Гладкоствольна зброя на війні в Родезії: Browning Auto-5, улюблена рушниця Скаутів

By Slevin Totsky 

mil.in.ua

6 min

March 17, 2021

View Original

Гладкоствольна зброя, що зазвичай представлена дробовиками різноманітних систем, в наш час вже традиційно вважається зброєю для мисливців та самооборони. Велика кількість військових і цивільних стрільців ставляться до неї без необхідної поваги, мовляв, застосовувати її на війні неможливо. Втім, люди часто забувають, що для кожної роботи необхідний правильний інструмент. Не буває універсального інструменту, так само як не буває універсальної зброї.

Герой сьогодняшної статті, дробовик №1 в Родезії, Browning Auto-5.

Застосування тієї чи іншої зброї завжди зумовлено умовами: часом, місцевістю, доступністю, тактичною і стратегічною ситуацією. Дробовики, на справді, ідеально підходять для того, для чого створювалися: забезпечення колосальної вогневої потужності на відносно близьких дистанціях. В наш час, наприклад, дробовики обмежено застосовується поліцією і армію в досить специфічних ситуаціях, як от при штурмі будівлі. Вони гарно себе показують у протистоянні із короткоствольною зброєю, особливо в умовах міста. Широкий вибір боєприпасу, обмежений хіба тільки фантазією власника, дозволяє застосовувати гладкоствольну зброю як для вибиття дверей, так і для розгону демонстрацій нелетальними засобами.

Американський військовослужбовець і його Mossberg 500

Війна в умовах густої рослинності, як от бушу, часто-густо накладає обмеження на дистанцію ведення бою до мінімальних значень. Спробуйте влітку прогулятися по молодому лісу та оцінити, як далеко ви можете бачити.

При такій видимості, переваги потужної дальнобійної нарізної зброї вже є не такими суттєвими: немає значення як далеко може стріляти ваша зброя, якщо ви не бачите цілі. В таких умовах велике значення має можливість створити високу щільність вогню. Умовна картеч два нулі (яку ми будемо надалі називати просто картеччю 00), має по 9 картечин в кожному патроні. Тренований стрілець може спустошити магазин на 8 набоїв дуже і дуже швидко, надсилаючи у противника 72 снаряди, кожен із яких приблизно рівний по потужності пострілу із пістолета.

Жоден інший зразок зброї, хіба тільки кулемет, не може тягатися із гладкостволом в цьому показнику. Крім того, в дробовик можна зарядити й кульові набої. Куля 12 калібру своєю надзвичайно високою масою спокійно “продавлює” густі зарослі та летить із мінімальним відхиленням. Що вже казати про дистанції бою “в упор”- шанси вижити після отримання повного картечного снаряда метрів із 7-8 близькі до мінімальних.

А ось і рушниця у цивільних фермерів

Родезійці чудово розуміли особливості бою в таких умовах. По-перше, вони добре знали, що таке буш: багато із них було мисливцями і мандрівниками. Родезійське ж командування на великий відсоток складалось із ветеранів війни в Малайї, де воювати доводилось в тропічних джунглях. Серед військових було немало американських ветеранів війни у В’єтнамі, що гарно розуміли специфіку такого полю бою. Солдати часто самовільно брали із собою в буш звичайні цивільні помповики і двостволки в якості додаткової зброї. Питання про прийняття на озброєння гладкоствольної зброї навіть не виносилося: для всіх цих людей її переваги були очевидними.

А от і ті самі американці у В’єтнамі, що використовують рушницю, як бонг. Воістину, універсальна зброя!

Єдиним стабільним джерелом поставок зброї в Родезію, як вже було розказано в статті, присвяченій FN FAL, була Південноафриканська Республіка. ПАР замовило у свого партнера, бельгійської компанії FN, тисячу дробовиків Browning auto 5 для поліцейських потреб. Ця рушниця, що вироблялася аж з 1902 року, була першим успішним самозарядним дробовиком у світі. Надзвичайно надійний і популярний у світі зразок зброї пережив дві світові війни і був прекрасним вибором для потреб як силових структур, так і цивільних мисливців.

Пан Браунінг із своїм винаходом

Після прибуття в ПАР, ці дробовики були переправлені в Родезію, де їх дещо модернізували: сильно видовжили цівку і збільшили місткість магазину до 8 набоїв. Крім того, конструкцію рушниці було посилено додатковими точками скріплення: із них планували дуже і дуже багато стріляти важкими навісками й магнумами, а тому прагнули зменшити ризик виходу зброї з ладу.

В простій конструкції Browning Auto-5 нема чому ламатись, але все ж родезійці вирішили перестрахуватись

Велика частина потрапила до Британської Південноафриканської поліції, для виконання типових для дробовиків поліцейських задач. Але був ще один підрозділ, що забажав собі таку зброю: Група бойових слідопитів із Родезійського САС. Пізніше вони будуть передані у спадок Скаутам Селуса. Слідопити використовували Browning в якості допоміжної зброї під час свої операцій: зазвичай ним був озброєний лише один боєць із стандартного відділення (стіку) із чотирьох скаутів. Слідопити, що могли днями переслідувати групу терористів, що часто переважала їх в числі ризикували потрапити в засідку, заготовлену тими, за ким вони йшли. Коли загін потрапляє в засідку, критичною є необхідність якомога раніше подавити противника. Тут і ставала у нагоді швидка темпова стрільба із дробовика. Крім того, попадаючи під обстріл, підрозділ одразу залягав для зменшення своїх силуетів. Цим пояснюється любов родезійців до напівавтоматичних рушниць: лежачи стріляти із такої значно легше, аніж із помпових.

Родезійський Browning Auto-5. Зверніть увагу на довжину цівки і магазину: такі особливості притаманні саме для родезійської моделі

З бойовим застосуванням Browning auto 5 пов’язана трагічна, та все ж надзвичайно корисна з точку зору досвіду історія. Її світові повідав Девід Скотт-Донелан, засновник і командир Групи бойових слідопитів. Після розформування Групи він командував першим коммандо RLI, а ближче до кінця війни став інструктором із слідопитства в тренувальному таборі Ваффа-Ваффа, де проходили підготовку Скаути Селуса. В середині сімдесятих RLI та слідопити під командуванням Донелана часто працювали разом: слідопити очолювали переслідування, а бійці RLI робили те, що вміли найкраще- швидко оточували і знищували терористів.Одного ранку перший коммандо RLI був піднятий по тривозі. Фаєрфорс в складі трьох десантних гвинтокрилів Алуетт із чотирма бійцями в кожному, при підтримці ударних гвинтокрилів висунулися в район проведення операції із метою знайти і знищити групу із 40-ка терористів, помічених у цьому районі. Десант висадився в різних місцях і прийнявся до обшуку місцевості.

Бойові слідопити в роботі

Група під командуванням сержанта Пітера Уайта натрапила на слід і агресивно, бігом кинулася на переслідування ворога. Бійці не проявили достатньої уваги, а тому потрапили в засідку, що була для них влаштована п’ятьма бойовиками. Сержант Річі Сміт, та ще один боєць RLI, Даг Куксон, що йшли дещо попереду групи, були миттєво вбиті однією чергою із АК. Пітер Уайт був озброєний рушницею Browning A5, щоправда, без подовженого магазину. Він миттєво відреагував, зробивши у противників шість пострілів, повністю спустошивши магазин. Всі його постріли були вдалими- він влучив у кожного терориста. Перед тим, як піти перевірити тіла бойовиків, Уайт припав на одне коліно для здійснення перезаряджання рушниці. В цей момент єдиний бойовик, що вижив і тільки впав на землю пораненим, здійснив одинарний постріл і влучив Пітеру прямо в шию. За словами єдиного вцілілого бійця спустошеного стіку, вся перестрілка зайняла усього кілька секунд. Аби закінчити історію, додам, що цей терорист був взятий в полон.

Скотт-Донелан, що прибув на місце гибелі своїх солдат, із якими пліч-о-пліч воював багато років був емоційно спустошеним. Він не міг відвести очей від тіла сержанта Уайта, що лежав мертвим, стискаючи у руці розряджену рушницю. Біля нього на землі лежали кілька патронів, які він так і не встиг дозарядити. Більш наочного уроку щодо основного недоліку гладкоствольної зброї, обмеженого боєзапасу і довгого перезаряджання, важко собі уявити.

Вкорочений Auto-5. Дуже схожою на цю була рушниця Пітера Уайта. Ймовірно, вона була його особистою, а не армійською: армійські А5 в Родезії мали магазин на 8 набоїв.

Це був єдиний випадок за 15 років війни, коли в одному бою загинуло одночасно три слідопити.

Для кожної роботи необхідний правильно підібраний інструмент. Але інколи трапляється, що навіть правильним інструментом роботу виконати не вдається. Тому, що ідеального інструменту не існує, як і ідеальних умов.

Просмотры: