Профі радіоелектронної розвідки Михась: "…Раптом на цю частоту росіян вклинюється хтось із українців і каже: доброго ранку, москалі!"

 Профі радіоелектронної розвідки Михась: "…Раптом на цю частоту росіян вклинюється хтось із українців і каже: доброго ранку, москалі!"

Автор:  Євген Кузьменко

Слухати, фіксувати, аналізувати і співставляти почуте, ділитися інформацією з колегами – приблизно такий ланцюжок дій є основою роботи радіоелектронної розвідки (РЕР).

Про те, як працює один із найкращих (з точки зору колег) підрозділів української РЕР, "Цензор.НЕТ" розповів один з його спеців, позивний Михась.

Розмовляли в Києві, але нині підрозділ Михася на передовій, працює на український контрнаступ.

- Якщо спитати дилетанта, що таке радіоелектронна розвідка, то скоріше за все отримаєш приблизно таку відповідь: вони все розвідують за допомогою радіо та електроніки. Але мене цікавить більш функціональна відповідь. Які підрозділи входять до радіоелектронної розвідки?

- Радіоелектронна розвідка – сам по собі окремий підрозділ. Це мінімальна складова. А потім підпідрозділи, які далі розширюються. Що входить в зону інтересів РЕР? Будь-яке джерело радіовипромінювання противника. За спектром випромінювання, за типом сигналу можна зрозуміти, що це, яке це і так далі.

- …і де воно розташоване.

- Де воно розташоване – це трошечки більше до пеленгації - суміжного, але спорідненого підрозділу. В зоні інтересу РЕР більше знаходиться робота по радіо. Це коли ми знайшли якусь частоту аналогову в основній своїй масі. Аналогова – тобто будь-який радіолюбитель-дилетант може це діло слухати.

- Отже, ти працюєш у підрозділі радіорозвідки. А як ти здобув цю технічну спеціалізацію? Була якась професійна історія до війни?

- До війни я програмістом був. У 2014 році - воював у батальйоні ім.Кульчицького. Коли почалася повномасштабна війна, всі поприходили в свої частини. У нас була київська компанія. Нас направили на Вишгородський напрямок. Сиділи, як сліпі миші в окопах – і нам це не дуже сподобалося. Тоді взяли звичайний китайський баофенг, це найдешевша радіостанція; почали її крутить – оп! – знайшли радіостанцію, по якій спілкуються орки. Послухали. Проаналізували. Вилучили звідти корисну для нас інформацію. Зрозуміли, що якщо одні так спілкуються, то й у решті буде те саме. Пошукали, знайшли ще одну. А потім стали думати: як це діло поставити на поток?

- Тобто в принципі починали без будь-якого розуміння того, що було напрацьовано різними арміями на протязі десятків років.

- Абсолютно без нічого. На чистому ентузіазмі.

- І в певних моментах винаходили колесо?

- Так. Потім, більше розвиваючись, почали їздити по спорідненим підрозділам, які цим ділом займаються вже давно. Брали деякі наробки у них. Тобто подивились: ага, це діло у даного підрозділу робиться - і воно працює. А інший підрозділ робить це діло зовсім інакше - але воно теж працює. Проаналізувавши всіх, знайшли свій рецепт, свій варіант. Він теж працює, по ньому море інформації, і треба її якось переварити, усвідомити, проаналізувати з основною задачею – збереження життя підпорядкованих нам підрозділів.

- Які ще підрозділи є поруч з РЕР?

- РЕР - це мінімальна складова. Є споріднені з ним підрозділи в одній узагальненій групі технічних засобів. Це і пеленгація, і аналітика – у нас вона виділена окремо. Ми певний масив інформації, зібраний РЕР, надаємо на вторинну обробку аналітиків.

- А хто проводить первинну обробку?

- Її проводить саме оператор РЕР. Він у прямому етері має одразу знати, чи це корисна інформація, чи ні. Якщо корисна - то для кого вона корисна і як треба протидіяти, щоб завадити русні виконати такі-то задачі.

- Наведи, будь ласка, якийсь приклад.

- От зробили ми якесь перехоплення, де – я буду образно казати, - вказується, що буде переміщення якогось підрозділу з точки А в точку В. Ми по співпраці з підрозділом пеленгації розуміємо, де приблизно точка А, знаємо, де приблизно буде точка В. Знаємо і час, коли буде переміщення. Знаємо приблизний автопарк або групу піхоти, яка буде переміщатися. Тоді ми повідомляємо суміжному підрозділу аеророзвідки, що там-то буде рух техніки чи піхоти; будь ласка, проведіть дорозвідку. Вони проводять дорозвідку за допомогою дронів. І тоді є взаємодія з артою. Тобто якщо ми бачимо рух колони, по ній відпрацьовують.

- Тобі треба в академії викладати - дуже наочно все пояснив.

- Так я ж за освітою викладач.

- От воно і відчувається. Підсумок: що бригаді дає ефективний працюючий підрозділ РЕР?

- Море інформації.

- І при цьому він є максимально ефективний, коли усі ці гілки працюють у взаємодії одна з одною?

- Взаємодія – це наше все. Якщо є гарно налагоджена взаємодія, то підрозділ живий, ефективний, працює. А що він дає бригаді? Знову ж таки, відповім на власному прикладі. Ми зробили перехоплення, де командир артилерії підрозділів Російської Федерації надавав координати для враження командиру гармати. Вони їх передають в шифрованому вигляді. Я це діло оперативно – тут мені пощастило – розшифрував, передав на точку, куди мало бути ураження. Люди встигли сховатися і сховати техніку.

Важливий нюанс. Вони після того, як по ним був вогонь, доповіли, що був вогонь приблизно з таких-то засобів. Я цим ділом підтвердив своє розшифрування, ключ розшифрування і на наступні 2-3 години, як зірки стануть з шифрування у окупаційних військ, ми вже знали всі координати, куди буде стріляти артилерія. Тобто збереження життя. Одразу наочно.

- А ти один з тих, хто в прямому етері усе це відслуховуєш?

- Так, я є один з тих, хто вислуховує.

- Зрозуміло, що день на день не приходиться. Але який приблизно відсоток того, що ти щодня слухаєш, видається неважливим, і скільки відсотків становлять оті діаманти інформації?

- Будь-яка інформація за суттю своєю є важливою. Є інформація, яка важлива вже зараз, а є інформація, яка важлива в більш довгостроковій перспективі. Є інформація, яка з першого погляду здається нецікавою, незрозумілою, взагалі зайвою.

- Давай одразу з прикладами.

- Беремо, скажімо, сферичний ліс Кремінної – це Серебрянське лісництво, де йшли активні бойові дії. Звідти на помивку відправляється певна кількість орків. І їх просять по дорозі закинути якомусь Васі радіостанцію. Ми розуміємо, де це позиція, звідки вони їдуть. Ми розуміємо, що на помивку вони поїдуть в Кремінну. А по дорозі знаходиться якийсь Вася без радіостанції. Тобто там якась позиція, про яку ми не знаємо. На карті робимо відміточку, що, ага, там щось є. Далі було перехоплення, де тилові служби кажуть, що на третю роту потрібно стільки-то спальників, стільки-то карематів і три буржуйки на бліндажі. На іншу роту - інша кількість.

З першого погляду, ця інфа не важлива. Але для більшого детального аналізу - це прямо вау, бо це будує структуру підрозділу. Тобто ми знаємо, що з такої-то роти у даному місці стільки-то військовослужбовців, з такої-то – стільки-то…

- Одразу виникають аналогії з Шерлоком Холмсом у двох речах. Перше: не треба нічого забувати, треба зберігати будь-яку інформацією.

- Вже досвід навчив, що все цікаве, що з цифрами, позивними і власними назвами, - треба вихоплювати.

- І друге. Що диявол криється у деталях.

- Знову ж таки з власного досвіду. Новорічна ніч, з тієї сторони всі п’ють, всі гуляють. Але в цей час у них дуже сильно розв’язався язик. Вони почали по відкритому зв’язку один одного вітати з Новим роком. І наче інформація не дуже важлива. Але: вітаємо нашого командира (позивний, ім’я, прізвище) з Новим роком – галочка. І так далі. Вони за новорічну річ повну структуру деяких підрозділів намалювали!

- Принагідно спитаю про те, як на Новий рік наші накроїли росіян у Макіївці. Думаєш, це була схожа історія?

- Цілком може бути.

- Що вони після курантів всі повиходили з телефонами – і почалося: мама, привет, поздравляю тебя с Новым годом…

- Там вони не мамі дзвонили. Вони сиділи і чекали на привітання президента. Їх всіх зігнали на це привітання. І Їм прилетіло.

- Тобто ми скористалися оцією їхньою жорсткою вертикальною побудовою війська.

- Так, у них дуже вертикалізоване військо.

- На відміну від нашого.

- У нас теж вертикалізоване, але не так критично. У нас коли підсипалася вертикаль, гілка управління, прокидається хазяйнуватість українців. Мовляв, я сам собі хазяїн, а у мене сусід теж толковий, давай я з ним попрацюю, не чекаючи наказів з гори.

- Як на практиці виглядає ваша робота? Ви переважно сидите десь у підвалах чи бліндажах серед шнурів та ноутбуків

- Ми, саме наш підрозділ, зробили одну річ, яка вирізняє нас від того, як працюють інші групи РЕР Збройних сил і так далі. Бо зазвичай групи РЕР Збройних сил сидять за 15 км від нуля і величезними антенами слухають.

- А ви?

- А ми брали антени, як то кажуть з гівна і палок. Які максимально не схожі на антени. Скорше на те, як вудочка стирчить з вікна. І виставляли їх в 60 метрах від позицій окупаційних військ. 60 метрів – вони за великого бажання можуть гранатою дістати. Виставили антену, протягнули шнурочок, десь сховалися в бліндажик. Налаштували апаратуру, сидимо-слухаємо. Це нахабство в тому, що коли ти сидиш за 15 км, ти звичайні радіостанції не чуєш. Ти чуєш ретранслятори, які більш потужні, у них більш потужний сигнал. І вся увага йде на них. А тут ти сидиш так, що візуально бачиш ворога і чуєш портативну радіостанцію. Портативні - вони можуть не через ретранслятор. Тобто зв'язок там - два найближчі окопи. Ретранслятор – це вже більше на керівництво – на КСП, на штаб підрозділу. А при розмові з окопу в окоп видається набагато більше цікавої і смачної інформації.

- З цього ми робимо висновок, що, як правило, ви працюєте в підвалах і бліндажах, але при цьому є досить багато моментів, де самі бійці вашого підрозділу наражаються на небезпеку.

- У нас в підрозділі ідеально здорові - тільки свіжонабрані. І ми продовжуємо вербувати людей. Нам треба мізки - бо це більше робота для мізків. Ти маєш бути не сильний, ти маєш бути розумний. А так усі контужені. Хтось по 2, хтось по 3 рази.

- Ти контужений?

- Двічі. Одна контузія у мене дуже давня, з 2014-го. А друга контузія – це вже повномасштабна, 1 червня під час штурму орками Святогірська. Там прям летіло в нас все, що може літати. Це вже не виконання завдань було. Це було врятування свого власного життя. То був такий період, коли по двох піхотинцях в полі вони могли випустити 40 120-х - і навіть не попасти.

- Що таке втома у бійця радіоелектронної розвідки?

- На власному прикладі. Робота 24/7… Це голосно кажучи, бо треба ж поспати. Але на сон більше трьох годин на добу не виходило.

- А що тобі сниться?

- Нічого. Просто виключився, включився. Настільки втома, що просто ліг – відрубився. Я в броні, в касці, отак просто притулився до стіни, заснув. І то, поки спиш, тебе можуть розтовкати. У нас є наш локальний мем: війна почалася! Це на одній з частот в день початку Харківського контрнаступу прозвучала одна фраза - і далі ця частота заткнулася навіки. Оця фраза "война началась". У нас це тепер локальний мем. Як тільки починаються якісь гострі бойові дії: война началась! І от коли "война началась", мене будять у будь-який час, коли б це не було, як би це не було. І знову ж таки, спираючись на побратима з нашого підрозділу, раніше з батальйону Кульчицького, зараз ми ж перебралися до іншої бригади: попав на війну - вмер від енергетиків. Енергетики випиваються відрами. Кава – ще більшими відрами. Була навіть ідея каву заварювати на енергетиках. Бо спати хочеться сильно, але треба працювати.

- Каву на енергетиках?

- Так, щоб…

- У кулінарних шоу такого не показують.

- Ні. За мирного життя такого взагалі не готують.

- Розкажи про типову ситуацію або задачу, з якою тобі як спецу з РЕРу доводиться працювати.

- Типові завдання – це постійний аналіз і моніторинг усіх частот, пошук нових частот, по яким спілкуються окупанти. Є нетипові задачі. Зовсім нетипові.

- Наведи приклад.

- Атака на позиції наших. На них напали, розбили. Два чоловіки зникли безвісти. У нас задача - повністю перелистати все те, що "наші" орки, які навпроти нас стоять, і суміжні підрозділи говорили про язики або полонених, кого взяли в полон. Визначити, чи в полоні наші хлопчики, чи їх десь вбили-закопали. Довідатися, яка доля бійців, яка доля взагалі тих, хто потрапив у полон. Бо раніше в полон набирали і кудись везли на Росію. Все залежить від підрозділу. Вагнера частіше за все не бавляться з полоненими, вони їх стріляють. Або якогось самого цікавого для них командира чи якогось найбільш язикатого забирають, решту стріляють.

- А у вагнерів теж є свій підрозділ РЕР?

- Про підрозділи РЕР Вагнера я в принципі не чув. Про підрозділи РЕР у регулярних військах – так.

- А як щодо аеророзвідки?

- Аеророзвідка у них є, як управління аеровійськами. Піднімають дрон – і той слідкує за штурмовими діями. Командир сидить десь подалі і по радіо за допомогою "очей" керує штурмовими діями.

- Були такі дні, коли ти був гордий підрозділом і собою, і казав собі: "сьогоднішній день прожитий не дарма"?

- Так. Ми супроводжували рух колони окупантів, які під час Харківського контрнаступу виходили зі Студенка. Виходили колоною і доповідали, що їде колона, стільки-то транспортних засобів, стільки-то людей.

- Це вони вже драпали?

- Вони драпали. Їх гнали в шию зі Студенка. Вони через Святогірськ поїхати не могли, бо він вже був зайнятий. Тому їхали в об’їзд через Соснове. А в Соснове вже підійшли наші сили. Орки визивали на себе вогонь своєї ж арти, коригували її. А ми по їх коригуванню коригували нашу арту. Як результат - колона розбита, і 15 піхотинців пішком через ліс таки втекло. З усієї колони.

Далі інша ситуація. В якому населеному пункті, звичайно, не скажу. Рухалися через дамбу, певна кількість транспортних засобів. Вони озвучили, в якому порядку будуть їхати і який проміжок між транспортними засобами. Це єдиний шлях для їх руху був. Наша арта вже туди була пристріляна. Вони кажуть: перша машина пішла. Ми арті, що перша пішла. Аеророзвідка в цей час вже коригує, підтверджує. Перша машина - влучили. Друга машина - влучили. Третя машина проскочила. Четверта - влучили. Третя потім верталася за пораненими – і ми знову ж в неї влучили. Це ще один момент, коли ми реально були горді за це все.

- Чи доводиться вам брати в руки зброю і працювати у вогневому контакті з ворогом?

- Зброю беремо в руки завжди. Щоразу, коли виїжджаємо нахабно на самий нуль, зброя з собою мусить бути завжди – мало лі, як ситуація піде. Але використовувати її, на щастя, не довелося. У нас такий тип підрозділу, що якщо нам доводиться вступати у вогневий контакт, то вже зовсім погано.

- Що насамперед, якщо ми беремо звичайні підрозділи, не Вагнер, відрізняє радіоелектронну розвідку росіян від нашої? Ми вже на початку обговорювали, що у них дуже все вертикально…

- У них вертикально – то само собою. А відрізняє критично - засоби. Бо вони до повномасштабної війни готувалися. Дуже сильно готувалися. Вкладали в це надзвичайні кошти. Якби мені дали такі засоби, у нас підрозділ був би ще ефективніший. Але доводиться викручуватися з тим, що маєш.

- Що ж, це плюси їхнього вертикального державного фінансування.

- Але у них немає таких маленьких мобільних груп. Щоб маленька група з чимось максимально не схожим на антену виїхала на нуль – у них таке неможливо. У них величезні комплекси з величезними антенами. Вони із самого початку думали більш про глобальне.

- А звідки ви весь минулий рік брали гроші на обладнання? Ваші засоби виробництва, вони дуже недешеві в принципі. А держава вам тоді не дуже допомагала.

- Тут нюанс такий, що не всі засоби дуже недешеві. Є більш дешеві аналоги, ми ними користувалися. Звідки брали гроші? Так з гівна та палок, як то кажуть. Це самий робочий метод. Він робочий взагалі в усій справі РЕР.

Звідки брали гроші? – ми зарплату отримували. Всі кричать про 100 тисяч. Так у нас з цих 100 тисяч 80 уходило на обладнання або ремонт транспорту.

- В загальний котел усе скидали?

- Так. У мене, для прикладу, була власна фінансова подушка. Благо, колись робота дозволяла. Я програміст. Була подушка – але вона уже вся ушла під нуль. Але багато було накуплено.

Далі добрі люди допомагали. То я про наших волонтерів. Добрі люди скинулися, купили нам якусь вундервафлю. Ми цю вундервафлю взяли - і стали більш активно використовувати.

- Що доводиться купувати найчастіше?

- Запчастини, комплектуючі. Кабелі. Прям капець – як зима була, з кабелями біда…

- Оцим всім добром ви з іншими підрозділами обмінюєтесь? Ну, з огляду, в кого чого немає?

- Ні. Частіше інформацією. Обладнанням своїм всі дорожать. Бо коли ти це обладнання купив за власні кошти для себе, і ти знаєш, для чого воно тобі – воно твоє, ти ним не поділишся.

- Зараз, коли ви дієте у складі однієї з новосформованих бригад гвардії наступу, постачання на рівні? Трішки покращилося чи не сказати так?

- Поки на рівні обіцянок, але обіцяють багато. Нам ще не встигли, можливо, це все діло поставити, оскільки ми не так давно перебралися в один з підрозділів Гвардії наступу. Але обіцянки хороші. Нас вислухали принаймні. Тобто що вам треба? Ми подали список. Ага, добра, це можем, це можем, це не можем…

- Під час наступу чим відрізняється робота відділу РЕР від періоду сталого дислокування? Як перебудовується робота? Порівняємо, наприклад, святогірські ваші часи - і наступ на Харківщині.

- Коли сталі були часи на Святогірському напрямку, ми виставили пост. Він статично стояв декілька місяців, поки була стояча війна. Як тільки почався наступ, ми спочатку перевезли основний пост РЕР на більш високе місце. Бо рельєф – це наш основний друг. Аеророзвідка не так залежить від рельєфу. Далі за напрямком інтересу пристосовували антени.

- Тобто саме для вас ландшафт має дуже велике значення.

- Величезне. Це фізика, теорії поширення радіохвилі.

- А чим буде відрізнятися робота у Святогірських лісах від роботи в степах Херсонщини?

- В степах Херсонщини більш рівна поверхня. Там рівнинна місцевість, мало лісів. Ліс – це радіоперешкода. Всі горби, гори – це радіоперешкоди. Всі будівлі великі, заводи –радіоперешкоди. Все, що радіоперешкоди – для РЕР незручно.

- З іншого боку, у футболі, якщо грають дві команди на поганому полі, погано обом. Тобто це має не подобатися і росіянам.

- Так, але ж ми, наприклад, можемо находиться у низині, а вони – на висоті. З висоти працювати легше. З низини – ні. Це нереально, це буде неефективна робота.

- Не кажучи вже про те, що артилерія може накривати низові позиції набагато успішніше.

- Тому рельєф – наш друг. Ми маємо з ним дружити. Як ми з ним дружимо, у нас ефективна робота.

- А чи траплялися випадки прямого контакту між нашими радіорозвідниками і їхніми?

- Таких контактів не було. У нас були інші випадки - і смішні, і такі, що плакати хотілося, два в одному. Це коли ми знайшли частоту, на якій іде активна розмова, активні радіопереговори, багато корисної інформації. Але в один прекрасний момент на цю частоту вклинюється хтось з українців і каже: доброго ранку, москалі! І все - ця частота змінюється. У нас місяці роботи ідуть коту під хвіст!

- А хто це розумне таке зробив?

- Якийсь українець, який теж цю частоту накрутив - і почув. Для нього це 5 хвилин хіханьок, а для нас –вирване волосся… Таке буває. Ми чули під час штурмових дій, як один з наших військовослужбовців звертався до орків у декількох суміжних окопів. Він в одному захопив радіостанцію - і викликав орків з іншого окопу, змушував їх здаватися. Ми сиділи, слухали, бо цікаво! Розуміли, що завтра ця частота вже буде неактивна. Але хоч 5 хвилин віддушини, що наші їх жучать!

- Як це було? Класно, з гумором?

- Змушував вийти з окопу. Казав, якщо не вийдеш, я тобі гранат туди накидаю. Хвилин 20 умовляв їх вийти. Зрештою вийшли орки, здалися. Все прекрасно. Ситуація для нас закінчилася позитивно.

- Він відпрацював для себе гарно, а для вас – х**ово.

- Бог з ним. Щоразу, коли йдуть штурмові дії на позиції орків, вони знають, що у них втрачені радіостанції, певна кількість. І вони змінюють частоти. Ми розуміємо, що йдуть штурмові дії, ми з цими частотами прощаємося і шукаємо, на яку частоту вони перейдуть.

- З того, що ви слухаєте у перехопленнях, як русня називає українців?

- По-різному. Частіше за все - укри. Далі – немцы, черные.

- Чому німці?

- Це у них продовження Другої світової війни. Там і німці, і фашисти.

- Здуріти можна…Тобто вони і в реальній війні реконструкцією займаються.

- Так, коли нам танки німецькі обіцяли, то вони свою паралель підвели, що знову проти німецьких танків воювати будемо. У них продовжується Друга світова війна, вони цим горять, вони хворіють…

- А хто у них в цьому сенсі найбільш відірваний від реальності?

- Найбільш відірвані від реальності це ті ж вагнери і ті ж казачки.

- Про казачків я розумію, чому, бо там змалечку з них роблять шибанутих чорносотенців.

- У них є свої якісь особливі манери розмови, привітання: любо, братья – це їхня фішка. Цим відрізняються їхні підрозділи.

- А кадирівці?

- Їх дуже рідко чули. Своєї специфіки у них немає, окрім вираженого кавказького акценту.

- А чому вагнерівці відірвані від реальності?

- Там знову ж таки є вагнери, які були до цього найманцями по Африці, які більш професіонали. А є вагнери, яких зараз навербували серед зеків, спортсменів і так далі. Дуже конкретно відрізняються за манерою спілкування, за манерою роботи

- Наведи приклад.

- Ті, що старі вагнери, їх менше залишилося, але вони більш конкретні, більш лаконічні, більш чіткі. Ті, що нові, можуть в одній фразі виложити все, що стосується справи, і не стосується, і багато зайвого наляпати. Для них зайвого, а для нас корисного. Іноді і для нас зайвого. Але то вже проза роботи.

- Тобто чим досвідченіша людина, тим менше вона триндить і тим чіткіше говорить по справі.

- У них деякі підрозділи намагаються спілкуватися фразочками до дві секунди, сподіваючись, що ми це не почуємо. Ми це і не почули (посміхається. – Є.К.)

- Досить про цю нечисть. Хотів спитати про ваших хлопців, які загинули…

- Я бажаю про це краще не говорити. Я всіх наших загиблих знаю, пам’ятаю. Деякі загиблі – це для мене було дуже боляче. З деякими хлопцями я з 14 року знайомий, ми в одному окопі спали, разом бліндажі копали. Тут я дізнаюсь, що хлопця не стало – прилетіло…

- Гинули переважно від обстрілів?

- Лінь копати. Головний союзник солдата – це не зброя, це лопата. Якщо ти добре вкопався, ти довше живеш, ніж якщо ти погано вкопався. Як ми жартували, шляхта не копає.

- Питання яке нарешті матиме фахову відповідь. З огляду на те, скільки ресурсу Росія викидає і на ботів, і на різних хакерів, спитаю: який месенджер ти радиш використовувати?

- Як кажуть, Міністерство оборони у нас не рекомендує жоден месенджер. Все решта - на свій страх і ризик. Але всіма месенджерами, які мають хоч найменший стосунок до Росії, користуватися не можна. Телеграмом - у тому числі. Хоча його і вказують, як умовно безпечний. Але ні.

- Коли волонтери або журналісти чи хтось ще їде на фронт, які правила ти би порадив їм то аби не наразитися самому на небезпеку себе та тих, хто поруч з ними?

- Перше золоте правило: в 15-кілометровій віддаленості, а краще у 20-кілометровій віддаленості від лінії розмежування вмикай - режим літачка. Якщо айфон – вимкни його зовсім.

- А чому?

- Бо айфон навіть у режимі літачку обмінюється даними. Є русняві станції а ля Леер-3, які імітують роботу базових станцій мобільного зв’язку. Вони бачать, що з ліса до нього ломяться три і більше телефонів. Бо якщо в лісі 3 і більше телефони, значить, там якийсь підрозділ сидить. Якщо там три і більше, значить їх там реально більше. Бо хтось-таки з літачком.

- Ти сказав, що у вас триває пошук нових людей для вашого підрозділу. Ти краще знаєш вимоги до таких людей. Можеш дати професійно-психологічний портрет такої людини?

- Аналітичний склад розуму, бажано спеціалізовані навички - в ідеалі якийсь радіоаматор. Робота з паяльником та звичайні знання основ фізики, електрики. І бажання вчитися. Бажання вчитися і небажання виїжджати з зони бойових дій до перемоги.

- Справді?

- Тому що якщо ти приїхав на ротаційних схемах (як це частіш за все буває в Нацгвардії) на кілька місяців, потім на місяць поїхав, знову приїхав на кілька місяців, - це погано для справи. Ти за місяць поза зоною бойових дій втрачаєш свою зануреність у справи. Приїжджаєш - і місяць вникаєш, що тут робиться. А за цей час може змінитися все. Рекогносцировка забере дуже багато часу. Ти заїхав – і потім пів місяця, а то і місяць, втягуєшся. А потім коли ти знаєш, що за два тижні їдеш додому, ти вже сидиш на валізах, тобі нафіг не потрібна та робота. Ти хочеш додому, до жінки, до дітей.

Ми ж сидимо, поки русня не піде з наших територій. У мене вдома жінка, діти. Я з ними по відеозв’язку поспілкувався, передав привіт, сказав, що всіх люблю - і далі у роботу. І то не щодня. Хтось, як тільки до старлінка дістався, по пів дня балакає. Я раз на тиждень передав вісточку, що цілий, живий, здоровий. Все.

- Тобто якогось вечірнього або ранішнього ритуалу спілкування з сім`єю по відео у тебе немає?

- Ні. Такого нема нічого. Коли я приїжджаю, діти мене обліплюють і пару годин з мене не злазять. Висять на шиї, на руках. Коли їду - той самий ритуал. А коли я вдома, все звичайно.

- Останнє питання, яке я ставлю всім. Як ти думаєш, ми переможемо в цій війні?

- Без сумніву.

- А чому ми переможемо?

- Ми боремося за свою землю. На своїй землі за свою землю, за своїх рідних. Програш в цій війні для нас означатиме фізичне знищення.

- Чи можна охарактеризувати любов до своєї землі? Це така штука, що її не помацаєш.

- Ми не так за землю, як за своїх дітей, жінок, рідних воюємо. Навіть той же Донбас – у мене кум з Донбасу.

- Яку саме це перевагу дає у бойових діях, можеш сформулювати? Це, може, дурне питання…

- Це важке питання. Скажу так: ми воюємо не за якісь фантомні уявлення якогось свихнувшогося вождя. Ми воюємо, щоб вижити. У нас не окупаційна війна, а війна за виживання.

***

Охочі допомогти Михасю і його побратимам можуть скористатися наведеною нижче інформацією:

Зайчики Черкеса, ГО Розрахунковий рахунок UA553052990000026009046306320 ЄДРПОУ 45099977

https://linktr.ee/zaichyky.chrkessa - от за цим лінком - усі форми допомоги хлопцям, які тільки можна придумати. Відкривайте і донатьте!

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"

Фото автора

Просмотры: