Representatives of the so-called LPR and DPR, or rather those who live in the territory of ORDLO, also took part in them. According to preliminary data, about 200 thousand Ukrainians who have Russian passports took part in this event.

 

Якою буде війна

За

 

rudenko.kiev.ua

24 хв

Переглянути оригінал

29 Вересня 2021

Отже. Дмитро, 19 вересня у Росії відбулися псевдовибори до Державної думи РФ. Участь у них взяли і представники так званих ЛНР та ДНР, вірніше ті, хто живе на території ОРДЛО. За попередніми даними, участь у цьому заході взяли близько 200 тисяч українців, які мають російські паспорти. Вони голосували чи онлайн, чи на території РФ, у Ростові. Ще були виборці в анексованому Криму. Досі в Україні закону про відповідальність за колабораціонізм із окупантами немає. На вашу думку, яким чином наша держава має боротися із посібниками окупантів?

Ви вже згадали закон про колаборацію. Він дуже актуальний і його треба приймати. Тим більше, що конкретні пропозиції вже були надані Національним корпусом, і ми підтримували такий законопроект. Такий закон дозволив би чітко розставити всі крапки над "і" у питанні і голосувань, та співпраці з окупаційними адміністраціями. До всього треба підходити системно. Після того, як окуповані території будуть звільнені, треба буде задіяти цей закон у повному обсязі.

Чи потрібно позбавляти українського громадянства людей, які ходять на псевдовибори до Держдуми РФ?

На моє переконання - так. Тому що позбавляти їхнього громадянства – це давати Росії продовжувати через цих людей, через таку свою електоральну агентуру, впливати на ситуацію в державі. Тобто тут кожному треба обирати: ти з країною-агресором чи з Україною, яка восьмий рік веде війну за незалежність.

У цьому контексті постає велике питання: що робити з тими громадянами України, які мають російські паспорти, після звільнення Донбасу? Зрозуміло, що має бути план реінтеграції окупованого Донбасу, але що робити з цими людьми? Очевидно, що війна йде не лише за окуповану територію держави, а й за мізки цих людей.

На моє переконання потрібен процес, подібний до денацифікації в Німеччині після Другої світової війни. Ми зіткнемося з тією ж проблемою, бо чудово розуміємо, що так звані ЗМІ РФ промивають цим людям мізки і ми втрачаємо не лише тих, хто має паспорти, а й молоде покоління, для якого створюють так звані військово-патріотичні клуби, які вже формують не громадянами України. Це буде дуже складна робота (реінтеграція, – ред.). Не можна говорити про якісь тотальні "зачистки". Тут треба буде вести, продовжувати війну за уми та душі українців, одурманених російською пропагандою. Звичайно, я переконаний, що активні колабораціоністи при звільненні ОРДЛО та Криму поїдуть з України, бо побояться покарання за свої діяння.

Участь у псевдовиборах до Держдуми та активізація цих виборців, яким видали паспорти. Їх налічують близько 700 тисяч на окупованому Донбасі, тоді як у Криму, мабуть, усі мають російські паспорти. Але "вибори" на Донбасі – це підтвердження Росією факту окупації ОРДЛО, Росія контролює ці території, які є українськими. Яких ще доказів не вистачає світу, щоб Україна нарешті отримала відповідну підтримку та весь світ почав говорити про те, що Росія – це не просто агресор, а країна-терорист?

На мою думку, це було зрозуміло ще у 2014 році. Цивілізований світ, наші партнери дуже тугі на підтримку. Ми пам'ятаємо всі ті роки, коли у найтяжчу, найгарячу стадію війни не було навіть постачання зброї, не кажучи про якісь інші речі. Тому, на мій погляд, тут слід розраховувати насамперед на власні сили українського народу і по максимум витягувати те, що можна витягти. Світ глобалізований, у світі йде величезна конкуренція між країнами, кожна країна має свої національні інтереси, які дуже часто не співпадають з українськими. Доказів, починаючи зі збивання Боїнга МН17 і років гарячої війни – ну я не знаю, які ще світові потрібні докази, щоб зрозуміти, що ця війна йде, що відбувається агресія, що РФ – це терористична освіта. Ми бачимо, що зараз робиться у цій Росії. Там прогнозують наступного року 4-5% зростання економіки. Тобто, санкції в принципі не роблять погоди, тому що радикальне зростання цін на енергоносії дозволяє Росії творити те, що вона творить, наповнювати свій військовий бюджет і далі проводити свою агресивну політику. Ось якби цивілізований світ наклав ембарго на постачання нафти і газу - це був би найбільший удар по російській імперії та її імперіалістичних настроях, а так... Думаю, що ця гібридна війна, яка розпочалася у 2014 році, продовжуватиметься. І загрози, які ми зараз маємо по всьому периметру, події у Білорусі, стають дедалі реальнішими. І я мало не щодня чекаю на розгортання повномасштабної агресії проти України. Народу та владі треба бути готовими до такого сценарію. тому що радикальне зростання цін на енергоносії дозволяє Росії творити те, що вона творить, наповнювати свій військовий бюджет і далі проводити свою агресивну політику. Ось якби цивілізований світ наклав ембарго на постачання нафти і газу - це був би найбільший удар по російській імперії та її імперіалістичних настроях, а так... Думаю, що ця гібридна війна, яка розпочалася у 2014 році, продовжуватиметься. І загрози, які ми зараз маємо по всьому периметру, події у Білорусі, стають дедалі реальнішими. І я мало не щодня чекаю на розгортання повномасштабної агресії проти України. Народу та владі треба бути готовими до такого сценарію. тому що радикальне зростання цін на енергоносії дозволяє Росії творити те, що вона творить, наповнювати свій військовий бюджет і далі проводити свою агресивну політику. Ось якби цивілізований світ наклав ембарго на постачання нафти і газу - це був би найбільший удар по російській імперії та її імперіалістичних настроях, а так... Думаю, що ця гібридна війна, яка розпочалася у 2014 році, продовжуватиметься. І загрози, які ми зараз маємо по всьому периметру, події у Білорусі, стають дедалі реальнішими. І я мало не щодня чекаю на розгортання повномасштабної агресії проти України. Народу та владі треба бути готовими до такого сценарію. Ось якби цивілізований світ наклав ембарго на постачання нафти і газу - це був би найбільший удар по російській імперії та її імперіалістичних настроях, а так... Думаю, що ця гібридна війна, яка розпочалася у 2014 році, продовжуватиметься. І загрози, які ми зараз маємо по всьому периметру, події у Білорусі, стають дедалі реальнішими. І я мало не щодня чекаю на розгортання повномасштабної агресії проти України. Народу та владі треба бути готовими до такого сценарію. Ось якби цивілізований світ наклав ембарго на постачання нафти і газу - це був би найбільший удар по російській імперії та її імперіалістичних настроях, а так... Думаю, що ця гібридна війна, яка розпочалася у 2014 році, продовжуватиметься. І загрози, які ми зараз маємо по всьому периметру, події у Білорусі, стають дедалі реальнішими. І я мало не щодня чекаю на розгортання повномасштабної агресії проти України. Народу та владі треба бути готовими до такого сценарію. І я мало не щодня чекаю на розгортання повномасштабної агресії проти України. Народу та владі треба бути готовими до такого сценарію. І я мало не щодня чекаю на розгортання повномасштабної агресії проти України. Народу та владі треба бути готовими до такого сценарію.

А чи готова зараз українська влада до можливого розгортання повномасштабної війни РФ проти України? Ви згадали Білорусь. Протягом останніх місяців Лукашенко неодноразово говорив про загрозу з боку України. Не можна виключати, що на українсько-білоруському кордоні ФСБ РФ влаштує навмисні провокації, щоб війська Білорусі, а простіше кажучи - війська РФ, зайшли з півночі та в Україні, окрім Східного фронту, виник ще й Північний фронт.

Так. Ця небезпека існує дуже серйозна. Навчання "Захід-2021", що проходили у Білорусі 10-16 вересня, підтверджують агресивні наміри Росії та практично вже анексованої Російською Федерацією Білорусі. Я дуже позитивно оцінюю призначення, що сталися у керівництві ЗСУ. Маю на увазі і головнокомандувача ЗСУ генерала Залужного та командувача операції Об'єднаних сил генерала Павлюка, призначення мого доброго друга Олега Мікаца на Оперативне командування "Схід". Я побачив, що все ж таки Зеленський теж усвідомлює можливість широкомасштабної агресії, і його інстинкт самозбереження призводить до таких абсолютно нормальних призначень. Хоча я розумію і певні загрози, пов'язані із цими призначеннями. Це бойові офіцери. І якщо українська влада не забезпечуватиме ЗСУ у достатньому обсязі фінансуванням, озброєнням, боєприпасами, їхнє призначення може призвести до дискредитації їх самих. Головне – цього не допустити. Тобто треба витягувати з влади максимум для адекватного забезпечення наших ЗСУ, щоб вони могли адекватно протистояти російській агресії.

Ви сказали про забезпечення ЗСУ. На сьогодні вже відома сума, яку влада заборгувала військовим – майже 6 млрд гривень. Через демотивацію військових десь 65% звільняються після першого року контракту, а недокомплект кадрового потенціалу в армії становить не менше 40%. Як у армії сприймають це недофінансування та цю ситуацію, коли на армію не вистачає фінансування під час війни?

Питання риторичне і відповідь зрозуміла. Недофінансування сприймається вкрай негативно. Я радий будівництву доріг і якомусь ремонту. Але треба правильно розставляти пріоритети. Навіщо будувати дорогу до кордону, яким, умовно кажучи, через деякий час поїдуть російські танки? Ми що, покращуємо комунікації для їхнього наступу? Тобто, у всьому має бути якась межа. Так, Україна потребує широкої реставрації, реформ і т.д., але силовий компонент – ЗСУ, СБУ, ГУР тощо. - мають бути у пріоритеті влади. А цього, на жаль, ми не спостерігаємо. Але матеріальний – це лише один аспект. Є ще й інший – моральний мотиваційний. Якщо не говорити про перемогу, про звільнення територій, армія буде розхолоджуватись, демотивуватись. І ці, як мої комбати називають, "пострілушки", які відбуваються на сході України, не приведуть ні до чого доброго. Ми маємо можливість тактичного просування, завдання ударів по їх штабах. Потрібно активніше працювати. І ті офіцери та генерали, які зараз очолюють Збройні сили, готові до таких дій. Просто потрібна політична воля та активізація наших дій на Східному фронті. Тому що якщо ми не нав'язуватимемо ворогові свою ініціативу, то ворог буде нахабніти і знищувати наш золотий фонд – хлопців, які захищають державність та незалежність України.

До речі, про мотивацію та бойовий дух. Те, що зараз відбувається навколо справи про провал справи "вагнерівців", вочевидь, не дає підстав тим, хто служить у ЗСУ та спецслужбах для якихось позитивних емоцій. Ми бачимо розгортання цієї історії, починаючи з липня 2020 року. Упродовж майже року команда Зеленського говорила, що цієї операції не було. Навіть зараз, коли ТСК ВР, у складі якої із восьми членів семеро – члени фракції "Слуга народу", визнає, що операція була, коли починають слухати колишнього керівника ГРУ МО Василя Бурбо... Як, на вашу думку, це впливає на наших військових на тих, хто проводить спецоперації та заходи проти російського агресора, про які, можливо, ми не так скоро й почуємо?

Безумовно, коли влада не може взяти на себе відповідальність за такі провали, як та, що сталася... Я як людина, яка трішки в темі, знаю, що ця операція проводилася і вважаю, що вона мала дуже великий шанс на успіх. Вона дала б дуже багато плюсів не лише для українських спецслужб, а й для української влади та всього суспільства, бо такі речі надихають на скоєння, нові перемоги. Коли такі речі зриваються волею вищого керівництва держави, це, безумовно, і дискредитує, і демотивує людей, задіяних у такій роботі, спецслужб. І хлопці на передовій... Ви ж розумієте, яке б натхнення було: ось вороги, які тут проти тебе стояли, затримані, побратими з ГРУ та СБУ таку грандіозну операцію провели. Звичайно, це надихало б і мотивувало на нові звершення та перемоги. Але є як є. Я вже казав, що на місці Зеленського... Ну добре, вже лоханувся (популярне для нього слово) - так перепроси перед тими хлопцями, задіяними в операції, не бреши! Тому брехня у XXI столітті, рано чи пізно, все одно вилазить. Вони брешуть, таке городять – просто жах. Ти ж Верховний головнокомандувач, волею долі став ним. Так поводься відповідно. Зробив помилку - вийди покайся. Але вони навіть на це не здатні. Тому скрізь дезінформація: Безугла одне каже, ОПУ – інше, сам президент – третє. Це жах, так не повинно бути в державі, веде війну з таким великим і сильним ворогом. таке городять – просто жах. Ти ж Верховний головнокомандувач, волею долі став ним. Так поводься відповідно. Зробив помилку - вийди покайся. Але вони навіть на це не здатні. Тому скрізь дезінформація: Безугла одне каже, ОПУ – інше, сам президент – третє. Це жах, так не повинно бути в державі, веде війну з таким великим і сильним ворогом. таке городять – просто жах. Ти ж Верховний головнокомандувач, волею долі став ним. Так поводься відповідно. Зробив помилку - вийди покайся. Але вони навіть на це не здатні. Тому скрізь дезінформація: Безугла одне каже, ОПУ – інше, сам президент – третє. Це жах, так не повинно бути в державі, веде війну з таким великим і сильним ворогом.

Але очевидно, що хтось має відповідати за державну зраду.

Безперечно! Я переконаний, що рано чи пізно тим, хто зірвав цю операцію, доведеться відповідати.

Питання від Максима Сивочоленка із наших соцмереж. "Як Україні повернути Крим та Донбас? Що ви порадите владі?"

Ну, за дві хвилини не опишеш ці речі. Я розумію, що повернення цих територій – великий процес. Найголовніше - коли є стратегія повернення, яка вже потім переходить у тактичну та оперативну площину. Тобто насамперед має бути розроблена абсолютно реальна стратегія. В якій мова повинна йти і про військовий метод звільнення цих територій, і про політико-дипломатичний, і про будь-яке інше, тому що ситуації можуть бути різні - він уже говорять про те, що Путін не вічний і після його звільнення звільнення може обійтися малою кров'ю . Але єдиного рецепту я зараз не давав би. Ми маємо бути готові до різних ситуацій. Змінюється світова політика, йдуть геополітичні пертурбації. У Росії так само. У черевні Росії дихає Талібан, ісламський фактор нікуди не зникає. Тобто, треба бути готовими до різних ситуацій,

Міністри Зеленського в уряді Шмигаля не здатні написати осудний військовий бюджет, але з пафосом говорять про те, що готові до 2035 року побудувати новий флот і про те, що купують "Залізний купол". Схоже, що влада Зеленського вчиться піаритися на Збройних Силах України, але поки що не може зрозуміти, що відбувається на Сході України. На вашу думку, за два з половиною роки, що минули з приходу Зеленського до влади, чи зрозумів він, що відбувається на Сході та Півдні України?

Таке враження, що намагається зрозуміти. Чи здатний зрозуміти – я не впевнений. Тому що для того, щоб було це розуміння, треба було пройти через ті випробування, через які проходила Україна, особливо у гарячій фазі війни. Але якісь спроби є. Знову ж таки, останні призначення у ЗСУ – підтвердження того, що він намагається зрозуміти що відбувається, вже не чути, що він хоче подивитися в очі Путіну та побачити там світ. Тобто якісь позитивні зрушення є. У той же час те, що робиться в СБУ... У мене там багато друзів, яких просто звідти вичищають, які мають бойовий досвід. А залишають та призначають на керівні посади людей, які відмовлялися їздити до АТО. А СБУ – це один із найважливіших факторів у цій війні. Без таких структур – сильних, професійних, добре фінансованих, мотивованих – дуже важко вести бойові дії. Тобто є якісь позитивні речі і є негативні. Дуже важко говорити однозначно, у світі взагалі не існує однозначності. Поки вони при владі, їх треба всіма силами – громадянського суспільства, авторитетних людей у ​​цьому суспільстві – змушувати робити правильні українські речі.

Щодо бюджету - ми ще подивимося. Я знаю, що там якісь великі мільярди виділено, але часто потім знаходимо різницю в деталях. Припустимо, виділено понад п'ять відсотків ВВП на сектор нацбезпеки та оборони, але виявляється, що з них на самі Збройні сили – дуже малий відсоток доводиться, тому треба дивитися, як цей бюджетний процес пройде і на чому він акцентуватиме. Є там осудні люди. Той самий Юра Місягін. Ось він з 2014 року на війні, і він намагається щось добре робити незалежно від того, що він у партії "Слуга народу". Він дуже порядна людина і всі ці роки самовіддано працював заради нашої перемоги. Тобто є й добрі якісь речі, але дуже багато негативу.

Протягом семи років ми спостерігаємо, як РФ – не лише на Східному фронті, а й усередині України – веде війну. Про гібридної війни ми говоримо постійно, про різні елементи того, як РФ намагається всередині держави розхитати ситуацію. На вашу думку, серед українських чиновників є "кроти" із ФСБ і взагалі російські "кроти"? Тому що оточенню Зеленського часто кажуть, що поряд з ним є люди, які працюють не на Українську державу, або, принаймні, на ще одну, сусідню, державу, державу-агресора.

Я такої оперативної інформації не володію, щоб це стверджувати. Але зовсім не виключаю, що є агенти впливу, які працюють безпосередньо на Кремлі на найвищому рівні. У принципі це закономірна річ. Ми бачимо, як у всьому світі російські спецслужби активно працюють, корумпують певних політичних діячів. Навіть у українській ситуації нам часто вистрілює то Німеччина, то Франція, то ще хтось, коли якісь антиукраїнські речі нав'язуються через московську агентуру в Берліні, Парижі, ще десь. Часто звинувачують Єрмака як практично віце-президента України, хоча такої посади не існує... Але я з ними не в контакті з цими хлопцями, тож нічого не можу сказати конкретного.

Ви бачили, як розгорталися події на початку 2014 року і були на передовій українського фронту. Що б ви порадили зараз владі через те, що робить Лукашенко на півночі? Чи не вийде так, що наш північний кордон може повторити долю східного кордону 2014 року – коли РФ запроваджувала свої війська, коли наших прикордонників сметали з їхніх позицій?

Я вже казав, що вважаю абсолютно реальним, що на півночі таке може бути. І насамперед треба зараз максимально активізувати розгортання територіальної оборони у Волинській, Рівненській, Житомирській, Чернігівській областях, бо це той мобілізаційний ресурс, який постійно є на місці, знає цю територію і, відповідно, зміг би асиметричними методами поставити великий бар'єр спробам заходу з півночі. Наскільки мені відомо, генерал Залужний у темі й розуміє всі загрози. Вже багато робиться, відбуваються постійні вчення тощо.

Слід також активізувати діяльність наших спецслужб, і не лише у захисній площині. Ми не повинні забувати, що протестний рух у Білорусі є досить масовим і він нікуди не подівся. Місцева влада – слон на глиняних ногах. Якщо у правильне місце вдарити – прокремлівський режим Лукашенка впаде. Це дасть нам можливість нав'язувати свої сценарії. Саме тут діяльність наших спецслужб могла б дуже ефективно показати себе. Такі можливості є.

А чи є можливості влаштувати такий самий протестний рух, чи хоча б підтримати його, в Росії і все ж таки довести до розвалу агресора, щоб трошки спокійніше почуватися у своїй державі? Ну ось що буде з Росією далі? Зрозуміло, що зараз Путін "бетонує" РФ вже завдяки і за допомогою українців-колабораціоністів з ОРДЛО. Це означає, що всередині може статися вибух. Чи ви думали про те, що буде в Росії після того, як Путін відійде від влади? Чи нам треба просто високу огорожу будувати на кордонах з Росією і не чекати від північно-східного сусіда нічого доброго?

З 2014 року я постійно наголошую, що всередині РФ є багато факторів, які можуть бути для нас союзними. Це фактор зростання ісламської громади, в якій далеко не всі – кадировці, це фактор національних республік... Минулого року ми побачили протестний рух у Хабаровську – це Далекий Схід, Зелений клин. Знову наголошу: без належного доброго фінансування нашим спецслужбам важко діяти, зокрема й у РФ. Такі спецоперації, як підтримка протестних рухів, вимагають дуже великих грошей, але це набагато менше, ніж захищатися від ворожих атак і проливати кров тисяч і тисяч співгромадян. Треба грати на випередження та під це виділяти необхідні кошти. Це реально зробити – розхитати Росію, не дати їй проводити свою імперську політику.

Ось саме Іван Ферта запитує в нашій соцмережі: "Чи вважаєте ви, що Путін незабаром втратить владу? Які перспективи перевороту в Росії?"

Я досить скептично ставлюся до внутрішнього перевороту, коли там одна вежа Кремля зіграє проти іншої вежі. Путіну вдалося збудувати авторитарну систему саме нагорі. Але розрив між народом і тим невеликим верхнім чиновницьким кремлівським прошарком постійно зростає, що дає можливість розхитувати ситуацію. Але на мій погляд Путін – це колективний Путін. Шойгу, Патрушев, інші – це теж Путін. І якщо Путін піде, треба вчасно зіграти, поки там буде якась маленька тяганина, швидко все зробити, щоб не прийшов хтось ще гірший і не став ще агресивнішою політику проводити, що теж можливо. Розумом же Росію не зрозуміти, аршином загальним не виміряти.

Це правда. Валерія Дахно запитує вас: "Чи готові ви до повернення у велику політику?"

Поки що для себе такого завдання не ставив, бо подивимося ще що там із тією політикою буде. Це мені дуже болото і трясовину нагадує. Не хочеться туди активно залазити. Я звідти нікуди не подівся. Просто підрозділи Української добровольчої армії – Госпітальєри, Морська піхота Волині, Снайпера-Браконьєри – вони продовжують працювати із захисту нашої землі, резервні батальйони теж у стані постійної готовності, тому роботи вистачає і тут. Але якщо побачу якісь певні політичні перспективи, а я їх пов'язую з якимсь державницьким об'єднавчим процесом, щоб це був якийсь широкий державницький фронт, який, з одного боку, не дасть розхитати ситуацію у державі, стабілізує цю ситуацію. А з іншого - дасть перспективу людям, тому що зараз мене ситуація не влаштовує як громадянина.

Тобто, якщо потрібно буде об'єднатися націонал-демократичним силам, то вони об'єднаються та скажуть своє слово. Але досі це об’єднання було під час вуличних акцій протесту, під час Майдану. Чому в Україні немає потужної націонал-демократичної сили, яка б могла всіх об'єднати так, як наприкінці вісімдесятих об'єднав Народний рух України, який був величезною силою по всій Україні?

Так. Я брав безпосередню участь у створенні Народного Руху. Він для мене є прикладом завжди. Люди з різними світоглядними підходами, позиціями, принципами змогли тоді об'єднатися. І ми здобули перемогу – Незалежність України. Те саме ми демонстрували потім на Помаранчевому Майдані, на Революції Гідності. Об'єднаними силами можна досягати будь-яких поставлених цілей. Будь-яких, я в цьому певен. Але зараз політики вищого рівня, на жаль, ще не готові до такого об'єднання. У всякому разі, я не бачу такої готовності. Кожен має свою політичну нішу і, відповідно, так воно і йде. Звичайно, якщо зараз буде знову розгортання широкомасштабної агресії, або якісь антиконституційні, антинаціональні дії влади, то, я впевнений, об'єднання відбудеться протягом кількох днів, швидко та якісно. І ми зможемо єдиним патріотичним державницьким фронтом відстояти принципи, на яких стоїмо сьогодні – незалежність, державність, суверенітет, територіальна цілісність тощо.

Запитання від Оксани Дунько. "Кого ви бачите наступним президентом України?"

Звичайно, це суб'єктивна думка людини, яка вже восьмий рік практично на війні, але я вважаю, що главою держави має бути бойовий офіцер, краще - генерал. Я бачу такою людиною, наприклад. Михайла Забродського. Але це не категорично, ні. Це один із тих, хто в політиці з фронту, має повагу та авторитет, який навчається як політик. Тому я орієнтуюсь на нього. Але не виключаю, що може бути якийсь інший генерал, старший офіцер, який також захоче реалізувати себе у політиці та стати президентом. Тим більше, чесно кажучи, після Зеленського досить легко бути президентом будь-кому: рівень того й цих людей дуже різняться.

Але й просто, й складно. Тому що Зеленський може розважати публіку, створювати видосики, постійно годувати цими казками, "Сватами", продовженням "Слуги народу". А серйозній людині буде важко пояснити, як складно зараз у державі.

Ось у нас протягом семи років постійно є відчуття, що ось-ось до влади прийде хунта. Ну, хунта у хорошому сенсі цього слова, бо хунта – це люди, які воювали, які знають, що таке українська незалежність, що таке майбутнє Української держави, які здатні захистити Українську державу та довели це. На вашу думку, чи колись з'явиться в Україні така політична сила, яка об'єднає тих, хто воював на українсько-російській війні? Рівень довіри до української армії, до ветеранів – досить високий. І, можливо, ця політична сила врешті-решт вирішить майбутнє президентство?

Не виключаю, що такий процес може статися. Але мені здається, що така політична сила має бути складовою єдиного державного фронту. Я б із задоволенням брав у такій хунті участь як один із багатьох відповідальних за долю держави людей. Відосики - річ хороша, але реалії життя зовсім інші, ніж у "Слузі народу" показують. Відповідно, те, що ми весь час у цьому глобалізованому світі втрачаємо, не витримуємо конкуренції, чисельність громадян України зменшується катастрофічними темпами – все це треба зупиняти. Рівень економічної свободи в Україні є вкрай незадовільним, дивують із цією фіскалізацією, прикриваючись якимись добрими намірами. За Порошенка такого не було, хоч його обливали реально. Я з багатьма підприємцями спілкуюся: можна було спокійно працювати, створювати робочі місця, без жодних перевірок. Тому ситуація складна і її треба міняти.

Про те, як міняти ситуацію. Двадцять років тому, коли розгорталася акція "Україна без Кучми", було багато надій. Ми мріяли про те, якою буде Україна, коли Кучма піде з влади. Коли у 2004 році до влади прийшов Ющенко, також було багато надій на те, що зараз почнуться кардинальні зміни в державі. Чи думали ви про те, якою буде Україна після президента Зеленського?

Безумовно, думки витають у голові. Якогось глобального позитиву, коли йде економічне зростання, перемоги на фронтах, такого поки що немає. Бачимо пандемію, пов'язані з нею незграбні події, бачимо, як витрачався ковідний фонд. Тому в мене не дуже добрі думки про те, якою буде Україна після Зеленського. Ну, що "після Зеленського" настане час, це однозначно, мені здається, що вже недовго залишилося чекати, але при цьому нам треба змінити якість української політики, якість української держави. Тут мають бути системні зміни, а не просто якесь "велике будівництво". Має бути стратегічний правильний погляд на розвиток нашої державності, і ми всі маємо брати у цьому безпосередню участь. Інакше наші діти та онуки не матимуть тут перспективи. Ви ж бачите: 63% працездатного населення готове їхати закордоном на заробітки. Це все реальний результат діяльності Володимира Зеленського як президент, який практично сконцентрував всю владу в державі у своїх руках, або в руках Офісу, так навіть правильніше сказати.

Схоже, що він має намір сконцентрувати ще більше влади. Верховна Рада днями ухвалила Закон України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну чи політичну вагу у суспільному житті (олігархів)". Зеленський та його команда хочуть ще й контролювати тих, хто має фінансову владу в Україні, а отже, і політичну владу. Ви оптиміст щодо деолігархізації щодо Зеленського, чи ні?

Я згоден із позицією Сергія Рахманіна. Він правильно сказав, що реєстрами війну з олігархатом не виграють. Знову ж таки, мають бути системні дії. Якби цей закон був першим кроком і потім ми б бачили логічне продовження: як зробити так, щоб монополію зруйнувати... Олігархат - однозначно негативне явище для України, його треба обмежувати у багатьох речах, але одним цим законом виграти війну з олігархами неможливо.

Що в цій ситуації може врівноважити владу Зеленського? Зрозуміло, що за нього та за його партію проголосували виборці. Уся влада у нас легітимна, обрана на демократичних виборах. Але. Ці всеїдні спроби керувати всіма напружують і вимагають певних застережень. Безмежна влада вимагає чіткого звіту за цю владу та чітких відповідей на питання суспільства. Чи може бути громадянське суспільство, всі ми, тим самим важелем, який змусить Зеленського схаменутися в цій вседозволеності і почати робити те, що люди артикулюють на вулицях наших міст?

Наше громадянське суспільство і зараз чинить великий тиск на Зеленського, на його владу. Я більш ніж впевнений, що якби не тиск таких структур як "Рух опору капітуляції", то ситуація розгорталася б за набагато гіршим сценарієм. Але єдине, що може стати реальною противагою – це об'єднана державна опозиція. Нехай із різних політичних сил, але об'єднана з єдиним координаційним центром. Бо коли немає сильної опозиції, будь-яка влада розбалансується та починає витворяти все, що хоче. Тому треба об'єднуватись усім державницьким силам - і парламентським, і позапарламентським. Виходити можна на дострокові парламентські вибори, чому б ні? Цим можна позбавити владу монополії і це може бути однією з вимог об'єднаної державницької опозиції.

З моменту президентських виборів минуло два з половиною роки, після парламентських – два роки. Чому 73% тих, хто прийшов на виборчі дільниці на президентських виборах 2019 року, віддали голоси Зеленському?

Там є сума факторів. Ми ж бачили, як багато людей, які мали державну свідомість, голосували за Зеленського. Я не голосував, бо розумів негативні наслідки для держави за умов війни. Не було б війни – можна було б пограти, а так поганий експеримент вийшов. Була незадовільна ситуація за попередньої влади, яка мала дуже багато досягнень, але й багато негативних речей. Плюс люди завжди хочуть бути ошуканими. А їх було як дурити саме через олігархічні ЗМІ. Подивилися серіальчик – отримали президента, дуже просто.

Залишилось кілька хвилин розмови. Хотів би почути ваш прогноз щодо подальшого розвитку подій в Україні з огляду на виклики з боку Російської Федерації, оскільки ви добре знайомі із ситуацією.

Прогнози – справа невдячна. Щодо агресії Росії. Думаю, вона розгортатиметься, бо жодних підстав для реалізації Мінська (Мінських домовленостей, - ред.) в Україні немає, бо суспільство цього не дозволить. Відповідно, Путін активніше використовуватиме силові фактори, спробує розхитувати державу зсередини. Економічна ситуація не покращиться, а без економічного базису воювати важко.

Тому треба боротись, а там буде видно. Головне – не виходити з бою.

А чи достатньо зараз українська влада, українські спецслужби приділяють увагу внутрішнім ворогам, які є в Україні, п'ятій російській колоні? Йдеться не лише про політиків, а й про ЗМІ, які працюють на Москву, про філію РПЦ в Україні – великий загін, який будь-якої миті може стати загоном ФСБ під час заходу російських військ в Україні. Чому влада недостатньо звертає на це увагу та не вживає превентивних заходів для ліквідації цієї загрози?

Мабуть, тут і виявляються ті агенти впливу, які нагорі. Вони блокують такі речі. Я неодноразово звертався до влади – і попередньої, і цієї – про те, що питання РПЦ в Україні має вирішуватися кардинально. Ми ще у 2014 році побачили і на Півдні, і на Сході, що це просто загін російської спецслужби, який виконує всі накази Кремля, це ворог нашої держави. Безперечно, таких дій недостатньо. Вони саботуються, блокуються. Ми бачимо навіть за назвою – ця російська конторка називається УПЦ. Те саме за агентурою. Я дуже вдячний Зеленському за Медведчука. Щоправда, наша дуже незалежна судова гілка дала йому домашній арешт. Наші хлопці, які трішки пошуміли під ОПУ, сидять у СІЗО без права застави, а він сидить у себе в маєтку і звідти координує всю антиукраїнську діяльність.

Сподіватимемося, що й вони сидітимуть не в маєтках, а у в'язницях. Час нашої розмови добіг кінця. Спасибі.

Jarosz - Zelensky: "Lohanulsya? Sorry!"

By

 

rudenko.kiev.ua

24 min

View Original

29 September 2021

So. Dmitry, on September 19, pseudo-elections to the State Duma of the Russian Federation were held in Russia. Representatives of the so-called LPR and DPR, or rather those who live in the territory of ORDLO, also took part in them. According to preliminary data, about 200 thousand Ukrainians who have Russian passports took part in this event. They voted either online or on the territory of the Russian Federation, in Rostov. There were also voters in the annexed Crimea. Until now, there is no law in Ukraine on liability for collaborationism with the occupiers. In your opinion, how should our state deal with accomplices of the occupiers?

You already mentioned the collaboration law. It is very relevant and should be accepted. Moreover, specific proposals have already been submitted by the National Corps, and we supported such a bill. Such a law would make it possible to clearly dot the "i" in the matter of both voting and cooperation with the occupation administrations. Everything must be approached systematically. After the occupied territories are liberated, this law will have to be fully implemented.

Is it necessary to deprive Ukrainian citizenship of people who go to pseudo-elections to the State Duma of the Russian Federation?

In my opinion, yes. Because to deprive them of their citizenship is to allow Russia to continue to influence the situation in the state through these people, through such its electoral agents. That is, here everyone has to choose: you are with the aggressor country or with Ukraine, which has been waging a war for independence for the eighth year.

In this context, a big question arises: what to do with those citizens of Ukraine who have Russian passports after the liberation of Donbass? It is clear that there should be a plan for the reintegration of the occupied Donbass, but what to do with these people? It is obvious that the war is not only for the occupied territory of the state, but also for the brains of these people.

In my opinion, a process similar to the denazification in Germany after the Second World War is needed. We will face the same problem, because we are well aware that the so-called Russian media are brainwashing these people and we are losing not only those who have passports, but also the younger generation, for whom the so-called military-patriotic clubs are being created, which are already forming not citizens of Ukraine. It will be a very difficult job (reintegration - ed.). It is impossible to speak about any total "cleansings". Here it will be necessary to wage and continue the war for the minds and souls of Ukrainians drugged by Russian propaganda. Of course, I am convinced that active collaborators will leave Ukraine when the ORDLO and Crimea are liberated, because they are afraid of punishment for their deeds.

Participation in pseudo-elections to the State Duma and the activation of these voters who were issued passports. There are about 700,000 of them in the occupied Donbas, while in Crimea, perhaps, everyone has Russian passports. But the "elections" in the Donbass are Russia's confirmation of the fact of the occupation of ORDLO, Russia controls these territories, which are Ukrainian. What other evidence is lacking in the world for Ukraine to finally receive appropriate support and for the whole world to start saying that Russia is not just an aggressor, but a terrorist country?

In my opinion, this was clear back in 2014. The civilized world, our partners, are very tight on support. We remember all those years when, during the most difficult, hottest stage of the war, there was not even a supply of weapons, not to mention some other things. Therefore, in my opinion, here one should rely, first of all, on the own forces of the Ukrainian people and extract to the maximum what can be extracted. The world is globalized, there is a huge competition between countries in the world, each country has its own national interests, which very often do not coincide with Ukrainian ones. Evidence, starting with the downing of the Boeing MH17 and the years of the hot war - well, I don’t know what other evidence the world needs to understand that this war is going on, that aggression is taking place, that the Russian Federation is a terrorist entity. We see what is being done in this Russia. They predict 4-5% economic growth next year. That is, sanctions do not make any difference in principle, because a radical rise in energy prices allows Russia to do what it does, fill its military budget and continue to pursue its aggressive policy. Now, if the civilized world imposed an embargo on oil and gas supplies, this would be the biggest blow to the Russian empire and its imperialist sentiments, otherwise... I think that this hybrid war that began in 2014 will continue. And the threats that we now have around the entire perimeter, the events in Belarus, are becoming more and more real. And almost every day I expect the deployment of a full-scale aggression against Ukraine. The people and the authorities must be prepared for such a scenario. because the radical rise in energy prices allows Russia to do what it does, fill its military budget and continue to pursue its aggressive policy. Now, if the civilized world imposed an embargo on oil and gas supplies, this would be the biggest blow to the Russian empire and its imperialist sentiments, otherwise... I think that this hybrid war that began in 2014 will continue. And the threats that we now have around the entire perimeter, the events in Belarus, are becoming more and more real. And almost every day I expect the deployment of a full-scale aggression against Ukraine. The people and the authorities must be prepared for such a scenario. because the radical rise in energy prices allows Russia to do what it does, fill its military budget and continue to pursue its aggressive policy. Now, if the civilized world imposed an embargo on oil and gas supplies, this would be the biggest blow to the Russian empire and its imperialist sentiments, otherwise... I think that this hybrid war that began in 2014 will continue. And the threats that we now have around the entire perimeter, the events in Belarus, are becoming more and more real. And almost every day I expect the deployment of a full-scale aggression against Ukraine. The people and the authorities must be prepared for such a scenario. Now, if the civilized world imposed an embargo on oil and gas supplies, this would be the biggest blow to the Russian empire and its imperialist sentiments, otherwise... I think that this hybrid war that began in 2014 will continue. And the threats that we now have around the entire perimeter, the events in Belarus, are becoming more and more real. And almost every day I expect the deployment of a full-scale aggression against Ukraine. The people and the authorities must be prepared for such a scenario. Now, if the civilized world imposed an embargo on oil and gas supplies, this would be the biggest blow to the Russian empire and its imperialist sentiments, otherwise... I think that this hybrid war that began in 2014 will continue. And the threats that we now have around the entire perimeter, the events in Belarus, are becoming more and more real. And almost every day I expect the deployment of a full-scale aggression against Ukraine. The people and the authorities must be prepared for such a scenario. And almost every day I expect the deployment of a full-scale aggression against Ukraine. The people and the authorities must be prepared for such a scenario. And almost every day I expect the deployment of a full-scale aggression against Ukraine. The people and the authorities must be prepared for such a scenario.

Is the Ukrainian government now ready for the possible deployment of a full-scale war of the Russian Federation against Ukraine? You mentioned Belarus. Over the past months, Lukashenka has repeatedly spoken about the threat from Ukraine. It cannot be ruled out that on the Ukrainian-Belarusian border the FSB of the Russian Federation will arrange deliberate provocations so that the troops of Belarus, or, more simply, the troops of the Russian Federation, come from the north and in Ukraine, in addition to the Eastern Front, the Northern Front also arose.

Yes. This danger exists and is very serious. The West-2021 exercises, which took place in Belarus on September 10-16, confirm the aggressive intentions of Russia and Belarus, which has almost been annexed by the Russian Federation. I very positively assess the appointments that have taken place in the leadership of the Armed Forces of Ukraine. I mean the Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine, General Zaluzhny, and the Commander of the Joint Forces Operation, General Pavlyuk, the appointment of my good friend Oleg Mikats to the Vostok Operational Command. I saw that, nevertheless, Zelensky is also aware of the possibility of large-scale aggression, and his instinct for self-preservation leads to such absolutely normal appointments. Although I understand certain threats associated with these appointments. These are military officers. And if the Ukrainian authorities do not provide the Armed Forces of Ukraine with sufficient funding, weapons, ammunition, their appointment may lead to discrediting them. The main thing is to prevent this. That is, it is necessary to extract the maximum from power in order to adequately support our Armed Forces, so that they can adequately resist Russian aggression.

You spoke about the provision of the Armed Forces of Ukraine. Today, the amount that the authorities owe to the military is already known - almost 6 billion hryvnias. Due to the demotivation of the military, about 65% leave after the first year of the contract, and the understaffing of personnel in the army is at least 40%. How does the army perceive this underfunding and this situation when the army does not have enough funding during the war?

The question is rhetorical and the answer is clear. Underfunding is perceived extremely negatively. I am happy with the ongoing construction of roads and some repairs. But you need to prioritize correctly. Why build a road to the border, which, relatively speaking, will be driven by Russian tanks after some time? Are we improving communications for their offensive? That is, there must be some limit to everything. Yes, Ukraine needs extensive restoration, reforms, etc., but the power component - the Armed Forces of Ukraine, the Security Service of Ukraine, the GUR, etc. - should be in the priority of the authorities. And this, unfortunately, we do not see. But the material is only one aspect. There is also another - moral motivational. If we do not talk about victory, about the liberation of territories, the army will become discouraged and demotivated. And these, as my battalion commanders call them, "post-shootings" that take place in the east of Ukraine, won't lead to anything good. We have the possibility of tactical advancement, strikes against their headquarters. We need to be more active. And those officers and generals who now head the Armed Forces are ready for such actions. We just need political will and intensification of our actions on the Eastern Front. Because if we do not impose our initiative on the enemy, then the enemy will become impudent and destroy our golden fund - the guys who defend the statehood and independence of Ukraine.

By the way, about motivation and fighting spirit. What is happening now around the case of the failure of the case of the "Wagnerites" obviously does not give grounds for those who serve in the Armed Forces of Ukraine and special services for any positive emotions. We see this story unfold starting in July 2020. For almost a year, Zelensky's team said that this operation did not take place. Even now, when the VSK VR, which consists of eight members, seven are members of the Servant of the People faction, admits that there was an operation, when they start listening to the former head of the GRU MO Vasily Burbo ... How, in your opinion, does this affect our the military on those who carry out special operations and measures against the Russian aggressor, which, perhaps, we will not hear about so soon?

Of course, when the authorities cannot take responsibility for such failures as the one that happened ... As a person who is a little in the know, I know that this operation was carried out and I think that it had a very high chance of success. It would give a lot of advantages not only for the Ukrainian special services, but also for the Ukrainian authorities and the whole society, because such things inspire to accomplishments, to new victories. When such things break down at the behest of the top leadership of the state, this, of course, both discredits and demotivates the people involved in such work, the special services. And the guys at the forefront... You understand what inspiration would be: here, the enemies who stood against you here were detained, the twins from the GRU and the SBU carried out such a grandiose operation. Of course, it would inspire and motivate for new achievements and victories. But there is as it is. I already said that in Zelensky's place... Well, he's already screwed up (a popular word for him) - so apologize to those guys involved in the operation, don't lie! Therefore, in the 21st century, sooner or later, lies still come out. They lie, they make such a fuss - it's just terrible. You are the Supreme Commander-in-Chief, by the will of fate you became him. So behave accordingly. Made a mistake - go out and repent. But they can't even do that. Therefore, disinformation is everywhere: Bezuglyaya says one thing, the OPU - another, the president himself - the third. This is horror, it should not be like this in a state that is waging war with such a large and powerful enemy. such a fence - just horror. You are the Supreme Commander-in-Chief, by the will of fate you became him. So behave accordingly. Made a mistake - go out and repent. But they can't even do that. Therefore, disinformation is everywhere: Bezuglyaya says one thing, the OPU - another, the president himself - the third. This is horror, it should not be like this in a state that is waging war with such a large and powerful enemy. such a fence - just horror. You are the Supreme Commander-in-Chief, by the will of fate you became him. So behave accordingly. Made a mistake - go out and repent. But they can't even do that. Therefore, disinformation is everywhere: Bezuglyaya says one thing, the OPU - another, the president himself - the third. This is horror, it should not be like this in a state that is waging war with such a large and powerful enemy.

But it is obvious that someone should be responsible for high treason.

Undoubtedly! I am convinced that sooner or later those who disrupted this operation will have to answer.

Question from Maxim Sivocholenok from our social networks. "How can Ukraine return Crimea and Donbass? What would you advise the authorities?"

Well, you can't describe these things in two minutes. I understand that the return of these territories is a big process. The most important thing is when there is a return strategy, which only then goes into the tactical and operational plane. That is, first of all, an absolutely real strategy must be developed. In which we should talk about the military method of liberating these territories, and about the political and diplomatic, and about any other, because the situations can be different - they already say that Putin is not eternal and after his departure, the liberation can cost a little blood . But I would not give a single recipe now. We must be prepared for different situations. World politics is changing, geopolitical upheavals are underway. In Russia the same. The Taliban breathes in the belly of Russia, the Islamic factor does not disappear anywhere. That is, you need to be prepared for different situations,

Zelensky's ministers in Shmyhal's government are not able to write a sane military budget, but they say with pathos that they are ready to build a new fleet by 2035 and that they are buying the Iron Dome. It seems that Zelensky's authorities are learning to promote themselves in the Armed Forces of Ukraine, but so far they cannot understand what is happening in the East of Ukraine. In your opinion, in the two and a half years that have passed since Zelensky came to power, has he understood what is happening in the East and South of Ukraine?

It looks like he's trying to understand. Can I understand - I'm not sure. Because in order to have this understanding, it was necessary to go through the trials that Ukraine went through, especially in the hot phase of the war. But there are some attempts. Again, the latest appointments to the Armed Forces of Ukraine are confirmation that he is trying to understand what is happening, you can no longer hear that he wants to look Putin in the eye and see the world there. That is, there are some positive developments. At the same time, what is being done in the SBU... I have many friends there who are simply expelled from there, namely those who have combat experience. And they leave and appoint people who refused to go to the ATO to leadership positions. And the SBU is one of the most important factors in this war. Without such structures - strong, professional, well-funded, motivated - it is very difficult to conduct military operations. That is, there are some positive things and there are negative ones. It is very difficult to speak unambiguously, in the world there is no unambiguity at all. While they are in power, they must be forced by all means - civil society, authoritative people in this society - to do the right Ukrainian things.

On the budget - we'll see. I know that some big billions have been allocated there, but often later we find differences in details. For example, more than five percent of GDP has been allocated to the national security and defense sector, but it turns out that the Armed Forces themselves account for a very small percentage, so we need to see how this budget process goes and what it will focus on. There are sane people there. The same Yura Misyagin. Here he is in the war since 2014, and he is trying to do something well, regardless of the fact that he is in the Servant of the People party. He is a very decent person and all these years he worked selflessly for our victory. That is, there are some good things, but a lot of negativity.

For seven years, we have been watching how the Russian Federation - not only on the Eastern Front, but also inside Ukraine - is waging war. We are constantly talking about a hybrid war, about various elements of how the Russian Federation is trying to undermine the situation within the state. In your opinion, among the Ukrainian officials there are "moles" from the FSB and in general Russian "moles"? Because Zelensky’s entourage is often told that there are people next to him who do not work for the Ukrainian state, or at least for another neighboring state, an aggressor state.

I do not have such operational information to assert this. But I do not exclude at all that there are agents of influence who work directly for the Kremlin at the highest level. In principle, this is a natural thing. We see how Russian special services are actively working all over the world, corrupting certain political figures. Even in the Ukrainian situation, Germany, then France, or someone else often shoots at us when some anti-Ukrainian things are imposed through Moscow agents in Berlin, Paris, somewhere else. Yermak is often accused as practically a vice-president of Ukraine, although such a position does not exist ... But I am not in contact with these guys, so I can’t say anything specific.

You saw with your own eyes how the events unfolded in early 2014 and were at the forefront of the Ukrainian front. What would you advise the authorities now in view of what Lukashenka is doing in the north? Will it not turn out that our northern border can repeat the fate of the eastern border of 2014 - when the Russian Federation sent in its troops, when our border guards were swept away from their positions?

I have already said that I consider it absolutely real that this can happen in the north. And first of all, it is now necessary to maximize the deployment of territorial defense in the Volyn, Rivne, Zhytomyr, Chernihiv regions, because this is the mobilization resource that is constantly in place, knows this territory and, accordingly, could put up a large barrier to entry attempts using asymmetric methods from North. As far as I know, General Zaluzhny is in the subject and understands all those threats. A lot is already being done, there are constant exercises and the like.

It is also necessary to intensify the activity of our special services, and not only in the defensive plane. We must not forget that the protest movement in Belarus is quite massive and it has not gone away. The local government is an elephant on feet of clay. If you hit the right place, Lukashenka's pro-Kremlin regime will collapse. This will give us the opportunity to impose our own scenarios. It is here that the activities of our special services could show themselves very effectively. There are such possibilities.

Are there opportunities to organize the same protest movement, or at least support it, in Russia and still bring the aggressor to collapse in order to feel a little calmer in your state? Well, what will happen to Russia next? It is clear that now Putin is "concreting" the Russian Federation, already thanks to and with the help of Ukrainian collaborators from ORDLO. This means that an explosion can still occur inside. Have you thought about what will happen in Russia after Putin leaves power? Or do we just need to build a high fence on the borders with Russia and not expect anything good from our northeastern neighbor?

Since 2014, I have been constantly emphasizing that there are many factors within the Russian Federation that can be allied for us. This is a factor in the growth of the Islamic community, in which far from all are Kadyrovites, this is a factor of national republics ... Last year we saw a protest movement in Khabarovsk - this is the Far East, the Green Wedge. Again, I emphasize: without proper good funding, it is difficult for our special services to operate, including in the Russian Federation. Such special operations as supporting protest movements require a lot of money, but this is much less than defending against enemy attacks and shedding the blood of thousands and thousands of fellow citizens. It is necessary to play ahead of the curve and allocate the necessary funds for this. It is realistic to do this - to undermine Russia, to prevent it from pursuing its imperial policy.

That's just Ivan Ferta asks in our social network: "Do you think that Putin will soon lose power? What are the prospects for a coup in Russia?"

I am rather skeptical about an internal upheaval, when one tower of the Kremlin plays against another tower there. Putin managed to build an authoritarian system at the top. But the gap between the people and that small upper bureaucratic layer in the Kremlin is constantly growing, which makes it possible to shake the situation. But in my opinion, Putin is a collective Putin. Shoigu, Patrushev, others are also Putin. And if Putin leaves, it is necessary to act in time, while there will be some small red tape, to do everything quickly so that someone worse does not come and start pursuing an even more aggressive policy, which is also possible. You can't understand Russia with the mind, you can't measure it with a common yardstick.

It's true. Valeria Dakhno asks you: "Are you ready to return to big politics?"

So far, I have not set such a task for myself, because we will see what else will happen with that policy. It reminds me very much of a swamp and a quagmire. I don't want to be actively involved. I didn't go anywhere from there. It's just that the units of the Ukrainian Volunteer Army - the Hospitallers, the Marine Corps of Volyn, the Snipers-poachers - they continue to work to protect our land, the reserve battalions are also in a state of constant readiness, so there is enough work here. But if I see some specific political prospects, and I associate them with some kind of statist unification process, so that it would be some kind of broad sovereignty front, which, on the one hand, will not shake the situation in the state, stabilize this situation. On the other hand, it will give people a perspective, because now the situation does not suit me as a citizen,

That is, if the national democratic forces need to unite, they will unite and have their say. But until now, this association has been during street protests, during the Maidan. Why is there no powerful national-democratic force in Ukraine that could unite everyone in the same way as the People's Rukh of Ukraine united in the late eighties, which was a huge force throughout Ukraine?

Yes. I was directly involved in the creation of the People's Rukh. He will always be an example for me. People with completely different worldview approaches, positions, principles were then able to unite. And we won - the Independence of Ukraine. We then demonstrated the same thing at the Orange Maidan, at the Revolution of Dignity. With united forces, any goals can be achieved. Anyone, I'm sure. But at the moment, top-level politicians, unfortunately, are not yet ready for such a merger. In any case, I do not see such readiness. Each has its own political niche and, accordingly, the way it goes. Of course, if now there is a new deployment of large-scale aggression, or some anti-constitutional, anti-national actions of the authorities, then, I am sure, the unification will take place within a few days, quickly and efficiently. And we will be able to defend the principles on which we stand today - independence, statehood, sovereignty, territorial integrity, and the like, with a united patriotic sovereign front.

Question from Oksana Dunko. "Who do you see as the next president of Ukraine?"

Of course, this is the subjective point of view of a person who has been practically at war for the eighth year already, but I believe that a combat officer should be the head of state, preferably a general. I see such a person, for example. Mikhail Zabrodsky. But it's not categorical, no. This is one of those who is in politics from the front, has respect and authority, who studies as a politician. That's why I'm leaning towards it. But I do not rule out that there may be some other general, a senior officer who also wants to realize himself in politics and become president. Moreover, to be honest, after Zelensky it is quite easy for anyone to be president: the level of this and these people is very different.

But it is both simple and difficult. Because Zelensky can entertain the public, create videos, constantly feed these fairy tales, "Matchmakers", a continuation of this "Servant of the People". And it will be difficult for a serious person to explain how difficult it is now in the state.

For seven years, we have constantly had the feeling that the junta is about to come to power. Well, the junta in the good sense of the word, because the junta are people who fought, who know what Ukrainian independence is, what the future of the Ukrainian state is, who are able to protect the Ukrainian state and have proven it. In your opinion, will such a political force ever appear in Ukraine that will unite those who fought in the Ukrainian-Russian war? The level of trust in the Ukrainian army and veterans is quite high. And, perhaps, this political force will ultimately decide the future presidency?

I do not rule out that such a process can occur. But it seems to me that such a political force should be an integral part of the united state front. I would gladly take part in such a junta as one of the many people responsible for the fate of the state. Videos are a good thing, but the realities of life are completely different than they show in "Servant of the People". Accordingly, what we are losing all the time in this globalized world, we cannot withstand competition, the number of Ukrainian citizens is decreasing at a catastrophic pace - all this must be stopped. The level of economic freedom in Ukraine is extremely unsatisfactory, they are acting weird with this fiscalization, hiding behind some good intentions. Under Poroshenko, this was not the case, although he was really poured over. I communicate with many entrepreneurs: it was possible to work calmly, create jobs without any checks. Therefore, the situation is complex and it must be changed.

How to change the situation. Twenty years ago, when the action "Ukraine without Kuchma" was unfolding, there were many hopes. We dreamed about what Ukraine would be like when Kuchma left power. When Yushchenko came to power in 2004, there were also many hopes that cardinal changes would begin in the state. Have you thought about what Ukraine will be like after President Zelensky?

Of course, thoughts are in my head. There is no global positive, when there is economic growth, victory at the fronts, this is not yet the case. We see the pandemic, the clumsy actions associated with it, we see how the covid fund was spent. Therefore, I have not very good thoughts about what Ukraine will be like after Zelensky. Well, the time will come "after Zelensky" is unequivocal, it seems to me that we have not long to wait, but with all this we need to change the quality of Ukrainian politics, the quality of the Ukrainian state. There should be systemic changes here, and not just some "big construction". There must be a strategic correct view of the development of our statehood, and we must all take a direct part in this. Otherwise, our children and grandchildren will not have prospects here. You see: 63% of the able-bodied population is ready to go abroad to work. This is all the real result of the activities of Volodymyr Zelensky as president, who practically concentrated all the power in the state in his own hands, or in the hands of the Office, it’s even more correct to say so.

It looks like he's going to concentrate even more power. The Verkhovna Rada recently adopted the Law of Ukraine "On the prevention of threats to national security associated with excessive influence of persons with significant economic or political weight in public life (oligarchs)". Zelensky and his team also want to control those who have financial power in Ukraine, and therefore political power. Are you an optimist regarding deoligarchization according to Zelensky, or not?

I agree with the position of Sergei Rakhmanin. He correctly said that the registries do not win the war with the oligarchy. Again, there must be systemic action. If this law were the first step, and then we would see a logical continuation: how to make sure that the monopoly is destroyed... Oligarchy is an unambiguously negative phenomenon for Ukraine, it must be limited in many things, but it is impossible to win the war against the oligarchs with this law alone.

What can balance Zelensky's power in this situation? It is clear that voters voted for him and his party. All our power is legitimate, elected in democratic elections. But. These omnivorous attempts to control everyone are straining and require certain reservations. Unlimited power requires a clear account for this power and clear answers to society's questions. Can civil society, all of us, be the very lever that will make Zelensky come to his senses in this permissiveness and start doing what people articulate on the streets of our cities?

Our civil society is still putting a lot of pressure on Zelensky, on his government. I am more than sure that if it were not for the pressure of such structures as the Surrender Resistance Movement, the situation would have unfolded according to a much worse scenario. But the only thing that can become a real counterbalance is the united state opposition. Let from different political forces, but united with a single coordinating center. Because when there is no strong opposition, any power is out of balance and starts doing whatever it wants. Therefore, it is necessary to unite all statist forces - both parliamentary and extra-parliamentary. You can go to early parliamentary elections, why not? This can deprive the authorities of the monopoly and this may be one of the requirements of the united state opposition.

Two and a half years have passed since the presidential elections, two years after the parliamentary ones. Why did 73% of those who came to the polls in the 2019 presidential election vote for Zelensky?

There is a sum of factors. We saw how many people who had state consciousness voted for Zelensky. I did not vote because I understood the negative consequences for the state in a war. There would be no war - it would be possible to play, and so a very bad experiment turned out. There was an unsatisfactory situation under the previous government, which had a lot of achievements, but also a lot of negative things. Plus people always want to be deceived. And it was like deceiving them through the oligarchic media. We watched a TV series - we got the president, it's very simple.

There are only a few minutes of conversation left. I would like to hear your forecast regarding the further development of events in Ukraine, given the challenges from the Russian Federation, since you are well aware of the situation.

Forecasts are a thankless task. Regarding Russian aggression. I think it will unfold, because there are no grounds for the implementation of Minsk (Minsk agreements, - ed.) in Ukraine, because society will not allow it. Accordingly, Putin will make more active use of force factors and will try to shake the state from within. The economic situation will not improve, and it is difficult to fight without an economic basis.

Therefore, we must fight, and there we will see. The main thing is not to leave the battle.

Is it enough now that the Ukrainian authorities, the Ukrainian special services pay attention to the internal enemies that exist in Ukraine, the fifth Russian column? This is not only about politicians, but also about the media working for Moscow, about the branch of the Russian Orthodox Church in Ukraine - a large detachment that at any moment can become an FSB detachment during the entry of Russian troops into Ukraine. Why is the government not paying enough attention to this and not taking preventive measures to eliminate this threat?

Apparently, those agents of influence that are at the top manifest themselves here. They block such things. I have repeatedly appealed to the authorities - both the previous one and this one - that the issue of the ROC in Ukraine should be resolved radically. Back in 2014, we saw both in the South and in the East that this is just a detachment of the Russian special services that follows all the orders of the Kremlin, this is an enemy of our state. Of course, such actions are not enough. They are sabotaged, blocked. We can even see by the name - this Russian office is called the UOC. The same for agents. I am very grateful to Zelensky for Medvedchuk. True, our very independent judiciary gave him house arrest. Our guys, who made a little noise under the OPU, are sitting in a pre-trial detention center without the right to bail, while he sits on his estate and coordinates all anti-Ukrainian activities from there.

Let's hope that they, too, will sit not on estates, but in prisons. The time for our conversation has come to an end. Thanks.

Read in your favorite font

Просмотры: