine withstood this onslaught, stopping the invaders with unlimited possibilities at the very approaches.

But, the fact of the matter is that the Armed Forces of Ukraine in 2021 is no longer the Armed Forces of Ukraine in 2014, when we did not even think that our neighbor might attack us. Today, the Armed Forces of Ukraine have enough forces and means to inflict the most painful damage on the occupation forces, namely, their most capable and effective part. And the Kremlin is also well aware of this. Any attack on Ukraine for Russia will result in serious losses of the combat-ready part of its troops, and as a result - a weakening of the overall potential of the country, which needs to think about security in an area 1 / 9th of the world's land mass.

Is Moscow ready to take such a risk, taking into account not only the threat in the Far East, but also in many other areas and borders, as well as internal instability? That is, it should be understood that Ukraine is ready to meet aggressors and, depending on the means used by the invaders, the result may be unpredictable, but do the aggressors themselves understand what this will result in for them in the future? I think they understand. Therefore, after the 2015 agreements, they play more with muscles than get into fights.

- Are the NATO countries ready, not in words, but in deeds, to support Ukraine in the event of an invasion of Russian troops into Ukraine?

- The NATO countries still support us, as they did years earlier. My opinion on this issue is extremely simple - we do not need NATO soldiers on our territory to protect us. The Armed Forces of Ukraine are today one of the most trained and professional paramilitaries in Europe, for the eighth year they have been successfully holding back the second army in the world, in its hybrid guise.

What will happen if this aggression is not in a hybrid form? Few people will be able to resist her in the world, in principle, but the aggressor will emerge from this battle as a beaten dog, who can be kicked by anyone. Perhaps Ukraine will withstand his onslaught, but the fact that it will deprive him of combat capability is unambiguous. The only thing that Ukraine needs today is technical and technological support in those areas that we cannot cover with the forces of our military-industrial complex. In many ways, the United States, Turkey and Great Britain are helping us in this matter.

Alas, a number of NATO countries are limited exclusively to the humanitarian component, for example, like Germany, which accepts our soldiers for treatment, but refuses to supply us with the necessary technical means for the Armed Forces. Or at all, they remain on the sidelines of the most pressing issues, like France, which in 2014 thwarted the promising modernization of the Mi-24 attack helicopters, declared in the PU-2 modification, refusing to supply Ukraine with the necessary equipment, but retaining export to Russia! And only now, when the export of its weapons is under threat, it has begun to offer its fighters and frigates to Kiev. But Ukraine already has a vision of the future of the Armed Forces of the Armed Forces of Ukraine in symbiosis with the United States and the Navy, in symbiosis with Great Britain and Turkey. A holy place is never empty.

- If the invasion does not happen now, is it possible in a slightly more distant future and who is playing time in the Russian-Ukrainian conflict?

- Time is not in favor of the aggressor country. Ukraine is getting stronger every day, not only in the military question, but also in the economic one. In turn, for Russia, the protracted confrontation with Ukraine has already resulted in a loss of only GDP of more than $ 6 trillion. The situation for Russia is getting worse every year. The scythe found it on the stone, but the problem is that the mower himself does not intend to give up his goals to cut the stone.

The Kremlin is not ready to accept that any aggressive actions will result in serious financial losses, and sooner or later, the maintenance of the army at the expense of doctors, teachers and pensioners will simply not justify itself. Moreover, not only will they not justify, but will also create within Russia that reactive element that will begin to act against the government itself, significantly accelerating and intensifying centrifugal phenomena. In fact, nursing aggressive actions against Ukraine, Russia is playing "Russian roulette" with itself, despite the fact that all 6 cells are charged in the drum.

За

 

zerkalo.az

6 хв

Переглянути оригінал

Інтерв'ю # з українським військовим та політичним експертом Олександром Коваленком.

— Німецький таблоїд Bild опублікував схему передбачуваного нападу Росії на Україну, що базується на оцінках джерел з НАТО та української розвідки. Напад планується у січні-лютому 2022 року (про це раніше писали інші західні ЗМІ). Якщо президент РФ Володимир Путін віддасть наказ про вторгнення, то, за словами джерел Bild, можлива одночасна атака із Криму та Донбасу. Інший сценарій передбачає три етапи вторгнення: спочатку напад на південь України, потім на північний схід країни, а вже потім на Київ із півночі. Джерело стверджує, що Росія може напасти на Київ у тому числі на початку війни, «якщо вимагатимуть обставини». Наскільки Вам бачаться реалістичними дані сценарії?

— Росія чудово усвідомлює, що будь-яка повномасштабна агресія проти України їй виллється в низку вкрай катастрофічних наслідків. По-перше, явна агресія - це санкції, а нинішня економіка Росії не здатна витримувати подібний тиск і будь-яке подальше посилення обмежень лише зломить її ще більше.
Зрозуміло, інтереси російського народу, який несе насамперед тягар санкцій, влада Росії ніколи не хвилювала, але в даному випадку слід відзначати й інтереси еліт. Зокрема, після введення санкцій 2014 року низка російських еліт, особливо в енергетичному секторі, видобуток нафти і газу стали відчувати серйозні нестачі прибутку, які компенсуються з бюджету Росії. Проте, найсерйозніший етап обмежень їх зломить остаточно і тоді, не виключені вкрай негативні процеси всередині самої Росії, зокрема, поділ Федерації на феодальні наделы. В даний час дестабілізації РФ зсередини в Кремлі бояться найбільше, а тому, я так думаю, чудово усвідомлюють ризики спроби повторного вторгнення в Україну насамперед для своєї ж країни.

— Чи не дивно, що в той час, як на Заході часто й голосно говорять про велику ймовірність нападу РФ на Україну, керівництво України за великим рахунком зберігає спокій і навіть якось мляво реагує на перспективні загрози?

— У цьому випадку слід розуміти кілька дуже важливих моментів. Те, що для країн Заходу є "імовірністю нападу", для нас уже як 8-й рік поспіль це буденність. Ми звикли до того, що біля наших кордонів сконцентровано групу швидкого реагування чисельністю не менше 80 тис. осіб. Коли ця кількість змінюється, тоді це ознака занепокоєння.

У середині жовтня західні ЗМІ стали відзначати загрозу для України, акцентуючи увагу на збільшенні угруповання в районі російського населеного пункту Єльня, що розташований за 300 км від кордону з нашою країною. Ми спостерігали, зазначаючи, що біля безпосередніх кордонів російське угруповання стабільне і не змінює своєї чисельності. Але приблизно два тижні тому почалося масштабне перекидання сил і засобів до наших кордонів російських військ. Я не можу погодитись з тим, що Україна на це не звертає уваги. Заява глави ГУР МО, заява Міністра оборони України, всі відзначають останнім часом стрімкість нарощування військового контингенту РФ біля наших кордонів. Просто, якби Мексика сконцентрувала війська біля кордону з Техасом, то американські ЗМІ вже б істерили, в МО України оцінюють ситуацію з урахуванням кількісних показників і готують резерв.

— Наскільки готова українська армія до відображення вторгнення російських військ?

— Все залежить від задіяних сил та засобів. Якщо йдеться про повномасштабне вторгнення, то слід розуміти, що йдеться не тільки про мільйонний потенціал живої сили, десятки тисяч ББМ, морську фазу і десантування, і завдання ударів крилатими ракетами, тисячі одиниць ВКС РФ, а й ракетний і навіть ядерний потенціал. Якщо йдеться про обмежений сухопутний контингент, то у 2014 році ЗСУ витримали цей натиск, зупинивши окупантів з необмеженими можливостями, на самих підступах.

Але ось у тому й річ, що Збройні сили України у 2021-му це вже не ЗСУ у 2014-му, коли ми навіть і не думали, що на нас може напасти наш сусід. На сьогоднішній день у ЗСУ достатньо сил і засобів, для того, щоб завдати максимально болючої шкоди окупаційним військам, а саме їх найбільш дієздатній та ефективній частині. І в Кремлі це теж чудово усвідомлюють. Будь-який наступ на Україну для Росії виллється у серйозні втрати боєздатної частини своїх військ, і як наслідок — ослаблення загального потенціалу країни, якій треба думати про безпеку на території площею 1/9 від загальносвітової суші.

Чи готова Москва піти на такий ризик з урахуванням не лише загрози на Далекому Сході, а й на багатьох інших напрямках та рубежах, а також внутрішньої нестабільності? Тобто слід розуміти те, що Україна готова зустріти агресорів і залежно від задіяних коштів окупантами результат може бути непередбачуваним, але чи самі агресори розуміють, у що це виллється для них у перспективі? Гадаю, що розуміють. Тому, після угод 2015 року більшою мірою грають м'язами, ніж лізуть у бійку.

— А чи готові країни НАТО не на словах, а на ділі підтримати Україну у разі вторгнення російських військ в Україну?

— Країни НАТО нас і зараз підтримують як і роками раніше. Моя думка в цьому питанні дуже проста — нам не потрібні солдати НАТО на нашій території, які б нас захищали. ВСУ на сьогоднішній день є одним з найбільш підготовлених та професійних воєнізованих формувань у Європі, що восьмий рік успішно стримує другу армію у світі, у її гібридному образі.

Що буде, якщо ця агресія буде не гібридним? Мало хто зможе їй протистояти у світі, в принципі, але з цього бою агресор вийде побитим псом, якого зможе штовхнути вже будь-хто. Можливо, Україна і встоїть під його тиском, але те, що вона позбавить його боєздатності – однозначно. Єдине, що потрібно Україні на сьогоднішній день, так це технічна та технологічна підтримка у тих галузях, які ми не можемо перекрити силами свого ВПК. Багато в чому в цьому питанні нам допомагають США, Туреччина та Великобританія.

На жаль, ряд країн НАТО обмежуються виключно гуманітарною складовою, наприклад, як Німеччина, яка приймає на лікування наших воїнів, але відмовляється нам постачати необхідні технічні засоби для ЗСУ. Або зовсім, залишаються осторонь найгостріших питань, як Франція, яка у 2014 році зірвала перспективну модернізацію ударних вертольотів Мі-24, заявлених у модифікації “ПУ-2”, відмовившись постачати Україні необхідне обладнання, але зберігши експорт до Росії! І лише зараз, коли експорт її озброєнь стоїть під загрозою, що почала Києву пропонувати свої винищувачі та фрегати. Але Україна вже має бачення майбутнього ЗС ЗСУ у симбіозі зі США та флоту, у симбіозі з Великобританією та Туреччиною. Святе місце пустим не буває.

— Якщо вторгнення не відбудеться зараз, то чи можливе воно у трохи віддаленішій перспективі і на кого грає час у російсько-українському конфлікті?

— Час бавиться не на користь країни агресора. Україна з кожним днем ​​стає міцнішою, не тільки в мілітарному питанні, а й в економічному. У свою чергу, для Росії затяжне протистояння з Україною вже вилилося у втрату лише ВВП понад 6 трлн доларів. З кожним роком ситуація для Росії стає все гіршою. Коса знайшла на камінь, але проблема в тому, що сам косар не має наміру відмовлятися від своїх цілей камінь зрізати.

У Кремлі не готові змиритися з тим, що будь-які агресивні дії йому виливаються в серйозні фінансові втрати і рано чи пізно, але утримання армії за рахунок лікарів, вчителів та пенсіонерів просто не виправдовуватимуть себе. Причому, як не виправдовуватимуть, а й створять у Росії той реактивний елемент, який почне діяти проти самої влади, значно прискорюючи і посилюючи відцентрові явища. Фактично, виношуючи агресивні дії проти України, Росія грає в російську рулетку сама з собою, при тому, що в барабані заряджені всі 6 осередків.

Просмотры: