A new study of the frescoes of Sophia of Kyiv gave sensational results
A new study of the frescoes of Sophia of Kyiv gave sensational results
Today, St. Sophia Cathedral in Kyiv preserves the world's largest complex of secular frescoes of the 11th century. That is, these are the frescoes that reflect the specific life of that time, and they can be considered unique for temple paintings.
Doctor of historical sciences, professor Nadiya Nikitenko, leading scientist of the National Reserve "Sofia Kyivska" informed Radio Svoboda about this .
"The complex of secular frescoes includes the prince's group portrait and the wall painting of the stair towers. This is the largest fresco of the cathedral. It is unique: in those days, a prince or a king or other worldly powerful considered himself a mortal, a sinner, a "slave of God" - so his portrait was painted either on the periphery of the temple, or in the so-called lower zone of the painting.
And in Sophia of Kyiv, a group portrait of the prince is placed on three walls of the central nave (corridor), opposite the main altar under the princely choirs. This is the largest fresco of the cathedral, it is 15 meters long! And this speaks of the importance and power of princely power for the entire world at that time. Obviously, this is the prince who ordered and built the temple. So the portrait depicts the consecration ceremony of Sofia by the family of the baptizer of Russia-Ukraine, Volodymyr.
The scientific team of St. Sophia of Kyiv is sure that the founder of the temple of St. Sophia of Kyiv in 1011 was the princely couple of the baptists of Ukraine-Russia - Volodymyr and Anna. And the prince's son - Yaroslav the Wise - completed his father's work in 1018. Mosaics and frescoes, graffiti with dates on the walls of the cathedral prove this fact beyond doubt.
And on the portrait of the prince, the princely family of Volodymyr is depicted in this way: yes, Yaroslav the Wise was also depicted among the depicted characters, at that time he was still a young man. He is one of the sons represented in the prince's portrait: Unfortunately, four figures on the southern wall and two on the northern wall have survived until now, these are the prince's children. And the figures of the prince and princess, which were on the western wall, were not preserved: the wall was dismantled at the turn of the 17th and 18th centuries.
Volodymyr and Anna were depicted on it. And now on the southern wall you can see Yaroslav, followed by Boris, followed by his wife, and behind her – Hleb.
On the female half of the portrait, after Anna, Feofana (she married the Novgorod official Ostromir) comes first, Premyslava (married the Hungarian prince László Sara) comes next, and Agatha of Kyiv comes next - she married the English prince Edward, who later became king, but ruled for a short time, and became the mother of King Edgar Etheling of England and Queen Margaret of Scotland. Agatha is followed by Maria Dobroniga, the wife of the Polish king Casimir I. Many European ruling families dreamed of being related to Vladimir's family, because Vladimir had the status of a tsar.
In the portrait, Volodymyr and Anna are dressed in royal ceremonial clothes, crowns and mantles. That is, they had the title of tsars - by the way, Volodymyr appears as a tsar on his coins, because he is depicted in a crown and royal clothes. According to Byzantine ceremonial and diplomatic norms, Anna was crowned as a royal bride when she married Volodymyr.
This is told by the frescoes of the two stair towers leading to the Prince's Choir. Climbing the choir was a solemn ceremony. In those days, it was believed that during this rite the heavenly unites with the earthly, so it is not people who crown Anna and Volodymyr, but the Lord God himself.
There are no such frescoes anywhere in the world. On the fresco of the northern (women's) tower, the coronation procession of Anna is depicted on the fresco: she is dressed in a purple mantle, on her head is a royal crown (stemma), and under it we see a white cloth, a veil. That is, not just a princess came to the people, but a queen (that's what Anna is called in the chronicles), the bride of Tsar Volodymyr the Great. She is accompanied by three princesses, Anna's nieces - Zoya and Feodora (the future empresses of Byzantium) and Eudokia, the girls are also dressed in purple robes. These are ceremonial clothes that only royalty had the right to wear.
The entry of Russia-Ukraine into the Byzantine cultural and family circle was sacred, glorious, and it was for centuries, and it had to be engraved for posterity on the frescoes of St. Sophia Cathedral, because it was the central temple, a powerful spiritual center of Russia-Ukraine. That's how she announced herself to all the worlds. And no state could boast of this at that time. And this is the beginning of the 11th century!" Nadiya Nikitenko says.
According to her, until now many scientists and educators do not know about the obtained new information, but it has been published.
Нове дослідження фресок Софії Київської дало сенсаційні результати
На сьогоднішній день Софійський собор у Києві зберігає найбільший у світі комплекс світських фресок ХІ сторіччя. Тобто, це ті фрески, які відображають конкретне життя того часу, і їх можна вважати унікумами для храмових розписів.
Про це Радіо Свобода повідомила доктор історичних наук, професор Надія Нікітенко, провідний науковець Національного заповідника «Софія Київська».
«До комплексу світських фресок входить княжий груповий портрет та настінний живопис сходових веж. Це найбільша фреска собору. Вона є унікальною: в ті часи князь або цар, або інший світський можновладець, вважав себе смертним, грішним, «рабом Господнім» – тож його портрет малювали або на периферії храму, або у так званій нижній зоні розпису.
А у Софії Київській груповий княжий портрет розміщений на трьох стінах центрального нефу (коридору), навпроти головного вівтаря під княжими хорами. Це найбільша фреска собору, вона має у довжину 15 метрів! І це говорить про значення і могутність княжої влади для всього тогочасного світу. Вочевидь, це той князь, який замовив і збудував храм. Тож на портреті зображено церемонію освячення Софії родиною хрестителя Руси-України Володимира.
Наукова команда Софії Київської упевнена, що засновником храму Святої Софії Київської у 1011 році було княже подружжя хрестителів України-Русі – Володимира та Анни. А син князя – Ярослав Мудрий – у 1018 році завершив починання батька. Цей факт беззаперечно доводять мозаїки та фрески, графіті з датами на стінах собору.
І на княжому портреті відтак зображено княжу родину Володимира: так, серед зображених персонажів був зображений і Ярослав Мудрий, на той час – молода ще людина. Він один із синів, представлених на княжому портреті: На жаль, дотепер збереглись чотири фігури на південній стіні і дві – на північній, це діти князя. А постаті князя і княгині, що знаходились на західній стіні, не збереглись: стіна була розібрана на зламі XVII – XVIII століть.
На ній були зображені Володимир та Анна. А тепер на південній стіні можна бачити Ярослава, за ним іде Борис, за ним його дружина і за нею – Гліб.
На жіночій половині портрета, за Анною, першою йде Феофана (вона вийшла заміж за новгородського посадника Остромира), далі йде Премислава (вийшла заміж за угорського принца Ласло Сара), а далі йде Агата Київська – вона вийшла заміж за англійського принца Едуарда, котрий згодом став королем, але правив недовго, і стала матір’ю короля Англії Едгара Етелінга і шотландської королеви Маргарити Святої. За Агатою йде Марія Доброніга, дружина польського короля Казимира І. З родиною Володимира мріяли поріднитись багато європейських правлячих родин, бо Володимир мав статус царя.
На портреті Володимир та Анна вдягнені у царський церемоніальний одяг, корони та мантії. Тобто, вони мали титул царів – до речі, Володимир і на своїх монетах виступає царем, бо зображений у короні і царському одязі. За візантійськими церемоніально-дипломатичними нормами Анна була коронована як царська наречена, коли виходила заміж за Володимира.
Про це розповідають фрески двох сходових веж, що ведуть на княжі хори. Підйом на хори був урочистою церемонією. У ті часи вважалось, що під час цього обряду небесне єднається із земним, так, то не люди коронують Анну та Володимира, а сам Господь Бог.
Таких фресок немає ніде у світі. На фресці північної (жіночої) вежі на фресці зображено коронаційний вихід Анни: вона вбрана у пурпурову мантію, на голові – царська корона (стемма), а під нею бачимо білий плат, фату. Тобто, до народу вийшла не просто царівна, а цариця (так називають Анну літописи), наречена царя Володимира Великого. Її супроводжують три царівни, племінниці Анни – Зоя і Феодора (майбутні імператриці Візантії) та Євдокія, дівчата також вбрані у пурпурові мантії. Це церемоніальний одяг, які мали право носити лише царські особи.
Входження Руси-України до візантійського культурного і сімейного кола – це було священним, славним, і це було на віки, і це треба було закарбувати для нащадків на фресках Софійського собору, бо це був центральний храм, потужний духовний центр Руси-України. Так вона заявила про себе на всі світи. І цим тоді не могла похвалитися жодна держава. А це ж – початок ХІ століття!»,– розповідає Надія Нікітенко.
За її словами, дотепер чимало науковців та освітян не знають про здобуту нову інформацію, а вона опублікована.
Коментарі
Дописати коментар
Олег Мічман в X: «Donations and support for media resources, bloggers, projects, and individuals. https://t.co/HPKsNRd4Uo https://t.co/R6NXVPK62M» / X
https://twitter.com/olukawy/status/1703876551505309973