Як електромобілі та зелена енергетика залежать від кустарних шахт з видобутку кобальту в Конго

ВідITC.UA 

ITC.UA

8 хв

Переглянути оригінал

Видання The Economist вирішило нагадати сучасному світу, який мріє про перехід на зелену енергетику про те, наскільки цей перехід залежить від кустарних шахт із видобутку кобальту та інших корисних копалин. Ми наводимо адаптований переклад даного матеріалу.

Покриті пилом чоловіки, які несуть мішки з камінням на торговий склад поблизу Колвезі на південному сході Демократичної Республіки Конго (ДРК), на перший погляд мають мало спільного з домогосподарками в багатих країнах, які влаштовують вечірки, щоб продати крем Avon. Однак в обох випадках, чим більше ви продасте, тим краще бонуси. На складі під напівзруйнованим дахом на рукописних плакатах написано ціни на корисні копалини у руді. Працьовиті шахтарі, які виконали виробничий план, отримують чудові бонуси: мішок кукурудзяного борошна, смартфон або телевізор.

Головний приз, який можна витягти з каменю, – це кобальт. Його не дуже цінували десятиліттями, але зараз він є основою зеленої енергетики. Він використовується як компонент акумуляторів телефонів, ноутбуків та електромобілів, на які зараз великий попит. Автори торішнього звіту МВФ спрогнозували, що споживання кобальту може зрости у шість разів до 2050 року, оскільки світ намагатиметься приборкати глобальне потепління. Однак вони також зазначають, що постачання кобальту може бути «вузьким місцем» у переході до чистішої енергії.

Щоб зрозуміти чому, розглянемо Мідний пояс Конго, де видобувається 60-70% кобальту у світі (див. карту). Більшість кобальту в Конго є побічним продуктом великих мідних шахт, які не можуть швидко збільшити видобуток і не прагнуть цього, поки ціни на мідь не підвищуються. Іншим значним джерелом у Конго є так званий «кустарний» видобуток. Дрібні шахтарі видобувають близько 15% кобальту у Конго. Це більше, ніж весь видобуток Росії, другого за величиною виробника у світі (див. графік).

Кустарні шахтарі мають вирішальне значення для глобальних ланцюгів постачання. Вони вручну видобувають руду вищого гатунку, ніж та, яку одержують на великих механізованих шахтах. Також вони можуть вибирати, що добувати кобальт або мідь, залежно від цін. Але ці люди стикаються з величезними перешкодами, що заважають їм працювати та отримувати можливу вигоду від переходу світу на чисті джерела енергії.

Головна проблема у небезпеці та забрудненості малих шахт. Міжнародні неурядові організації повідомляють про жахливі випадки загибелі шахтарів під час обвалення тунелів або під час пожеж під землею. Ще гірше вони виявили, що навіть семирічних дітей залучають до роботи в шахтах. Після звіту Amnesty International у 2016 році про те, як працюють на кустарних шахтах, частина виробників мобільних телефонів та автомобілів зобов'язалися не використовувати кустарний кобальт для батарей та підвищити безпеку на невеликих шахтах. Але за 6 років ситуація не покращала.

Однією з причин, чому ситуація з дрібними шахтарями не покращала, є те, що їх витісняють на узбіччя галузі. У Конго кустарний видобуток обмежується спеціальними місцями. Насправді це відбувається і біля величезних промислових шахт у Колвези. Хоча деякі ділянки розробляли десятиліттями, шахтарі не захищені. У 2019 році армія виселила 5000-8000 шахтарів із шахти Tenke Fungurume, що належить China Molybdenum. Проте люди повернулися до шахти, яка приблизно за 100 км від Колвезі, навіть незважаючи на ризик насильства.

"Охорона переслідує нас, б'є, розбиває наші миски", - каже Дженероза Яндая, що миє каміння, щоб постачати онуків-сиріт. «Я хочу, щоб вони ходили до школи. Проблема в тому, що немає грошей, і ця робота єдина робота».

Приблизно 140 000 - 200 000 людей працюють кустарними шахтарями у Мідному поясі. За даними німецького Федерального інституту геонаук та природних ресурсів (BGR), більшість заробляє менше 10 доларів на день. Але загалом у країні 73% заробляють менше ніж 1,90 долара на день. Діти працюють на приблизно 25-30% шахт, згідно з останніми звітами BGR та ОЕСР. Кітенге Мамі, підлітка з Фунгуруме, каже, що йде в кар'єр, «бо я не хочу бути жебраком». Видобуток корисних копалин підтримує економіку: водії на мотоциклах-таксі перевозять одночасно трьох шахтарів із мішками, жінки на брудних ринках продають мішки "I heart DRC" для збору каміння; торговці пропонують футбольні бутси замість захисного взуття. Одне дослідження свідчить у тому, що з кустарної видобутку з корисними копалинами залежить 60% домогосподарств у регіоні.

Це ризикована робота. Є закон, що обмежує глибину котловану до 30 метрів, але часто не виконується. Смертельні обвали – поширене явище. «Немає статистики, але багато, багато вмирає», — каже Донат Камбола Ленге, юрист з прав людини в Колвезі. Пастор Джордж Нгоме каже, що він головує на багатьох похоронах шахтарів, які не знайшли документів, що засвідчують особу.

«Це ті, хто приїжджає з інших регіонів країни, та їхні сім'ї так і не дізнаються, що сталося з людиною».

Деякі шахтарі працюють у спеціальних групах, але згідно із законом вони мають належати кооперативам. Це можуть бути справді спільні підприємства; часто вони чимось більші, ніж трудові банди, контрольовані ділками. У звіті OECP зазначають, що державний реєстр керівників кооперативів включає політиків, їхні сім'ї та посадових осіб у регуляторних органах. На початку цього року уряд провінції призначив новим міністром гірничої промисловості голову одного із найбільших кооперативів.

За законом торгові склади, які купують руду, мають належати конголезцям. Але фінансують їх зазвичай іноземці, насамперед китайці. Ці склади неформально називають La Maison Chinoise. Якось помічники політика переплутали журналістський інтерес кореспондента з комерційним та запитали, чи хоче The Economist брати участь у цьому бізнесі, зазначивши: «Ви також можете експлуатувати нашу руду».

Проте експлуатують переважно шахтарів. Деякі стверджують, що торгові ваги та спектрометри (виміряні для вимірювання концентрації кобальту) показують неправильні значення. Вони скаржаться на відсутність ринкової влади та панування китайських скупників. Вони скаржаться на низку неофіційних «податків», які запроваджують державні установи, начальники, поліція та охоронці, які можуть заробляти 250 доларів на хабарах за ніч. У 90 зі 116 складів, які розглядали в BGR, служба безпеки отримує свою «данину».

"У нас є закони, але до них немає поваги", - говорить Ленге. «Уряд просто корумпований».

Кустарний кобальт перевозять вантажівками із торгових складів на заводи, де його можна змішувати із рудою із великих шахт.

"Незважаючи на зусилля деяких компаній зобразити промисловий (великомасштабний) видобуток корисних копалин та кустарний видобуток як зовсім різні, - стверджує Інститут управління природними ресурсами, неурядова організація в Нью-Йорку, - межа між ними розмита".

Міжнародні компанії, що займаються торгівлею, очищенням та використанням кобальту, реагують на проблеми кустарного видобутку трьома способами. По-перше, вони намагаються зрозуміти, що відбувається в їх ланцюгах постачання. Apple, наприклад, веде суворий облік усіх своїх підприємств із переробки кобальту. Багато переробних фірм консультуються з компанією RCS Global, штат якої постійно працює на десяти кустарних шахтах у Мідному поясі, щоб перевіряти, що там відбувається. Tesla та Volvo розгортають системи на основі блокчейну, щоб відстежити походження кобальту, який вони використовують.

По-друге, компанії роблять спроби використати менше кобальту з Конго, особливо кустарного. BMW каже, що купує сировину виключно в Австралії та Марокко. Фірма Ілона Маска також виготовляє батареї, для яких потрібно набагато менше кобальту (або зовсім без нього). Huayou Cobalt, один із найбільших заводів у цій галузі, у 2020 році заявив, що припинить закупівлю кустарного кобальту, хоча незрозуміло, чи в силі ще це твердження (його представники не відповіли на прохання прокоментувати ситуацію).

По-третє, фірми спонсорують ініціативи, спрямовані на покращення життя шахтарів. Fair Cobalt Alliance, членами якого є Glencore, Tesla та Google, допомагає покращити умови на кустарних шахтах. Він оновлює школи, щоб дітям було де вчитися. Responsible Cobalt Initiative, асоціація німецьких автомобільних фірм та промислових гігантів, пропонує навчання з безпеки.

Кілька років тому цього не було. Але критики кажуть, що цих дій замало.

"Поточна ситуація дуже погана", - стверджує Бенджамін Кац з ОЕСР. «У ланцюгах постачання є кобальт, виготовлений у кустарний спосіб, навіть якщо це офіційно не визнається. І дуже мало робиться для покращення умов». Консультант великих фірм додає: «Є група переробних компаній, які проходять щорічну аудиторську перевірку, прикидаються чеснотами та повертаються до продажу телефонів та автомобілів».

У 2019 році уряд Конго запропонував власне рішення. Gécamines, державна шахтарська компанія, заявила, що її дочірня компанія Entreprise Générale du Cobalt (EGC) матиме монополію на покупку кустарного кобальту.

"Ми збираємося ліквідувати дитячу працю", - сказав Альберт Юма, тодішній керівник Gécamines. "Можливо, не сьогодні, але завтра Конго буде еквівалентом OPEC [для кобальту]".

Планується, що руда, куплена EGC, експортуватиметься на світовий ринок за участю Trafigura, трейдера сировини. Він платитиме за заходи, які допоможуть зробити шахти безпечнішими та продуктивнішими. Ця схема базується на пілотному проекті, який існував з 2018 до 2020 року і, за словами Trafigura і PACT, американської неурядової організації покращив і умови, і продуктивність. Але критики сумніваються, чи можна масштабувати цю модель.

Є багато моральних причин реформувати кустарні шахти, але ринкових стимулів недостатньо.

"Існує подвійний стандарт", - стверджує Міхаель Додін з PACT. Підхід такий: Ми допоможемо вам, але ми не хочемо купувати у вас.

Компанії, зі свого боку, доводять, що Конго має уточнити правовий статус кустарних шахт і що уряди багатих країн мають розуміти ситуацію із відповідальним видобутком кобальту. Без цього Конго знову може прогаяти шанс використати свої природні ресурси для поліпшення долі свого народу.

Джерело: The Economist

**Глобальна гонка за кобальтом: Баланс енергії та екології**

*Дата: [Поточна дата]*

У сучасному світі кобальт став важливим елементом у сфері енергетики та технологій, відіграваючи ключову роль у виробництві літій-іонних акумуляторів, які використовуються у мобільних пристроях, електромобілях та зберіганні енергії з відновлюваних джерел. Однак із зростанням попиту на електромобілі та відновлювальні джерела енергії виникають серйозні питання щодо довгострокової стійкості та екологічних наслідків видобутку кобальту.

**Попит на кобальт та його застосування:**

Кобальт відіграє важливу роль у літій-іонних акумуляторах, які стали невід'ємною частиною сучасних технологій. Попит на ці акумулятори стрімко зростає у зв'язку із розширенням ринку електромобілів та накопичувачів енергії. Кобальт також використовується у виробництві магнітів для вітряних турбін та в різних медичних пристроях.

**Проблеми з видобутком кобальту:**

Однак основним джерелом кобальту є шахти у Конго, і видобуток кобальту в цьому регіоні ставлять важливі соціальні та екологічні питання. У умовах нестабільності, корупції та відсутності строгих екологічних норм робітники, включаючи дітей, примушені працювати в небезпечних умовах. Це призводить до серйозних порушень прав людини та викликає занепокоєння світової громадськості.

**Альтернативні джерела та стійкість:**

Усвідомлюючи проблеми, пов'язані із видобутком кобальту, багато компаній та наукових груп прагнуть розробити альтернативні технології та джерела енергії, які не залежать від кобальту або використовують його у менших кількостях. Дослідження спрямовані на розробку більш стійких матеріалів та технологій переробки, а також на підвищення ефективності акумуляторів.

**Роль держави та міжнародного співробітництва:**

Для вирішення проблеми видобутку кобальту необхідні не лише зусилля бізнесу та науки, але й активна участь держав та міжнародних організацій. Важливо встановити строгі стандарти для видобутку мінералів, забезпечуючи дотримання прав людини та екологічних норм.

**Висновок:**

Видобуток кобальту став викликом для енергетичної та технологічної галузі. Стрімкий ріст попиту вимагає не лише технологічних інновацій, але й відповідального видобутку з урахуванням прав людини та навколишнього середовища. Держави, компанії та суспільство в цілому повинні об'єднати свої зусилля, щоб забезпечити стійкість у виробництві та використанні кобальту, гарантуючи, що ріст чистої енергії не залишить тінь порушень прав людини та екологічної несправедливості.

Просмотры: